Давос, що проходить повз нас

Сьогодні в українських новинах майже непомітною була одна новина - відкриття чергового Всесвітнього Економічного Форуму (ВЕФ) у Давосі. Цілком зрозуміло, бо Україна не є ані могутньою економічною силою, ані місцем проживання великих і продуктивних компаній (за деяким рідким виключенням), ані проявила себе як просунутий реформатор, скоріш навпаки. Певно через день-другий все ж таки напишуть, у зв'язку із традиційними пінчуковсько-ахметовськими заходами в рамках Форуму - але це так, нашим про наших

Нагадаю, у рейтингу Індексу Глобальної Конкурентоспроможності ВЕФу Україна посідає почесне 82-е місце серед 142 країн (2011-12). Одночасно у славетному Рейтингу легкості ведення бізнесу Світового Банку Україна посідає жалюгідне 152-е місце серед 183 можливих, а за деякими показниками (зокрема якість податкової системи) - 181-е! І ми постійно сповзаємо вниз, не зважаючи на амбіції нинішнього Президента вивести нас у 20-у найбільш динамічно розвиваючихся країн світу (відповідно до його революційної Програми Економічних Реформ 2011-14). Тому навіщо писати про те, що у нас відсутнє, про конкурентоспроможність?

А писати слід, і також про Давос. Хоча б тому, що настрій у глобальних політичних лідерів та акул бізнесу досить депресивний, прогнози на майбутнє похмурі, а простору для маневрів залишається все менше і менше. Звичайно не всі впадають у відчай - країни нового прориву - Бразилія, Китай, Індія, Індонезія, Австралія, Південна Корея та інші - демонструють дуже непогану динаміку зростання і феноменальний прорив у продуктивності (Росію тому я тут не згадую, бо її нафто-газові успіхи мало що мають спільного із конкурентними успіхами). Саме завдяки ним світ не порине у глобальну рецесію. Однак міцність західної моделі капіталізму випробовується ось уже 5-й рік і здається, що з кожним місяцем її стає все менше, особливо якщо дивитися на Єврозону. Клаус Шваб, засновник ВЕФу, зокрема сказав перед початком Форуму "Капіталізм у його нинішній формі перестав відповідати потребам світу навколо нас".

Ми майже не думаємо про концептуальні питання нової форми економічного розвитку і здається живемо сьогоднішнім днем. Ми звикли бути об'єктами глобальної політики та економіки і тому будь-які активні дії щодо фундаментального переосмислення економічної системи залишаються привілеєм академічних кіл, а не "пундитів" публічної політики. Тому більшість завтрашніх трендів, які відомі світовим аналітикам вже сьогодні, для нас завтра стануть сюрпризом.

Ну наприклад те, що західні фінансові інституції в силу нових регуляторних реформ та песимістичних прогнозів радикально скорочують інвестиції у "ненадійні" перехідні економіки, до яких ми також належимо. Тобто бай-бай Національні Проекти, якщо тільки їх не профінансують китайські, арабські чи російські банки-уряди. Що при такій кількості економічних ризиків ніхто не захоче закривати очі на політичні ризики, а вони в Україні зростають, особливо враховуючи передвиборчу кампанію, яка майже почалася. А профанація нинішнього уряду щодо успіхів економічних реформ спрацьовує лише на рівні нижче середнього, тобто серед 10-15% населення України - світові спостерігачі цього взагалі не схавають.

Звичайно Давос це дрібниця, фасад монументальної будівлі, в середині якої рушиться стеля, прорвало каналізацію і періодично пропадає електрика. Однак здається мені нерозумно ігнорувати цю будівлю, бо ми від неї сильно залежимо. У цьому випадку наша хата не дуже то й з краю! Наївно оперувати термінами Уряду Тимошенко 2008 року - що нас світова криза не зачепить, бо ми унікальні. Вона не зачепить, а просто поховає нас під уламками монументального капіталізму. І ми це помітимо лише коли опинимось у завалах без доступу кисню, тобто без капіталу...

Пости по темі:
1. Посткризові економіки Європи
2. Про дорогу економію або як не треба скорочувати державні витрати

Чи можна зруйнувати місто рейтингом?

Сьогодні прочитала цікаву статтю на сайті Sustainable Cities про негативний вплив різноманітних міжнародних рейтингів міст на розвиток конкретного міста, на його імідж та сприйняття навколишнім світом.

Скажімо останній рейтинг від PWC, McKinsey або BCG вивело ваше місто на лідируючі позиції і до вас  (майже) одразу кинулися компанії, талановиті і не дуже кадри, а також вас просто накрило море інвестицій. Або навпаки, ваше місто по статистичним показникам використаним в останньому модному дослідженні виявилося аутсайдером і ви готуєтеся до масового "ісходу" інвесторів та мешканців.

Картина страшна чи не дуже? І наскільки взагалі ми звертаємо увагу на різноманітні рейтинги у нашому виборі де жити, чи працювати, чи інвестувати? Питання сумнівності об'єктивності та комплексності будь-якого, навіть найбільш професійно зробленого рейтингу, завжди присутнє і його навіть не варто тут обговорювати. Автори ВСІХ досліджень без винятку (якщо вони професіонали) майже у першому абзаці вкажуть вам на обмеження у використанні результатів та голосно прокоментують застереження (типа "позиція автора може не співпадати з..." і "за наслідки ми не відповідаємо":-)).

Мені здається дуже однобічною позиція як апологетів міжнародних рейтингів, так і їх критиків. При всій мобільності нинішніх капіталів і людей на їх рішення впливає набагато більш складна система факторів, ніж вихід того чи іншого мегаполісу у лідери по певному показнику (якість життя, рівень злочинності, інноваційна інфраструктура та ін.). Хоча я сама постійно пропагую необхідність всіх цих речей у місті, яке хоче стати повноправним членом сучасної глобальної економічної системи, я не вважаю що причинно-наслідкові зв'язки є настільки прямими і "терміновими".

І тому побоювання авторів статті про можливе поглиблення соціального розшарування у містах-лузерах і занепад цих міст як результат оприлюднених рейтингів є досить абстрактними. Так, у світі є вмираючі міста, при чому не лише маленькі, але й такі гіганти як Детройт у США. Однак процеси депопуляції та "руйнування" тривають десятиліттями і є результатом цілої системи помилок і неправильних рішень, які не завжди знаходять свою інтерпретацію у рейтингах.

Тобто, як завжди, мій діагноз рейтингам такий - вони корисні для "загального розвитку", для певного "заголовка" у бренді вашого міста та для PR акцій серед потенційних інвесторів - це якщо ви на "виграшній" стороні. Якщо ж ваша позиція мінусова, то користь від рейтингу може бути більш  конкретною - вам якісно і безкоштовно розказали про управлінські та лідерські прорахунки і окреслили бачення ваших проблем сторонніми очима. І це має стати чудовим поштовхом для вирішення проблем, якщо звичайно лідери міста налаштовані конструктивно.

Тому, прошу наступний рейтинг у студію!

Пости по темі:
1. Руїни і їх майбутнє. Простір vs населення
2. Міста можливостей

Мої новини тижня

Минулого тижня я дізналася декілька цікавих речей.

По-перше я із захопленням просканувала новий рейтинг (так, ще один!) від Economist Intelligence Unit щодо глобального "пулу" талантів - Global Talent Index. The outlook to 2015. 60 країн світу проаналізовано з точки зору здатності виробляти і приваблювати високоосвітчені і креативні кадри з унікальними навичками та здатністю удосконалювати свої вміння та знання. Цікавим є "перспективний" характер рейтингу - індекс розраховується для сьогоднішнього дня (2011 рік) та на майбутнє (2015).

Беззаперечний лідер рейтингу - США - причому і сьогодні і у майбутньому. Нордичні країни як завжди у лідерах - Данія, Фінляндія, Норвегія та Швеція у першій десятці. Там таки знаходяться Сингапур, Гонконг та Австралія. Україна у цьому конкурсі талантів на 43-му місці (сусід Росія - на 34-му). Є що вдосконалювати у власній хаті аби останні таланти не розбіглися по світу...

Тим часом в США склали десятку економічних видів діяльності (секторів), що дуже скоро кануть у безодню забуття. Серед "помираючих" титанів: "дротові" телекоммунікаційні компанії, фабрики по виробництву одягу, оренда DVD, CD та ігор, магазини з продажу музичних записів, фотостудії, видавці газет. Всі вони жертви або інноваційного прориву, або поглиблення глобальної торгівлі. Більшість із наведених тез релевантні і для України. Деталі і коментарі можна прочитати тут.

Іноді мене питають чому я мало пишу (або зовсім не пишу) про малі міста. Причини дві - мало часу і професійна пристрасть до метрополій. Однак нещодавно я знайшла цікавий американський ресурс - центр що займається дослідженням розвитку малих міст і сільських територій у Міннесоті. Вона звичайно від нас далеко, ця Міннесота, однак матеріали і проблеми якими вони займаються вражаюче нагадують наші. Тому читайте про Centre for Small Towns, Minnesota!

Ну і декілька слів про цікаві заходи що плануються найближчим часом у Києві. Незабаром день міста і тому суспільне життя кипить! Деякі заходи пов'язані із цим святом, а деякі - ні. Вам вирішувати що цікаво.

1. Захід від Урбан Х "Створимо разом Вуличну галерею посмішок 2011!" - 21 травня, Маріїнський парк
2. Книжковий Арсенал матиме спеціальні заходи з урбаністики та архітектури - 27 травня-1 червня, Мистецький Арсенал
3. Зустріч організаторів бренд-сесій міст (проект Бренд города - дело горожан) - 13 червня, Київ (треба реєструватися).

 У вас є інформація про інші цікаві заходи? Висилайте на мою адресу.

Україна - нерайдужний прогноз на майбутнє

Сьогодні я відповідала на питання анкети-прогнозу експертів  для Euromoney щодо ризиків розвитку країн світу у 2011 році. Із прогнозів для групи країн у сфері моїх інтересів найбільш депресивним виявився, досить очікувано, прогноз для рідної України.

Питання стосувалися економічного розвитку, інституційного середовища і політичної стабільності. Більше половини моїх оцінок були у нижньому квентилі або половині.

І справа не в тому, що в Україні високий державний борг, бо багато держав світу мають куди тяжчий тягар і за правильної економічної політики його можна позбутися у досить притомні терміни. І справа також не в тому, що Україна щороку "меншає" на 200-300 тисяч людей (останні цифри Держкомстату чи як він там зараз називається говорять про реверс демографічного "вибуху" оскільки народ не так активно народжує дітей, однак все ж так активно вмирає) - старішає весь "золотий мільярд".

Справа у питаннях політичної культури, прозорості влади, очікуваності регуляторних змін та справедливості судової системи - всі ці категорії у нас наближаються до нуля, при чому це наближення особливо прискорилося за останній рік.

І яка прогнозованість влади можлива, якщо будь-який привід (чи то мітинг на День Соборності, чи то серія вибухів у Макіївці) будуть використані для подальшого закручування гайок. Коли антикорупційні закони відміняються через тиждень після їх входження в дію. Коли Податковий Кодекс приймається без врахування думки підприємців та експертів, швиденько переробляється за ніч, і входить в силу із досить косметичними змінами, що не обіцяють нічого доброго і так занедбаному малому і середньому бізнесу?

Закручуйте гайки, будь ласка. Тільки перестаньте називати це демократією та відкритою ринковою економікою. Називайте речі своїми іменами. Поверніться до (російських) витоків -  регульована ринкова економіка та керована демократія...

Найбільш інноваційні економіки світу

Рейтинги та індекси як ніколи в моді. І хоча вони мають багато обмежень і їх достеменність часто ставиться під сумнів (найсвіжіша порція критики в Економісті за 8-14 січня 2011), однак вони все одно як магніт притягають до себе журналістів, політиків та дослідників. Немає нічого кращого ніж сотні цифр та графіків зведених в одну гарну таблицю, де чітко видно хто перший, а хто останній.

Один з останніх рейтингів опублікував лондонський Legatum Institute, який оцінив країни світу за інтегрованим індексом добробуту (prosperity index). На думку авторів унікальність цього індексу полягає у тому, що він одночасно оцінює економічні здобутки держави та якість життя населення. Як правило ці два елементи розведені: одні рейтинги оцінюють ефективність економіки країни (наприклад Індекс конкурентоспроможності Світового Економічного Форуму), інші - рівень життя (наприклад Індекс людського розвитку ООН), а деякі - рівень демократії (наприклад Freedom House).

Окремо Інститут Легатум визначив десятку найбільш інноваційних країн світу. Ця десятка відрізняється від десятки країн із найвищим добробутом. На думку авторів документу справді інноваційною є та країна, яка сприяє поступу добробуту всього людства. У цій країні всіляко підтримується приватна ініціатива та створюються сприятливі умови для реалізації ідей та винаходів. Це відповідно генерує високий рівень доходів та створює комфортні умови життя. Комбінація персонального комфорту, ініціативи та системної підтримки підприємництва є ключовою для розвитку інноваційної економіки, яка б не лише замикалася сама на собі, а й створювала нові продукти і послуги глобального масштабу.



Отже десятка найбільш інноваційних країн світу виглядає так:

1. Данія
2. Швеція
3. США
4. Фінляндія
5. Велика Британія
6. Норвегія
7. Ірландія
8.Сингапур
9. Ісландія
10. Канада

Як бачимо скандинави всі без виключення є супер інноваторами, так само як і англомовні світові лідери (і середнячки).

Україну годі шукати в інноваційному рейтингу. Зате її слід є у рейтингу добробуту - вона замикає сьому десятку (знаходиться на більш ніж скромному 69-му місці). Перед нами - Росія, Білорусь, Шрі Ланка, Ботсвана і Ямайка. За нами - ще 41 країна.

Є куди тягнутися - до зірок...

Міста України - рейтинги і персоналії

У жовтні вітчизняна аналітична преса намагається втамувати інтелектуальний голод бажаючих дізнатися більше про майбутнє українських міст і регіонів України напередодні місцевих виборів. Одні це роблять через призму вивчення кандидатур на посади мера, інші - аналізуючи успіхи соціально-економічного розвитку територій.

Журнал Профіль зробив перше - опублікував тематичний номер із профілями потенційних мерів великих і не дуже міст України. Цікаво дізнатися про героїв із досить віддалених куточків батьківщини, які можуть стати або не стати мерами вже через 10 днів.

Одночасно "Українська інвестиційна газета" спільно із "Кредит-рейтингом" збагатили аналітичну ниву соціально-економічного розвитку регіонів - вони опублікували рейтинг "Топ-100. Кращі міста і регіони України". На основі тридцяти показників міста і регіони у різних "вагових категоріях"  зайняли свої призові і не дуже місця. Все обійшлося без сюрпризів - Київ посів перше місце серед регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку, а Донецька область - за рівнем промислового розвитку. Серед міст різного масштабу чемпіонами виявилися Донецьк (більше 500,000 населення), Хмельницький (100,000-500,000) та Іллічівськ (до 100,000 населення). Цікаво що Ялта взяла приз міста із найкращим антикризовим потенціалом. Вам вирішувати чи час пакувати валізи і емігрувати у ці оази добробуту.

Пан Тихонов навіть встиг вручити нагороди переможцям рейтингу, в тому числі найбільш ефективним регіональним менеджерам (губернаторам та мерам), що без сумніву буде пропіарено відповідним чином на фінальній дистанції передвиборчої гонки.