Статус місцевих органів влади в Україні - офлайн

Останні декілька тижнів я багато часу провела на сайтах місцевих органів влади Львівщини та Закарпаття у пошуках корисної інформації та електронних адрес. Висновки неоднозначні.

З одного боку 90% райрад і райдержадміністрацій, а також 100% міськрад мають свої сторінки в Інтернеті. Однак більшість із них досить формальні, одразу кидається у вічі, що їх створення було мотивоване вимогою зверху, а не внутрішньою необхідністю чи бажанням побудувати новий канал спілкування із громадою.

Бо вебсайт рідко може стати таким двостороннім каналом, якщо тільки він не підключений до соцмереж або не має інтерактивного блоку, наприклад блог або чат із мером або керівником району. Та де там, на майже половині сайтів ви не знайдете навіть електронної адреси ради або адміністрації, вже не кажучи про департаменти та відділи. Їх список контактів складається із імен, посад, номерів телефонів та адрес.

Це певно відображає тренди віртуалізації суспільства та влади на дуже локальному рівні. Однак статистика говорить про те, що кількість користувачів інтернетом в Україні динамічно зростає, а спектр послуг, які можна отримати онлайн теж постійно розширюється. А оскільки місцева влада є одним із найбільших постачальників публічних послуг (освіта, охорона здоров'я, соціальний захист та багато іншого), то певно їй вже час замислитися над віртуалізацією свого життєвого простору і необхідністю іти "у ногу з часом" та знаходити спільну мову із молодими громадянами, які є найбільш активними користувачами мережі.

Певно ще не скоро наші мерії будуть на відстані кліка, як я писала раніше. Однак надія є. Наприклад Львів та Київ мають досить пристойні сайти, хоча їх інтерактивності ще далеко до Сіетлу :-) Сподіватимемося на позитивний тренд, а може навіть на прорив!

P.S.: До речі, дружній блогер нещодавно написав про корисний захід по даній тематиці. Читати тут.

P.P.S.: Ілюстрація із http://techgenie.com

Мої новини тижня

Привіт всім,

Коротко про цікаві речі, які я прочитала чи побачила минулого тижня і які можливо сподобаються і вам.

Спочатку про Київ. Нарешті очевидне стало офіційним і ми сьогодні отримали офіційну позицію Прем'єр міністра щодо того, хто реально управляє Києвом. Не те що б нас це дуже здивувало, однак тепер нарешті політичний ландшафт "устаканився" і нам, мешканцям Києва, можна вирішити що робити (або ні) із цим парадоксом під назвою "Київський аншлюс". Ситуація стає ще пікантнішою, коли додати до цього парадоксу останні наміри Президента затверджувати генплан столиці, а отже контролювати всі біль-менш значні зміни на карті Києва. І навряд чи все це робиться "не корысти ради"...

Депресивність політичної ситуації у Києві привела мене до зовсім іншого прикладу депресивності - вчора я послухала одну з новинок TEDу - Емілі Піллотон з США розповідала про свій досвід боротьби із депресивністю у найбіднішому сільському графстві найбагатшої країни світу. Боротьба є незвичною, адже зброя - це сучасний дизайн та партисипативна архітектура. Якщо у вас є 15 хвилин обов'язково послухайте цю чудову історію, яка у процесі творення і яка дуже нагадує українські реалії (у Емілі дуже чітка дикція!).

Також цього тижня я дізналася (трохи із запізненням) що з 1 листопада в Україні вступив у силу Закон "Про державно-приватне партнерство", що насправді є довгоочікуваною подією. Є надія що ці зміни відкриють нові можливості для масштабних інвестиційних проектів в Україні, і не лише Єврокубків та Олімпіад.

Цього тижня країна активно обговорювала проблеми національного брендингу у зв'язку із випуском відеоролика про Україну до Євро-2012. Деяким подобається, деяким ні. На мій смак занадто багато минулого і замало майбутнього. Однак якщо "сонечко" стимулюватиме дійсно серйозні дискусії навколо бренду України, то йому за це лише велике дякую. До речі про брендинг, окрім "ендогенного підходу" який сповідує "Бренд города - дело горожан" і стимулює дискусії на мікро-рівні, цього тижня я знайшла інший, більш "екзогенний" ресурс, який займається брендом на  макро-рівні - для Олімпіад і не лише. Хто цікавиться - заходьте сюди.

А в США з'явився новий модний локаційний фактор - наближеність вашого офісу до офісу компанії Twitter. Чимала кількість стартапів у сфері надання віртуальних послуг як мухи на мед злітаються у приміщення де два поверхи займають командори супер-мікроблогу. І це ще раз доводить, що відстань важлива, навіть у часи надшвидкістного інтернету:-) До речі, ви можете слідкувати за новинами на Акцентах через Twitter (@omrinska).

Па

Мерія: на відстані кліка

Останніми рокам центральні і місцеві уряди розвинених і не дуже країн світу впроваджують новітні технології для оптимізації процесів управління, документообігу та спілкування зі своїми роботодавцями, тобто нами, громадянами. Роль інтернету у цьому процесі важко переоцінити.

У розвинених країнах онлайн можна зробити більшість бюрократичних процедур - сплатити податки, подати різноманітні заявки, забронювати екзамен для отримання водійських прав, знайти сімейного лікаря, записати дитину у школу (інші речі можна вирішити за допомогою пошти і лише у виключних випадках треба особисто прийти на зустріч). У Британії наприклад всі ці речі можна зробити через єдиний урядовий портал - Direct.gov.uk.

Однак інтерактивне спілкування із громадянами залишалось поза технічних можливостей і старий добрий телефон та більш молода електронна пошта були основними каналами комунікацій. Однак технології що використовуються соціальними мережами типа Facebook або Twitter успішно можна використовувати і для більш приземлених господарських проблем - спілкування з приводу ремонту дороги біля вашого дому, оплати паркування, отримання консультації  щодо створення або розширення вашого бізнесу та ін. Одним із найкращих прикладів "інклюзивного" спілкування з громадянами, як я нещодавно дізналася, є місто Сіетл (Вашингтон, США) із його розвиненою "електронною мерією", де відповіді на більшість ваших питань знаходяться на відстані кліка мишки.

Це не дивно, подумаєте ви, адже Сіетл - це батьківщина таких технологічних гігантів як Microsoft, Amazon, Boeing (цінувальники мережевих кав'ярень будуть раді дізнатися, що Starbucks теж народився тут, як і Tally's, який мені більше сподобався під час супер-відпустки у Сіетлі у не такому далекому 2006:-))  Кажуть що завдяки Microsoft у Сіетлі виросло ціле покоління нових просунутих "технарів". Певно вони і створюють попит, а в результаті і пропозицію інтерактивного спілкування між працівниками мерії, починаючи з мера, та громадянами. На міському порталі www.seattle.gov ви можете не лише вирішити свої побутові проблеми, але й почитати блог мера, що має також свою сторінку на Facebook та Twitter, поспілкуватися із прокурором міста, подивитись в ефірі засідання міськради, яка також присутня у соціальних мережах. Більш того та сайті існує окрема сторінка-директорія що дає вам змогу дізнатися про присутність різних департаментів, послуг та людей мерії у соціальних мережах. Інший сайт - www.growseattle.com - для бізнесменів, які можуть знайти тут всю необхідну інформацію про створення і розвиток бізнесу на різних його етапах (та про те, як зробити його більш "зеленим"). А якщо у них виникне питання, то на нього одразу ж і гарантовано дадуть відповідь, якщо набрати вказаний на даній сторінці номер.

Я написала про свої враження  другу який мешкає у Сіетлі. Відповідь не забарилась, при чому із технічними деталями - Елдан просунутий громадянин і "юзер", оскільки працює у місцевій екологічній громадській організації. Він визнає, що Сіетл скоріше виключення а ніж правило навіть для США. Він до сих пір не може прийти до тями, що після його дзвінка до мерії дорогу біля його будинку поремонтували...на наступному тижні! І поділився ще декількома лінками на сайти, де можна знайти супер-розгорнуту статистичну базу із інформацією про місто та графство Кінг (де знаходиться Сіетл). 

Ну що ж, залишається лише сподіватися, що колись, не у такому далекому майбутньому, мер мого рідного Києва буде на відстані кліка, і дороги будуть ремонтувати після  мого одного і єдиного дзвінка.

Надія помирає останньою:-)