Презентація - громадські ініціативи та вакуум лідерства у Києві

Привіт небайдужим!

На цьому тижні у Тампере проходить щорічна європейська конференція Regional Studies Association  "Shape and be Shaped: The Future Dynamics of Regional Development". Україна представлена достойно - 5 презентацій. Програму конференції можна побачити тут. На цій же сторінці є посилання на публікацію з усіма тезами конференції. Це буде цікаво тим, хто займається розвитком регіонів, міст, питаннями лідерства, просторового мереджменту, інновацій та конкурентоспросожності міст і територій.

А поки що публікую свою презентацію (анлійською) "Bridging the gap: community initiatives in centralised municipal management model. Case of Kyiv", де я намагалася додати трохи оптимізму в сіро-чорну картину муніципального мереджменту мого рідного Києва. Згвалтоване самоврядування, відібраний голос громади, маріонетка на чолі міста, дерибан землі, нерухомості, фінансів... Тому дивимось на зелені паростки -  громадські ініціативи та компанії. Це початок мого дослідження у цій сфері, тому не шукайте багато емпіричних даних - описую тренди, динаміку, зміст громадських ініціатив. Все в контексті лідерського вакууму у столиці. Читайте тут, а коментуйте під цим постом:-)

Далі буде...

Цінність дискусії

Десять днів тому нарешті відбувся семінар у Києві який я довго планувала і який відкладався в силу різних причин. Вийшло кулуарно, народу було небагато, однак у цьому випадку спрацювало правило "головне не кількість а якість". Дискусія про столичні міста і кризу вийшла конструктивна (за цим посиланням можна знайти презентації зроблені під час семінару) і я впевнена ми всі (або хоча б більшість) дізналися багато цікавих фактів і трендів, як під час формальної, так і неформальної частини диспуту:-)

Скажу чесно я переживала - семінар англійською і відповідно велика частина українських дослідників автоматично відсікається, оскільки, як всім відомо, більшість наших науковців і дослідників не спік інгліш. Був би парадокс - міжнародний семінар в Україні із поляками, швейцарцями, росіянами, греками і латишами, але без українських дослідників... Але я дарма переживала, українські кадри були непогані, а презентація від представника органів влади на початку стимулювала жваву дискусію, яка була гарним ice breaker.

Маю декілька спостережень щодо вітчизняних науковців. Деякі мене засмутили ще до початку. Виявляється, для багатьох публікація тез у конференційному буклеті є більш важливою за саму презентацію результату своїх досліджень та можливість дискусії із колегами із різних країн. Для мене це дико, хоча я десь можу зрозуміти аспірантів, для яких апробація, особливо на "фінальній стадії" є важливою. Однак можна ж одним махом дві важливі речі зробити. Але де там. Навіть не цікаво прийти і презентувати. Є ще інша категорія - приходять, презентують і одразу звалюють - навіщо слухати інших?..

Але добре те, що все ж таки є багато колег яким цікаві не лише власні  ivory towers, але й чим займаються колеги. При чому, як і в інших сферах, неформальні дискусії під час кава-брейків, обіду та вечері можуть стати більш цікавими і продуктивними, ніж формальні. Ось я і мій колега з Польщі - засновники дослідної мережі RSA щодо розвитку столичних міст у кризовий період - знайшли партнерів у Латвії, які готові прийняти третій семінар нашої мережі у наступному році. Це супер! При чому сталося це під час вечері, наприкінці довгого дня (до речі сама ідея створення мережі теж виникла під час вечері на іншій конференції:-)).

Так що я знову переконалася - ніколи не слід пропускати шанс особистого спілкування із однодумцями. Із цього завжди вийде щось гарне - нова ідея, новий проект, новий захід, новий партнер. Так що спілкуємося!

Пости по темі:
1. Посткризові (?) столиці і метрополії - варшавські дискусії
2. Посткризові економіки Європи

I am back!

І це офіційно. Декретну відпустку можна вважати закінченою, попереду багато цікавих справ.

Літо видалося багатим на події у сфері регіональної політики, хоча більшість його подій пройшли повз мене і я лише зараз як та майстриня нанизую всі намистинки на одну нитку щоб отримати цілісну картину світу:-) Скоро поділюся думками.

А поки я це роблю світ не стоїть, і рухається вперед (а кому не щастить - назад).

І відбувається ось таке:

• Сьогодні в Брюсселі відкриваються ювілейні 10-ті Відкриті дні регіонів і міст Європи - Open Days 2012. Щороку захід стає все більш вражаючим і практичним. Окрім політичних посиденьок та гарних презентацій, можна дізнатися купу корисної інформації, знайти партнерів для спільних проектів, "повчитися" в поп-ап університеті, і багато іншого. Ох, коли вже мої ніженьки знову доведуть мене до Євростолиці на ці красоти?.. Хоча щоби знати що там відбувається не обов"язково кудись їхати - можна відкрити живий webstreaming і насолоджуватися.

На цьому тижні у Києві одразу дві дуже цікаві і дуже релевантні події, на жодну з яких я не потрапляю:-( Однак у вас є шанс, а тому готуйтеся до

• Human Capital Forum 2012 - нарешті і у нашому місті можна аргументовано поговорити про найцінніший капітал, який є у країни - її людей. А зробити це можна 11-12 жовтня. Вся інформація знаходиться тут 
• TEDxKyiv City.2.0 - Київський TED також надихнувся ідеєю міста нового покоління - соціального простору, який надихає, огортає комфортом і безпекою, відкриває можливості і об"єднує людей. Київ одне із 70-ти міст, де 13 жовтня відбуватимуться "міські" дискусії. Приємно бачити серед учасників стільки FB друзів:-) А якщо ви як і я не зможете бути ось тут 13 жовтня, то не біда. Це все ж таки TED, тому будемо дивитись в онлайні.

Ну і нарешті трохи новин про мої ініціативи. Науковий семінар по проблемам розвитку столиць Європи наближається! 26 жовтня експерти з України, Польщі, Росії, Латвії, Греції та Швейцарії будуть обмінюватися ідеями щодо кризових і пост-кризових (кому повезло) трендів розвитку столиць континенту.

Учасники в основному із академічно-університетської сфери, однак будуть і практики Запрошую всіх хто цікавиться тим, що відбувається у Києві та інших столицях, і хто володіє англійською (бо це буде наша мова, цього разу - некалинова) 26 жовтня у п"ятницю  до центрального корпусу КНЕУ.

З нами будуть зам голови КМДА Руслан Крамаренко, Директор Центру Euroreg Варшавського університету професор Горжелак, Ректор КНЕУ пан Павленко, можливо колишній заступник Міністра регіонального розвитку. Більше деталей ось тут.

Так що приходьте!

Ось такий вийшов початок сезону 2012/13.

Київський Bionic Hill - реальність чи профанація?

Така в мене натура - здається слід використати найменший позитивний привід для того, щоб оптимістичніше дивитися на українську політику підтримки місцевого економічного розвитку. А не виходить - у всьому я знаходжу негатив... І це не тому що я песиміст чи неконструктивний критик, а тому що чомусь у нас політика та конкретні ініціативи у цій сфері робляться "з коліна" або "під кальку".

Візьмемо наприклад проект інноваційного парку Bionic Hill - супер бізнес-інкубатор/діловий центр/науковий центр/виробничий парк/готель/житловий комплекс та багато чого іншого на заході Києва (Святошинський район). Про нього тільки лінивий не писав, а тепер і моя черга:-) Здається так гарно все написано і презентовано головним інвестором, компанією UDP. І так логічно це вписується в концепцію реалізації Стратегії розвитку Києва до 2025 року. А я чомусь, як та товариш Калугіна із "Службового роману", тільки одне можу сказати: "Ну не верю я вам, не верю!".

По-перше не можна покладати такі великі очікування щодо перетворення Києва на інноваційний центр Центральної та Східної Європи на будівництво одного досить скромного інноваційного парку для "посадки" інноваційних компаній. Одна річ якби він був спрямований на їх "вирощування" і "збільшення", а так судячи з проекту і підходу, більшість заходів буде спрямована на стимулювання екзогенних (зовнішніх), а не ендогенних (внутрішніх) економічних процесів. А останні, як свідчить практика і досвід іноземних взірців, є більш успішними і довготривалими.

По-друге очільники міста і власники центру розпочали полювання на зіркові ТНК у секторі хай-тек (ну ви знаєте, традиційний набір такий - Google, IBM, Microsoft, Dell і т.п.). Це в принципі вписується в одну зі стратегічних цілей Стратегії-2025 (яку я особисто не одобрямс) - збільшення кількості штаб-квартир міжнародних корпорацій у Києві. Вони також почали полювання на венчурні фонди із Силіконової долини.

Ну в принципі, багато хто правильно відмітить - навіщо винаходити колесо? Дійсно краще навчитися у найкращих і запросити їх першими відламати від нашого інноваційного пирога. Але це не означає, що Київ автоматично стане гарячою точкою на карті венчурних інно-інвесторів. Його просто включать до списку декількох дюжин європейських міст, куди заїде роад-шоу. Якщо почитати уважно, то ті USP (унікальні переваги), які КМДА представляє в якості головного козиря Києва, є не такими вже унікальними і підійдуть для опису більшості столиць цієї частини світу...

Мене особливо інтригують наміри власників центру заснувати новий "науковий центр" і "спеціалізований університет", які мають стати повноцінними партнерами у нарощуванні інноваційного статусу бізнес парку. Навіщо нам у Києві ще один університет?! У нас що, їх мало? (До речі, Стратегія Києва так і не має аудиту наявних науково-дослідних ресурсів міста, який би чітко показав які інноваційні активи ми вже маємо, а які ще слід розбудовувати).

Чому не домовитися із найбільш успішними вишами про розміщення тут вже існуючих лабораторій, дослідних центрів та шкіл/факультетів, які відповідають профілю спеціалізації центру (біотехнології, IT, фармацевтика)? Впевнена, що КПІ не завадили б нові сучасно обладнані лаби, а резидентам Bionic Hill прийшлися б до душі винаходи на інновації, які створюються студентами та викладачами цього або інших київських  університетів. Хто буде господарем "наукового центру"? Чи будуть задіяні вже відомі і розкручені у світі дослідники, розробки яких можуть бути вдало і порівняно швидко впроваджені в життя? Чи зможе місто домовитися із гігантами фармацевтичного бізнесу міста (Фармак, Борщагівка і т.п.) про їх участь у проекті?

Чому ми завжди маємо почати все спочатку, аби мати "своє" і ні з ким не ділитися? Скільки пройде часу, щоби новий науковий центр або університет розбудував хоч якусь мінімальну репутацію (а без репутації у цьому світі нікуди)? Чи ви хочете створити програму MBA а-ля Сколково? Ну так і напишіть!

Не так давно я прожила і пропрацювала декілька років у північному місті Англії Ньюкасл. Він ввійшов до шістки наукових міст Англії (science cities) - ініціативи уряду лейбористів, що реалізовувалася протягом останніх десяти років для підвищення рівня інноваційності великих міст країни, посилення комерціалізації наукових розробок та скорочення циклу "із лабу до споживача". Не скажу що ініціатива є абсолютним успіхом, однак  у Ньюкаслі на мою думку була застосована успішна модель.

Звичайно не обійшлося без "силіконових" моментів, однак керівництво міста разом із місцевою Агенцією регіонального розвитку реалістично оцінили науковий потенціал міста та його університетів, обрали 3-4 напрямки, які є найбільш перспективними з точки зору комерціалізації та отримання прибутку у середньостроковій перспективі, і підписали договір із провідними університетами міста про "симбіоз" існуючих наукових лабів і дослідників із інфраструктурою бізнес-інкубаторів, бізнес-центру, із інвесторами (місцевими та іноземними) та потенційними споживачами кінцевого продукту (наприклад лікарні у випадку медицини старіння або репродуктивної медицини). І ось у Центрі Життя (Centre for Life) у центрі міста поряд із офісами комерційних фірм та венчурних фондів, знаходяться дослідницькі лабораторії Університету Ньюкаслу, бізнес-інкубатор, конференц-центр, музей, та багато іншого. Тобто місто вдало скористалося НАЯВНИМИ науково-дослідними ресурсами і сконцентрувало енергію нового проекту на створенні інфраструктури по їх комерціалізації, розвитку та наближенню до бізнес громади, інвесторів та споживача. Ось такий приклад.

Bionic Hill чомусь мене не надихає як локомотив перетворення Києва на міні-Силіконову долину або навіть створення "інноваційного кластеру". Ні, звичайно масштаб вражає. Але лише як ще один мега-девелоперський проект із модною "інноваційною темою", яка скоріше є рекламним брендом, аніж сутністю проекту. А може я помиляюся? Було б добре...

Пости по темі:
1. Інноваційний потенціал Києва - презентація
2. Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 3: Інноваційна трагедія
3. Роль університетів у розвитку міст 

Семінар "Чотири роки кризи: як столичні міста управляють її наслідками"

Хочу поділитися новиною про другий семінар дослідної мережі RSA "Вплив глобальної економічної кризи на столичні міста", який відбудеться у Києві у жовтні цього року.

Спільно із місцевими партнерами - Київським національним економічним університетом ім. Вадима Гетьмана (КНЕУ) - ми із Варшавськими колегами проводимо міжнародний семінар "Чотири роки кризи: як столичні міста управляють її наслідками" для експертів і дослідників, які займаються питаннями розвитку столичних міст, особливо у кризовий і посткризовий період.

Дата проведення семінару - 26 жовтня 2012, п'ятниця. Місце проведення - Київ, кампус КНЕУ на проспекті Перемоги біля метро Шулявська. Реєстрація учасників і подача тез - до 1 жовтня 2012. Робоча мова - англійська. Організаційний внесок складає 200 гривень або 20 Євро.

Враховуючи досить успішні результати проведення першого семінару мережі у Варшаві у вересні 2011 року, ми очікуємо значний інтерес серед наших колег зі Східної, Центральної і Західної Європи. Сподіваємося буде багато кейсів розвитку столичних міст світу за останні 4 роки, що минули від початку глобальної економічної кризи.

Більш детальна інформація (англійською) щодо питань, які розглядатимуться на семінарі, про цільову аудиторію та організаційні моменти можна прочитати за цим посиланням.

Зі всіма питаннями щодо семінару можна звертатися до мене.

Пости по темі:
1. Посткризові (?) столиці і метрополії - варшавські дискусії
2. Посткризові економіки Європи

Безвідповідальна соціальна відповідальність

Не знаю чи багато з вас чули про таку фішку - корпоративна соціальна відповідальність (КСВ) - але вона дуже модна у сучасному корпоративному світі та серед міріади експертів державних і недержавних організацій (в основному західних). Більшість великих і середніх компаній мають власну стратегію КСВ і намагаються її дотримуватися у своїй основній комерційній діяльності.

Якщо просто, то корпоративна соціальна відповідальність - це зобов'язання приватної компанії дотримуватись певних стандартів та принципів у процессі ведення своєї господарської діяльності та отримання прибутку. Тобто це таке "гуманне" обличчя дикого капіталізму. Компанії визнають свій вплив на навколишнє середовище, соціум та погоджуються приймати участь у вирішенні гострих проблем суспільства, особливо у місцях їх безпосереднього розташування. Тобто нафтові компанії у місцях розробки родовищ фінансують заходи по охороні флори і фауни, виробники одягу беруть на себе зобов'язання не використовувати працю дітей та здійснювати оплату праці не нижче мінімально встановлених рівнів, великі металургійні комбінати у монофункціональних містах беруть на себе зобов'язання по підтримці соціальної інфраструктури міста та ін.

На індивідуальному рівні компанії можуть надавати співробітникам спеціальні бонуси за "непаління" або "здоровий спосіб життя", надавати оплачувану відпустку для здійснення волонтерської діяльності, використовувати "перероблений" папір для потреб офісу, організовувати роздільний збір сміття для переробки та багато іншого.

А тепер повертаючись до Андріївського узвозу, а точніше до його руїн. Те що сталося цього тижня не влазить ні в які рамки цинізму і аргументи, які наводяться девелоперами та чиновниками валяться як картковий будиночок через кожні пару годин. То була згода, а то її раптом нема, то було погоджено з громадськістю, а то вона виходиться із цеглою на протести, то нічого не руйнували, то руйнували радянські "страшилки" 70-х років, і врешті решт чомусь зникли історичні будівлі, які пам'ятають всі кияни, які не одну сотню разів "утюжили" Андріївський протягом свого життя. І навіть наші "аксакали" від архітектури, типа пані Скорик, яку я вже не знаю хто поважає у цьому місті і країні, не бачать нічого поганого у зведенні "гарних скляних будинків". Та заради бога, зводьте, але не на місці щойно зруйнованих історичних пам"яток. Хіба мало в Києві промзон із авангардними цементними джунглями?

Корпорація СКМ, до якої входить ЕСТА Холдинг, є одним із українських підписантів Глобального Договору ООН з метою підтримки світових екологічних і соціальних принципів - своєрідної добровільної угоди приватного сектору світу дотримуватися певних стандартів і принципів у своїй роботі. Більш того, ця корпорація має досить розлогу презентацію про свої цілі у сфері КСВ та приклади заходів. Одним із напрямків КСВ СКМ в Україні є підтримка місцевих спільнот (до речі, сторінка українською на даний момент відсутня).

А тепер логічне питання - яким чином варварські дії ЕСТА Холдинг на Андріївському узвозі вписуються у Стратегію корпоративної соціальної відповідальності СКМ? Здається мені вони знаходяться у повному конфлікті. І певно настав час розвінчувати міфи про "велике добро для маленьких українців", яке роблять СКМ і їм подібні корпоративні бегемоти України.

Окремого слова заслуговують київські чиновники - призначенці без контролю з боку виборців. Однак про це окремо далі буде...

Пости по темі:
1. Київ: про місцеве самоврядування якого вже немає
2. Яким має бути ідеальне місто? 

P.S.: Фото з Української Правди

Яким має бути ідеальне місто?

Лекція Енріке Пеньялоси минулого тижня у Києві мала широкий резонанс - багато народу її відвідало і це породило шквал обговорень і суперечок. Скажу одразу - сама на лекції не була, тому про її суть можу судити лише із прочитаного та розмов із друзями-колегами. До речі, дуже гарні розгорнуті тези лекції опублікували на Цікавому Києві - можна почитати тут.

Так ось, диспути киян за результатами лекції говорять про суттєві ментальні розбіжності між "бажаним" Києвом - яким в ідеалі ми бачимо своє місто - і "моїм" Києвом - містом де мені зручно жити і працювати. Між бажаним і власним є дуже велика різниця і очікування іноді протилежні. Найпалкіші дискусії напевно точаться навколо транспорту та публічного простору (public spaces), яким колишній мер Боготи приділив багато часу. Тобто наші протиріччя у сферах енергокористування, використання води, управління комунальним майном, збору та переробки сміття та багато інших поки що навіть не спливають на поверхню...

Головне протиріччя - це наше бачення комфорту та готовність грати за правилами у ситуації непевності - чи будуть інші грати за цими ж правилами. Я абсолютно погоджуюсь із тезами, що у Києві повинно бути менше машин, що в'їзд у центральну частину міста має бути платним (при чому реально дорогим, бо 5-20 гривень не зупинять більшість людей, а от 50-100 можуть стати суттєвим демотиватором), що по периметру міста біля станцій метро слід створити "парковки-перехватчики", що паркування на тротуарах неприпустиме і т.д. Однак драконівські заходи проти автомобілістів слід запроваджувати одночасно із заходами, які б стимулювали розвиток громадського транспорту, велоінфраструктури та пішохідних зон.

Якщо у людини є вибір - штовхатися у двох маршрутках і витратити 1 годину на доїзд до офісу, чи комфортно сидіти у власному авто із музикою і витратити ту ж саму 1 годину - він звичайно обере другий варіант. Якщо у людини є інший вибір - пройтися пішки до метро 5 хвилин, проїхатися у повному вагоні 15 хвилин і ще 5 хвилин витратити на "доход" до офісу або сидіти 1 годину у власному авто у корках - я думаю другий варіант є вже не таким привабливим, хоча передбачає менше контактів із "небажаними елементами", які так часто зустрічаються в метро.

Тобто є різні ступені "відмови" від комфорту і їх відносна вартість для індивідуума та соціуму теж різна. Ви б може і відмовилися від авто, якби була гарантія, що маршрутки довезуть вас до місця роботи за 30 хвилин. А для цього потрібно, щоб інші власники авто зробили такий самий вибір. І ось як раз цієї довіри до інших людей у вас немає. Ви не впевнені,  і цілком логічно, у багатьох випадках, що вони також гратимуть за правилами. Ви також цілком обґрунтовано можете сумніватися, що міська влада зробить необхідні кроки для покращення громадського транспорту (окремі смуги для автобусів, швидкісні трамваї, великі автобуси і реформа системи маршруток, електронні квитки універсального характеру і т.д.)

Змінити наш менталітет щодо користування публічним простором і транспортом можна поступово - через фінансові важелі та "освітні" заходи. В інших країнах і містах, які нам часто ставлять за приклади, це теж була справа не одного дня. Наприклад ще 20 років тому вулиці Британії були рясно вкриті екскрементами домашніх улюбленців і років 10 влада витратила на "привчання" господарів собак прибирати за ними на прогулянці в парку або на вулиці і навіть встановила для цього купу спеціальних контейнерів по всій країні. Я не дивуюся, коли у Челсі пані з Луі Вуітоном і екзотичною собачкою абсолютно нормально дістає із Вуітона целофанову торбинку, "складає" в неї скарби свого пса і забирає їх із собою. Тому шанси натрапити на "сюрпризи" досить малі, і не лише у Челсі:-)

Гривнею можна карати (платний в'їзд у центр, висока вартість парковки,  високі штрафи за порушення правил) або заохочувати (фінансові стимули для спільного користування авто - так звані авто-пули, безвідсоткові кредити на купівлю велосипедів від роботодавців - ця схема успішно застосовується в Британії). Освітні заходи та наочність "впливу" можуть через пару-трійку років переконати людей, що у дворі будинку із 300-ма квартирами краще створити дитячий майданчик і зелену зону, аніж "додаток" до підземного гаражу (тобто паркування для тих, хто не захотів платити за "підземне щастя" або кому не вистачило місця). Слід на пальцях пояснити, що здоров'я наших власних дітей, які 24 години на добу дихають загазованим повітрям, є вищою мірою комфорту, аніж щоденний безтурботний доїзд до офісу. Це також може коштувати вам дешевше!

У нас всіх різне бачення ідеального міста і важко знайти консенсус у багатьох речах, які стосуються власного комфорту. Особливо якщо він з'явився порівняно нещодавно і ми всіма силами хочемо його захистити. Однак важливо знати якою ціною дістається цей комфорт - для людей що вас оточують, для ваших дітей і батьків-пенсіонерів, для громади міста, для його вулиць та парків, для повітря і води. Кожен має право на комфорт, однак кожен має бути готовим адекватно компенсувати витрати, якщо своїм комфортом він створює дискомфорт для інших. І ось на це ми поки що не погоджуємося, навіть думати про це не хочемо.

Тому поки що ми далеко від "ідеального Києва". Поки що...

Пости по темі:
1. Київ парникового періоду
2. Розвиток Києва: привілей чи право?
3. Великий спорт і місто - який спадок?

Інноваційний потенціал Києва - презентація

Видається, що скоро можуть опублікувати одне із моїх досліджень як главу книги "Університети - міста - регіони. Генерування знань та інновацій" (за умови якщо видавництво Rutledge все погодить). Це було б чудово.

До публікації увійде збірка досліджень, які були презентовані дослідниками із різних країн Європи під час нещодавньої конференції UNICА "Міста та університети" у Варшаві, де я також виступала. Можливо буде цікаво почитати основні тези мого дослідження. Тому ось посилання на презентацію 'Innovative Potential of Kyiv: Overestimated and Underused' (англійською).

Сподіваюся через рік-другий зможу опублікувати копію глави:-) Правда ще редагувати і редагувати!

Пости по темі:
1. Роль університетів у розвитку міст
2. Про ступені і про дослідників в Україні
3. Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 3: Інноваційна трагедія

Великий спорт і місто - який спадок?

Минулого місяця мені довелося спостерігати прогрес на будмайданчиках трьох міст, які готуються до масштабних спортивних заходів у 2012 році. Я простояла у корках біля Олімпійського у Києві, проутюжила пішки «закриту зону» вестсайду Варшави, прогулялася у районі олімпійського Стратфорду у Лондоні. Скажу чесно, будівництво всюди майже однакове і на поверхні важко побачити різницю – масштаби перетворень вражають у всіх трьох столицях. 

Однак не менш вражаючими є більш глибинні перетворення, які виникають внаслідок підготовки до олімпіади чи футбольного чемпіонату у країнах із різним рівнем економічного  розвитку і суспільної зрілості.

Процес підготовки Лондонської Олімпіади 2012 проходить під гаслом одного єдиного слова – LEGACY, тобто спадок. Місто із восьмимільйонним населенням, яке щороку приваблює мільйони туристів, бізнесменів та бізнесвумен, має чітку програму дій та візію - що Олімпіада має залишити у спадок місту окрім кластеру величезних спортивних споруд, олімпійського містечка та купи сміття. Відповідь проста і складна одночасно. Вона має залишити інфраструктуру та можливості для розвитку одного з найбільш депресивних регіонів Британії  - Східного Лондона. 

Тому олімпійський район розташований у частині міста, яка десятиліттями стояла закинутою та недоглянутою, із промзонами, соціальним житлом та високим рівнем безробіття. До того як почати зводити авангардні дизайнерські спортхоли влада витратила мільйони фунтів на деконтамінацію та рекультивацію десятків гектарів отруєних земель та каналів, привела їх до стандартів, які необхідні для здорового ведення бізнесу та життя. Після олімпіади Східний Лондон знову трохи перебудуть і на місті будиночків для спортсменів з'являться будинки для небагатих лондонців із парковою зоною та соціальною інфраструктурою, а поряд – бізнес-парки та торгівельні центри із тисячами робочих місць для місцевого населення та можливостями відкриття власного бізнесу.

У Варшаві підготовка до Євро-2012 відбувається не без проблем, так само як і в Україні. Більш того, просто фантастичні перетворення у ландшафті та інфраструктурі польської столиці отстанніх років у більшості своїй непов'язані із Євро, вони відбуваються завдяки структурним фондам ЄС в рамках програми допомоги Польщі 2007-2013 років (які у наступні 3 роки складатимуть 10% міського бюджету). 

У Варшаві також спостерігаються певні перегиби, наприклад там щойно закінчили новий «національний стадіон», де відбуватиметься церемонія відкриття Євро, який знаходиться всього у кілометрі від новесенького 40-тисячного стадіону Легії. Варшав'яни звичайно обурені – навіщо такі витрати заради одноразової втіхи, особливо зважаючи що новий стадіон лише «футбольний», без легкоатлетичної інфрастуктури (на відміну від київського Олімпійського). Однак поляки хоча б більш раціонально використовують можливості таких капітальних вкладень – левова частина робіт і матеріалів місцевого виробництва.

У Києві та інших трьох містах-господарях Євро-2012 перетворення відбуваються швидко, але не настільки, щоби встигнути побудувати готелі у Донецьку (тому гості там жити не будуть) або аеропорти у Львові, Києві чи Донецьку (тому там використовуватимуть тимчасово збудовані термінали). Більш того, окрім української сталі, цементу та робочих рук більшість матеріалів  та розробок імпортні. Тобто загальний ефект для економіки від таких капітальних витрат досить лімітований, бо він "не спускається" по ланцюгу до місцевих виробників і постачальників. 

Питання «спадку» у нас також не обговорюється - ні в економічній, ні в соціальній, ні в екологічній площині. Українські можновладці та спортфункціонери більш зацікавлені мати «найкращий» чи хоча б «не гірший» ніж в інших містах стадіон та більш-менш прохідні дороги. Про якість життя населення та довготривалий ефект Євро на економіку міст-господарів та країни не думають взагалі.

Тому коли свято закінчиться, фанати роз'їдуться, комунальні служби приберуть сміття, а бізнес підрахує гроші від «місячника туристів» три столиці Європи матимуть абсолютно різні «багажі» і наслідки проведення Олімпіади та Євро-2012. Київ у цій комбінації виграє найменше у довгостроковій перспективі. Хоча не все втрачено і від нас також залежатиме, яке враження місто і його мешканці справлять на європейців, чи зможемо ми зацікавити їх своїм «капіталом», чи нам відведена роль «героя на один день». Відповідь матимемо менш ніж за рік!

 

Пости по темі:

1. Свято спорту - ціна питання

2. Скільки коштує твоє ім'я?  

Відкритий лист Голові КМДА Олександру Попову щодо Стратегії розвитку Києва до 2025 року - приєднуйтеся!

Голові Київської Міської Державної Адміністрації

Попову О. П.

ЗАПРОШЕННЯ ДО ВІДКРИТОГО ДІАЛОГУ

із представниками громади Києва, діячами культури, журналістами, експертами, представниками інтелектуальної сфери, громадянами України

Шановний Олександре Павловичу!

Звертаємося до Вас з приводу процесу публічного обговорення Стратегії Розвитку Києва до 2025 року, проект якої було опубліковано на офіційному сайті КМДА 31 травня 2011 року.

Початок роботи над Стратегією, яка має на меті створення комплексної платформи для поступового перетворення столиці на сучасне місто із високими стандартами життя та сприятливими умовами для розвитку конкурентної економіки, безумовно є важливим кроком.

Наразі презентований Проект Стратегії отримав широкий суспільний резонанс та стимулював початок громадської дискусії щодо майбутнього Києва в конструктивному напрямку. Багато із запланованого розробниками Проекту Стратегії відображає прагнення громади перетворити Київ на конкурентне та комфортне місто світового масштабу із унікальними рисами.

На жаль, автори та розробники надали мало часу на громадське обговорення цього важливого для розвитку міста документу. Крім того, час обговорення збігся із періодом відпочинку більшості киян. Онлайн та телефонний зворотній зв'язок з мешканцями міста, кількість та формат публічних обговорень, які проводяться протягом літніх місяців, на нашу думку є недостатніми. Існуючі канали спілкування дають можливість реагувати на дуже конкретні «щоденні» потреби городян, однак не дозволяють експертній громаді Києва проводити відкритий діалог із командою розробників щодо системних недоліків документу.

Ми віримо, що Київ гідний отримати більш конкретний та амбітний «путівник» розвитку на найближчі 15 років. Тому ми пропонуємо дещо змінити динаміку і формат громадського обговорення Проекту Стратегії, для того щоб повною мірою врахувати побажання громади міста, зокрема думку експертних громадських об’єднань. Ми вважаємо, що це може покласти початок довгостроковому партнерства між владою та громадою міста на етапі реалізації Стратегії.

  

Зокрема ми пропонуємо:

-       організувати Відкритий Форум для обговорення стратегії, під час якого не влада міста, а громада буде відігравати роль лідера – визначати формат заходу, перелік доповідачів та дискусантів, організовувати дискусію у залі та у соціальних мережах;

-       провести цикл більш масштабних однак конкретних, тематичних громадських та професійних обговорень в контексті схеми «бачення-місія-бренд-стратегія-генплан-операційні програми» з метою визначення більш амбітних цілей Стратегії;

-       залучити до публічної дискусії ширше коло відомих фахівців та громадських діячів, які здатні запропонувати конкретні проекти (в тому числі інвестиційні) за кожним із пріоритетів Стратегії, зокрема у сфері туризму, містобудування та архітектури, медицини, освіти і науки, культури, бізнес-середовища, іміджу та бренду та ін.;

-       продовжити термін обговорення та фіналізації тексту «Стратегії Розвитку Києва до 2025 року» до 31 жовтня 2011 року.

Проведення вищезгаданих заходів має стати підґрунтям для появи вдосконаленого стратегічного документу, який:

-       враховуватиме потреби різних партнерів — громади міста, представників вітчизняного  та закордонного бізнесу, науки, освіти, культури, туристів та ін.;

-       відповідатиме світовим стандартам і трендам у сфері конкурентного і сталого розвитку міст;

-       згуртує громаду Києва навколо обраних пріоритетів розвитку міста та допоможе створити дієвий механізм участі громади у реалізації та моніторингу ефективності Стратегії протягом наступних 15-ти років;

-       акцентуватиме увагу на стратегічних перевагах та амбіціях міста в контексті глобальної економічної системи, в якій Київ має зайняти гідне місце.

Наша ініціативна група готова брати активну участь в організації процесу публічного обговорення проекту Стратегії Розвитку Києва до 2025 року, сприяти залученню лідерів громадськості, а також виступити модератором Відкритого Форуму та інших публічних заходів у вересні-жовтні 2011 р.

У «Додатку 1» до цього листа ви знайдете підбірку заяв та коментарів представників експертної громади Києва стосовно змісту та процесу впровадження Стратегії Розвитку Києва до 2025 року, а також у «Додатку 2» теми для обговорення в рамках Відкритих Форумів із киянами. Ми сподіваємося вони продемонструють наш рівень зацікавленості та бажання співпраці із владою.

Саме зараз, коли стосунки влади і суспільства є дещо напруженими і подекуди викликають незадоволення у громади Києва, надзвичайно важливо організувати конструктивний Відкритий Діалог із лідерами громадської думки. Ми щиро сподіваємося на Ваше бажання піти на зустріч закликам активних кіл громади Києва та перетворити процес розробки та впровадження Стратегії Києва на дійсно продуктивну і двосторонню співпрацю громади та влади.

З повагою,

Мрінська Ольга

Колесніков Костянтин

Помазан Роман

Жданова Тетяна

Валенса Ганна

Пекар Валерій

Пастєрніков Євген

…

Додаток 1. Зворотній зв'язок киян до «Проекту Стратегії розвитку Києва до 2025 року»

"Стратегия развития Киева до 2025 года" подготовлена профессионально и отвечает на многие проблемные вопросы сегодняшнего дня. Но есть три пункта, на которые нет ответа:

1.    Непонятно "лицо" Киева. На чём акцент? В чём смысл жить в Киеве? Что уникального даёт Киев Миру?...

2.    Насколько киевляне будут счастливы, живя в новом Киеве? Вопрос не риторический. На этой неделе Генеральная ассамблея ООН приняла юридически не обязывающую резолюцию, согласно которой счастье должно стать «показателем развития страны". Предлагаю подумать, как применить это знание для Киева.

3.    Как организована жизнь киевлян в собственных многоквартирных домах? Кто, как и за какое время до 2025 г. берёт на себя ответственность эффективного управления жилым фондом, его обслуживанием и придомовыми территориями?                                                              

Возникшие вопросы требуют дополнительного обсуждения, принятия решений и дополнений к "Стратегии развития".

Владимир Чеповой
www.chepovoy.com

«Якщо влада зацікавлена у сильній стратегії для міста - вона має бути зацікавлена у залученні до розробки сильних і креативних городян»

Ярослав Ведмідь, піарник, подорожувальник, сноубордер

 «Мне понравилась стратегия Киева. Хорошо описано, толковый анализ. Это основа, фокус. Без неё нет понимания, что делать, куда и как идти. Но написать – это 2%. Теперь – вопрос реализации. Это самый больной вопрос в нашей стране, упирающийся в первую очередь в кадры. Кто и каким образом будет реализовывать стратегию? Возможно, стоит перенять позитивный опыт Грузии в этом вопросе.

Как говорил один нобелевский лауреат «Не важно, хорошая стратегия или плохая. Надо, чтобы в неё поверили». Надо привлечь к реализации стратегии самых активных киевлян. Их всего 2-3%, но найдите способ заинтересовать их, и они свернут горы».

Ваче Давтян, «Промкабель-электрика»

«Проект Стратегії Розвитку Києва до 2025 за формою та суттю є позитивним, однак має декілька системних недоліків. По-перше у ньому громада Києва є стороннім спостерігачем або пасивним «об’єктом» дій влади. Натомість вона має стати рівним партнером у реалізації. По-друге не слід покладатися лише на великих інвесторів – у Києві є тисячі МСП, які готові вкладати гроші та інтелект у розвиток столиці. По-третє, пріоритети стратегії неамбітні і реакційні, бо екстраполюються тенденції розвитку минулих років до 2025 р. Вона має бути проактивною, визначати дійсно амбітні цілі і пропонувати системний план реалізації та ресурсного забезпечення.  По-четверте, структура реалізації стратегії має проблему із «логічним» ланцюгом. Цілі і сильні сторони не знаходять свого втілення у завданнях і діях. Це зокрема стосується інтелектуального потенціалу столиці. Більш розгорнуті коментарі можна прочитати тут.»

Ольга Мрінська, дослідник, консультант, блогер

«Я прочитав перші 6 сторінок і не побачив участі людей у розвитку міста. Напрямки розвитку прийнятні, декларації зрозумілі. Але це все – не для людей, а для інвесторів написано... Треба додати щось типу "Проведення щоквартальних зустрічей з активно діючими громадськими об'єднаннями".

Юрій Пивоваренко, «Зробимо Київ чистим», “Greencubator”

«Я рада, что у Киева будет стратегия. Но нам нужно более вдохновляющее Видение. Вы же были в Европе, в Москве, Питере, и понимаете, как безнадежно мы отстали в экономике, инновациях и даже туризме. Пока Киеву еще есть чем привлекать, надо действовать. Бизнес-инкубаторы  – это хорошо, но у нас недостаточно развит предпринимательский дух. Поддержите молодых предпринимателей – эти инициативы уже есть – это TEDx, HUB. Музеи – хорошо. Но кто в них будет ходить? Давайте поддержим «ГогольФест» и таких как Троицкий – они приведут туристов и людей в музеи и создадут новые культурные проекты. Давайте инвестировать в культуру общения, в молодежь, которая через 15 лет и будет определять лицо города; в уважение к бизнесу; в культуру сервиса, в чистоту улиц, наконец. Все это реально -  мы, киевляне, это умеем! Главное – УМОУСТРОЕНИЕ горожан. Работать с этим гораздо сложнее, чем строить, но на порядки дешевле и эффективнее. Подробнее здесь»

Татьяна Жданова, «ВикиСитиНомика» (проект «Бренд города – дело горожан»)

На мою думку, стратегія розвитку Києва має базуватися на більш ретельних дослідженнях існуючої ситуації та потенціальних можливостей за допомогою не тільки SWOT, але й PEST, EPISTEL, які враховують оцінку екології та економіки. Структура Стратегії має спочатку описувати аналітичні дані - й тільки потім кроки вирішення проблем, а не навпаки. Вирішення проблем має бути зосередженим на трьох основних трендах: КИЇВ - СТАЛЕ МІСТО, КИЇВ - ПРИВАБЛИВЕ МІСТО, КИЇВ - ЗРУЧНЕ МІСТО. Програми мають базуватися на вже втілених рішеннях в інших містах та сталих рішеннях. Стратегія має бути вектором розвитку й бути розрахована на більш ніж 13 років. До того ж Стратегія має передбачати розвиток  Київської агломерації, й навіть конурбації. Поліцентрична агломерація має призвести до адміністративно-територіального втілення Столичного округу, поділеного на міста - центри діяльності (50-150 тис. чол.) та громади (3 - 10 тис. чол.). Детально: http://bablowsky.com/ru_index.html?page=page_ru/pro_37.html ; http://www.slideshare.net/RomanPomazan/kyiv-strategy-mark.
                                                                                                       Архітектор-урбаніст Роман Помазан

«Чем Киев отличается в лучшую сторону от других городов/столиц? Город имеет обширную зеленую зону вдоль Днепра. Это преимущество должно лечь в основу формирования стратегии столицы. Представленные городской властью стратегические инициативы требуют не «длительных сроков и многомиллионных инвестиций», а инновационного подхода. Киев должен развиваться по принципам устойчивого развития территорий, чтобы быть комфортным и выгодным для жителей, туристов и бизнеса, учась на лучших мировых примерах развития городов (более подробно о моих комментариях здесь и здесь)».

Константин Колесников, маркетолог

Додаток 2.  Теми для обговорення в рамках Відкритих Форумів з киянами

1. Бачення майбутнього розвитку Києва. Цінності киян в контексті Стратегії.

     2. Глобальний контекст: сучасні підходи до розвитку і планування міст у світі. Чим цей            досвід може бути корисним для Києва. 

    3.  Місто для життя: якість житла і публічного простору. Як зробити життя у місті             

         комфортним для сімей із дітьми, молоді, пенсіонерів та людей із вадами розвитку.

  

4. Київ культурний, а не Київ музейний. Як створити у місті середовище, яке б стимулювало відкриту культуру спілкування, креативності та естетики.

     5. Якість життя у місті: допоможи собі сам. Чому важлива зміна поведінки громади по                  відношенню до власного здоров’я та навколишнього середовища. Як разом покращити    

         рівень розвитку медицини та екологічних програм. 

  

6. Kyiv Ltd: що може зробити місто для бізнесу і що може бізнес зробити для міста 

7. Київ інноваційний: як підтримати розвиток освіти, науки та досліджень щоби вони стали потужними ресурсами розвитку міста 

8. Соціальний капітал Києва: як його оцінити і використати. Моделі співпраці із недержавними і волонтерськими організаціями, шляхи стимулювання доброчинності та самоорганізації населення у різних сферах життя міста 

9. Welcome to Kyiv. Як змінити місто, щоби воно стало дійсно привабливим туристичним центром для українців та іноземців. 

10. Бренд Києва. Як слід організувати процес маркетингу міста щоби досягти ефекту «впізнаваємості» у міжнародному масштабі.

ЩОБИ ПРИЄДНАТИСЯ ДО ВІДКРИТОГО ЛИСТА БУДЬ ЛАСКА ПЕРЕЙДІТЬ ПО ЦЬОМУ ЛІНКУ І ЗАЛИШТЕ СВОЄ ІМ'Я ТА КОМЕНТАРІ, ЯКЩО ТАКІ Є. ДЯКУЄМО!

Офіційні коментарі до Стратегії Києва-2025

Я закінчила роботу над документом, який піде у КМДА. Це мої особисті коментарі та пропозиції до проекту Стратегії розвитку Києва до 2025 року. Він базується на моїх попередніх публікаціях на Регіональних Акцентах, однак включає більш конкретні рекомендації щодо того, що слід змінити.

По цьому посиланню можна прочитати повний текст.

Якщо у вас є бажання підписати "відкритий лист" експертної громади Києва до пана Попова щодо процесу обговорення Стратегії та її реалізації, то відгукніться до 17 серпня! Пишіть мені і я розкажу про формат і процес.

Пости по темі:
1. Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 1: Для кого?
2. Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 2: Нам дихають у спину?
3. Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 3: Інноваційна трагедія
4. Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 4: Інвестиції без підприємництва
5. Київ парникового періоду 

Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 4: Інвестиції без підприємництва

4

Продовжую аналіз проекту Стратегії Розвитку Києва до 2025 року (К-2025). Попередні три частини можна почитати по лінкам в кінці цього посту.

На відміну від деяких коментаторів проекту К-2025 я не вважаю, що головним пріоритетом для розвитку Києва має стати "гармонійний життєвий простір" у сенсі де жити, що їсти і пити, якість шкіл, лікарень, об'єктів соціальної та інженерної інфрастурктури, парків, театрів, магазинів, дорог, метро і т.д. Це дуже важливо - бо це скелет міста. А як же із його серцем і судинами?  Із чого взагалі складається наше гармонійне життя? Всі перелічені моменти плюс один елемент, який для більшості з нас означає левову частку нашого життя - це робота!

Місто має бути комфортним місцем роботи та професійної самореалізації для мільйонів киян та приїжджих. І якщо із держсектором все зрозуміло - у Києві завжди буде доста держслужбовців центральних (та місцевих) органів влади, лікарів, вчителів та соцпрацівників - то із бізнесом не все так однозначно. Київ має більший потенціал приватного підприємництва, який на жаль сьогодні не використовується. К-2025 не дає багато варіантів розвитку подій. Єдиний сильний аргумент - це "Зроблено у Києві".

Але скажіть мені, ви, споживачі всього що "зроблено в Китаї", чи це дійсно важливо? Ви знаєте що виробляють в Сінгапурі? А Буенос-Айресі? А Нью-Йорку? Їх "продукти" нематеріальні, бо вже пару десятиліть як розвинені і не дуже країни отримують левову частку ВВП і доходів від сфери послуг. Більш того, конкурентні компанції мають довгі і глобальні виробничі "ланцюги" і тому у будь-якому складному продукті - від машини до лептопа - є деталі із десятків країн.

Місто має бути економічно доцільним і привабливим для підприємців, великих і малих, інакше вони досить легко можуть змінити "прописку". І тоді податки - головне джерело власних доходів Києва, - а також робочі місця, будуть танути на наших очах.

І ось у цьому місці мене не влаштовує підхід К-2025 до розвитку бізнес-середовища міста. Вона як мантру повторює "сприяння інвестиціям", "залучення інвесторів", "розвиток конкурентних кластерів". А хто такі інвестори? Що означає кластер в українських реаліях (це слово занадто часто вживається і у більшості випадків - не по темі). І чим відрізняється інвестиційний клімат від бізнес-клімату?

Інвестори це не лише банки, фінустанови, великі корпорації - українські чи іноземні. Це всі без виключення компанії та підприємці міста. А бізнес-клімат є поняттям ширшим, адже інвестування це лише елемент "бізнес-циклу" і для успішного досягнення кінцевих результатів (певного рівня прибутковості, частки ринку і т.д.) потрібно більш ніж чітке законодавство, прозора і справедлива судова система, захист прав власності. Потрібні інструменти підтримки бізнесу на різних стадіях розвитку: практично орієнтовані і кваліфіковані кадри, спеціальні програми по перекваліфікації, бізнес-інкубатори, система допомоги у пошуку інвесторів, центри трансферту технологій, дієві бізнес-форуми (до речі у львівській стратегії по підвищенню конкурентоспроможності, яку також підготували за підтиримки Фонду "Ефективне Управління", є рекомендація по створенню інституційного механізму співпраці міськради і бізнесу).

 І взагалі, як визначити який сценарій інвестування більше підходить місту? Візьмемо два варіанти:
1) 1000 малих підприємств проінвестують 10000 гривень кожен
2) прийде один великий "зовнішній" інвестор і вкладе пару мільйонів гривень

Перший варіант є більш конструктивним і перспективним для міста, адже тоді ми маємо не просто велику знамениту корпорацію, перед якою місто готово стелитися червоним килимком і робити безглузді компроміси які шкодять її зовнішньому вигляду, якості життя, ринку праці, доступу до товарів і послуг тощо. Ми маємо середовище готових до розвитку компаній, яке працюватиме за ефектом мультиплікатора - адже зростання одного бізнесу це можливості розвитку для багатьох інших. І навпаки. Більш того, "доморощеним" компаніям небайдуже що стане з їх вулицями, парками, дитсадками і дорогами - бо тут живуть їх діти.

Це абсолютно не означає що я проти великих інвесторів під будь-яким прапором. Просто має існувати рівновага. Не слід фанатично ганяти по світу за "зірковими" інвесторами при цьому абсолютно нехтуючи потенціалом місцевих компаній. Також не слід займатися економічним націоналізмом - ця компанія краща, бо вона українська. Це лише ознака недалекоглядності і слабкості конкурентного середовища країни чи регіону.

Орієнтація лише на зовнішніх інвесторів контрпродуктивна за сучасної моделі економічного розвитку. Вони легко приходять, але й легко йдуть - згадайте 2008-й рік. Більш того, іноземні інвестори будуть підозріло ставитись до міста, де активність  місцевих компаній незначна, бо це вірна ознака того, що із системою щось не так. А це означає, що слід перестрахуватися і це автоматично піднімає вартість інвестицій.

Якщо ми дійсно хочемо мати конкурентну економіку, то нам слід перш за все інвестувати у киян і київські (українські) компанії, щоб вони потім інвестували у розвиток міста. І це мають бути не лише Авіанти, Фармаки чи Оболоні - це мають бути сотні і тисячі невеликих і середніх компаній, які можливо колись стануть Wipro, Skype або Twitter.

Фрази (і я сподіваюся подальші дії) із проекту К-2025 "залучення найкращих компаній і людських ресурсів" слід міняти на "сприяння зростанню малих компаній у середні, а середніх - у великі", "створення умов для підприємництва і приватної ініціативи". Ми маємо не лише будувати нові бізнес-центри по периметру міста - ми маємо заохочувати людей створювати власний бізнес і вкладати у нього інтеллект та гроші. А при нинішній регуляторній базі це м'яко кажучи складно.  

К-2025 повинна містити заходи спрямовані на покращення бізнес-клімату для місцевих і "приїжджих" компаній без дискримінації. А це означає:
1. Створення працюючої інтегрованої системи одного вікна не лише для реєстрації, але й для щоденної діяльності компаній (включаючи всю дозвільну, податкову, юридичну платформи).
2. Створення механізмів для підтримки компаній у розвитку навичок та вмінь для подальшого росту (створення центрів підтримки підприємництва)
3. Стимулювання інноваційно активних видів діяльності через створення бізнес-інкубаторів та центрів трансферту технологій
4. Максимальне залучення місцевих компаній для задоволення потреб державного сектору (використання вітчизняних технологій, матеріалів і інтеллекту)
5. Створення фінансових інструментів для підтримки компаній, які відповідають певним критеріям (відповідно до тих же пріоритетів розвитку Києва)

Перелік неповний - його можна продовжити.

А головне - не заважати підприємцям творити. Це має бути пріоритетом К-2025.  І тоді все буде ок!

Пости по темі:
1. Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 1: Для кого?
2. Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 2: Нам дихають у спину?
3. Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 3: Інноваційна трагедія

Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 3: Інноваційна трагедія

Після того, як ми розібралися із відсутністю "адресності" запропонованого проекту Стратегії розвитку Києва до 2025 року (К-2025) та визначили її як неамбітну, час поговорити про деяку конкретику. Я щиро радію кількості коментарів до документу та активності КМДА у трансляції запропонованих змін - дай боже щоби виконання було таким же оперативним та інтерактивним.

Тому я не збираюся говорити про проблеми забудови, транспорту, сміття, озеленення, соціальної інфраструктури або культури - тут є багато бажаючих. Я зацікавилась двома фундаментальними компонентами, які відрізняють дійсно успішне сучасне місто від просто міста - інноваціями та бізнесом. Цей пост присвячую інноваціям, а наступний буде про бізнес.

Отож нові і не дуже керманичі міста пропонують нам бачення Києва як "інноваційного центру" Східної Європи. Класна амбіція, варта зусиль. Однак у документі проблема із аналізом  ресурсів для реалізації цієї амбіції та з "впровадженням". Майже жодне конкретне завдання або запропонована програма не відображають наших інноваційних устремлінь (окрім сторінок 18-19 де згадуються бізнес-інкубатори та венчури, а також пріоритетні галузі). Фанати документу можуть резонно заявити - бізнес-компонент "Зроблено в Києві" ще в ротобі і там має щось бути. Має бути. Але не лише там!

Мене цікавить питання - а де у системі координат майбутнього Києва знаходяться його університети, академічні установи та науково-дослідні інститути та лабораторії? Де бачення київської влади щодо використання їх як головних ресурсів економічного зростання, як це робиться у всіх розвинених і майже розвинених державах?

Ви знаєте які на сьогоднішній день рушійні сили динамічного економічного зростання? Це аж ніяк не географічне розташування, наявність природних ресурсів та дешевої робочої сили, низькі податки (хоча це допомагає!). Це перш за все рівень освіченості населення, його суспільна згуртованість, витрати на науку, дослідження та вищу освіту, запатентовані винаходи, рівень комп'ютеризації та "віртуалізації" населення.

Я не є фанатом існуючої академічної, науково-дослідної та освітньої системи України - вона застаріла, негнучка, некоммерціалізована, у більшості своїй відірвана від життя і від потреб суспільства. Більш того, вона коррупційна, як і більшість елементів нашої системи життєдіяльності. Тому вона не виробляє продуктів, яких від неї потребує сучасна економіка і сучасне суспільство. Науковці продовжують жити у "баштах зі слонової кістки", як це модно говорити на заході. Не всі, ні! Але більшість.

Однак ту меншість, яка виробляє унікальні ідеї, продукти, технології, ноу-хау слід одразу і неодмінно включити у формулу майбутнього успіху Києва. Більш того, починаючи із початкової школи, треба робити зусилля по збільшенню цією меншості - наши діти мають захотіти стати дослідниками та винахідниками, а не лише менеджерами та юристами. Туризм та бізнес-послуги можуть принести нам мільйони і місце у третьому ешелоні метрополій світу. Інноваційно орієнтовані "спайки" компаній та науково-дослідних установ (свідомо уникаю слова кластер) , що виробляють унікальні продукти і послуги - це фішка на мільярди і на десятиліття.

Що я хочу від стратегії, для того щоб вона дійсно дала відповідь на питання "як стати інноваційним центром"? Я хочу повного і глибокого аналізу науково-дослідної і освітньої сфери Києва - по іменам і цифрам. Я хочу проектів по створенню необхідної інфраструктури - інституційної, фінансової, регуляторної - для підтримки інноваційно орієнтованих бізнес-проектів, для створення умов "інноваційної тусовки" у місті із найвищим у країні рівнем концентрації інтеллектуального капіталу. Я хочу менше бюрократії і втручання влади у справи бізнесу, хоча це вже скоріш питання до центрального уряду...

Я хочу щоби технопарків а-ля КПІ та Інститут Патона  стало більше (або бізнес-інкубаторів на основі університетів та НДІ - немає різниці як ви це назвете), я хочу щоби до них було залучено існуючі компанії і талановиті кадри, які створять свої власні. Я хочу щоби бренд майбутнього Києва відображав існуючий тут інтеллектуальний потенціал. І якщо не все так ідеально сьогодні, то без чіткого плану дій завтра система взагалі впаде - бо вона відсутня на радарах влади, а значить буде відсутня на радарах киян та інвесторів. А якщо сьогодні ми нарешті згадаємо про сучасних Сікорських, Патонів та Городецьких, то через 10-20 років ми не впізнаємо міста у якому живемо. У позитивному плані:-)

А ще я хочу щоби модернізація мого міста (енергетика, транспорт, коммунікації, інженерна інфрастуктура та ін.) відбувалася засобами і за технологіями, які були створені  не в Німеччині або Кореї, а в Києві. Ви думаєте таких немає? Як ви помиляєтесь! Ми просто про них нічого не знаємо. Час дізнатися...

Пости по темі:

1. Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 1: Для кого?
2. Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 2: Нам дихають у спину?

Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 2: Нам дихають у спину?

Продовжую аналіз проекту Стратегії розвитку Києва до 2025 року (К-2025). У першій частині я розглянула проблему відсутності "адресності" нової стратегії, а саме браку відповіді на питання Для кого? Сьогодні я хочу написати про амбіції стратегії.

Загалом цьому професійно оформленому документу із таким великим публічним резонансом, що ґрунтується на аналізі проведеному провідними консалтинговими та експертними організаціями, явно бракує масштабу бачення майбутнього.

Я маю на увазі той факт, що діловим туризмом, масштабною розбудовою нерухомості та інженерної інфраструктури, дорогами, "культурною долиною" та київським підручником ми мало кого здивуємо не лише у світі, але й у Центральній Європі. Насправді більша частина запропонованих завдань не мають стратегічного харатеру - вони скоріше поточні. Дороги все одно слід будувати, хрущовки зносити, теплотраси прокладати, місто озеленювати, а дітей водити у школи і дитсадки. Без цього місто не місто!

Однак на основі цієї бази слід будувати революційне бачення майбутнього Києва - бо якщо воно буде лише еволюційним, тобто скромним, то через 10 років ми будемо ще більше відставати від сьогоднішніх лідерів. Великі і не дуже міста світу беруть на себе амбітні зобов'язання - створити науково-дослідні центри світового рівня у певній галузі (наприклад англійський Ньюкасл у біомедичній сфері та вітроенергетиці),  вивести місцевий університет у світові лідери (Пекін), відмовитись від викопних видів палива (Стокгольм), залучити якомога більшу кількість міжнародних талановитих кадрів і інтегрувати їх у життя та економіку міста (Ванкувер), скоротити у рази автомобільний рух і підтримувати розвиток велоруху та громадського транспорту (десятки прикладів - від Курітіби до Талліна), 100-відсоткова переробка відходів і ліквідація мусорозвалищ (те ж саме), і т.д. і т.п.

У нас при амбіції стати "інноваційним економічним центром у східноєвропейському регіоні" у стратегії майже відсутнє бачення місця київських університетів (та інших ВНЗів), науково-дослідних та академічних установ, технопарків (а таких є як мінімум 3) у розвитку економіки міста. А яким чином ви збираєтеся досягнути інноваційності?! Про це окремо і детально я напишу у наступному пості.            

З іншого боку такий брак амбітних цілей дисонує із заявами "батьків міста" перетворити Київ на одне із 40-ка найбільш розвинених міст світу. Такі заяви вони неодноразово робили в процесі  публічного обговорення К-2025 (дивись Вечірній Київ або програми по ТРК Київ). Пробачте, а де тут "тест на реальність"?

Чи наші керманичі в курсі, що за різноманітними класикаціями Київ ніяк не входить до першого ешелону світових міст - у кращому випадку до другого? Наприклад у широковживаній класифікації Globalisation and World Cities Київ знаходиться у групі Beta- і перед нами є ще 5 груп які складаються із 70 міст світу, рівень інтегрованості яких у глобальну економіку є у рази вищим. Чи знають вони, що через 10-20 років більшість нових міст-лідерів будуть знаходитись в Китаї, Індії, Бразилії чи Австралії? І що рівнятися сьогодні на американські метрополії та центри старої та нової Європи м'яко кажучи неактуально?

Ви хочете залучити глобальні корпорації? Вам треба конкурувати не лише з Варшавою і Москвою, але й з новими містами Азії та Африки, назви яких ми навіть не можемо вимовити. У них динаміка зростання населення і головне середнього класу із потужною купівельною спроможністю у рази більша. Тому якщо у ТНК постане питання де розміщувати свою регіональну штаб-квартиру і виробництво, то відповідь дуже проста - ближче до потенційних споживачів. Ми не можемо перемогти кількістю - у нашому менш ніж тримільйонному місті із примарливими перспективами росту  запас купівельної спроможності не стане головною принадою. Нам треба знаходити інші абсолютні  та порівняльні переваги і бажано якісні! 

Ну і нарешті чи пам'ятають батьки міста про ганебні "зелені характеристики" міста у європейському контексті? А нині і бізнес і населення світу стають все більш чутливими до якості навколишнього середовища і стратегії міста чи держави по приведенню економічної та споживчої поведінки до стандартів стійкого розвитку.  

Тому висновок невтішний - нам не дихають у спину. Це ми дихаємо у спину десяткам якщо не сотням конкурентів у світовому масштабі. І якщо ми хочемо радикально змінити ситуацію на краще, то планку амбіцій К-2025 треба радикально підвищувати!


Пости по темі:
1. Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 1: Для кого?

Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 1: Для кого?

Починаю цикл постів про Стратегію Розвитку Києва до 2025 року (кодова назва К-2025). Оскільки зараз я заглибилася у це синє море, то певно доцільно було б публікувати деякі ідеї та коментарі тут. Паралельно я готую коментарі для КМДА із більш обґрунтованим викладом того, що слід було б змінити і як.

Почати потрібно із великого мерсі – авторам стратегії та КМДА – за грамотний підхід до публічного обговорення. Тепер справа за малим – цивілізовано обробити всі пропозиції та повідомити громаду які були прийняті до уваги, а які ні, і чому.

Загальне враження від професійно оформленого документу – песимістичне. Гарно презентований документ має декілька системних недоліків, які можуть звести нанівець всі добрі наміри.

У мене є питання до «адресності» документу. Будь-який підручник по стратегічному плануванню порекомендує вам почати процес із відповіді на питання чому? для кого?, а вже потім приступити до як?

Так ось, у К-2025 катастрофічно мало уваги приділяє питанню для кого? Бо у Києві є багато різнопланових груп, які мають несхожі проблеми та інтереси, а також бачення розвитку міста. Наприклад корінний киянин може мати багато протиріч із інвестором, а турист – зі студентом який вчиться у місті. А стратегія має бути документом, який дає відповіді на питання всіх цих різних груп та за необхідності пропонувати компроміси по самим запеклим суперечливим питанням (наприклад забудова центральної частини міста). Поки що я не бачу системного аналізу сегментів населення Києва, відповідно заходи мають «розмитих» бенефіціарів і тому кінцевий результат може не задовольнити тих, для кого це все власне робиться - киян.

Ця проблема веде до іншої. К-2025 в основному пропонує «реакційні» заходи, тобто ті, які спрямовані на вирішення існуючих проблем, аніж на запобігання їх виникненню (та виникненню нових). Це заходи, які простіше всього зробити самим – тобто силами міської влади – аніж залучити бізнес та громаду. А як відомо влада має лише обмежені можливості і тотально контролювати процес розвитку міста просто нездатна (як би вона цього не бажала). У всіх розвинених країнах, до яких ми так хочемо наблизитись, вже давно відбувається процес не лише децентралізації повноважень від центру до муніципалітетів, але й від держави до громади. Візьмемо хоча б улюблену ідею-фікс нинішнього британського уряду – «Велике суспільство» Big Society. При всіх недоліках та браку конкретизації вона має позитивний вплив на динаміку відносин між владою, бізнесом, громадським сектором, університетами та простими громадянами. В Україні та Києві зокрема відсутня традиція "сильного громадянина" - його слід виховувати, щоби пізніше можна було поділитися важким тягарем турбот про місто

У Стратегії Києва я не побачила конкретних пропозицій по створенню нових партнерських механізмів, які б могли виконувати конкретні функції по покращенню життя у місті – від освітніх програм для школярів на тему «як жити зеленим життям», для автомобілістів на тему "хто такі велосипедисти і чому на них слід звертати увагу", до бізнес-орієнтованих форумів, які б могли вирішувати безліч проблем міста лише за невеликого сприяння мерії. Таке враження, що нинішнє керівництво міста визнає самоорганізацію населення лише у сфері ЖКХ. Це прогрес, але цього замало!

Далі буде...