19 серпня 2011 р.

Про ступені і про дослідників в Україні

Я на днях аналізувала цифри Держслужби статистики по витратах на наукові дослідження і розробки, а також по кількості компаній і дослідників в Україні. "Людські" тренди мене просто вбили - становище людського капіталу в Україні абсолютно не сприяє підвищенню рівня інноваційності її економіки.

Ні для кого не секрет, що кількість дослідників у нашій країні протягом 20-ти років незалежності катастрофічно знизилась. З одного боку це природній процес - люди старішають, виходять на пенсію або йдуть із життя, а реноме професії "дослідник" таке, що дуже мало свіжої крові надходить до цього організму. З іншого боку Україна була одним із найбільших донорів "мізків" і велика кількість українських дослідників нині працює в університетах та лабах десятків кран світу. Якщо говорити про загальну чисельність дослідників в Україні, то у 2010 році порівняно із 1991 вона впала у більш ніж три рази - із майже 300 тисяч до 90 тисяч.

Одночасно в Україні спостерігається феноменальне збільшення кількості людей зі ступенями кандидата та доктора наук. Відомо, що дослідник і людина зі ступенем це не одне й те ж саме. Бо кандидат наук може працювати в уряді або на підприємстві і не мати жодного відношення до дослідницької діяльності. Враховуючи "моду" на ступінь, яка охопила урядовців середньої і не дуже руки, зростання є очікуваним. Але масштаб вражає!

Наприклад у 1991 році на одного доктора наук припадало 36 дослідників. У 1995 році це співвідношення склало один до 18-ти, а у 2010 - один до 6-ти! За 20 років на фоні загального падіння дослідницького потенціалу України кількість докторів наук зросла майже у 2 рази.

По кандидатах наук відомості відсутні до 1995 року, але відтоді їх кількість зросла на чверть.

Якщо підсумувати кількість кандидатів і докторів наук, то їх кількість у 1995-2010 роках зросла майже на половину. А співвідношення кількості спеціалістів зі ступенями до кількості   дослідників зменшилося із 1 до 2.6 у 1995 році до 1 до 0.9 у 2010 році. Тобто нині в Україні людей зі ступенями на 10% більше ніж дослідників!

Мені здається,. що інфляція поняття науковець, яка сталася в Україні за останні 20 років, шкодить нашій науці і дослідженням не менш, ніж повне фінансове та владне занедбання. Одна річ, коли систематично не вкладаються інвестиції у фундаментальну науку та її коммерціалізацію, а інша, коли статус доктора або кандидата наук нині не викликає поваги та довіри.

Ринкові механізми отримання ступеню та цинізм всієї системи також не сприяє підвищенню популярності професії дослідника серед молоді. З іншого боку, там де ринок дійсно має допомагати науці і створювати когорту науковців-підприємців, у нас повний вакуум. Ні людей, ні програм, ні інституційної бази, ні грошей...

Про фінансові тренди напишу окремо.

Пости по темі:
1. Якими мають бути політично-орієнтовані дослідження? 
2. Дисертація на продаж 

2 коментарі:

  1. Кількість кандидатів та докторів зросла технічно тому, що різко збільшилась кількість вузів, та нових спеціальностей в старих вузах, а це тягне до збільшення спеціалізованих рад, які повинні виправдовувати своє існування. Все це разом привело до нівелювання понять доктора і кандидата в 20 разів. В нас є доктори і кандидати які захистилися по тезам конференцій і газетним публікаціям. В нас є маса докторів і кандидатів які за своє життя не прочитали і не написали жодної статті, навіть в своїх кишенькових журналах при вузі.Я б міг стільки про це розказати...

    ВідповістиВидалити
  2. Розкажіть! Оповідання - В СТУДІЮ!

    ВідповістиВидалити