Вибори-2012 в Україні - нові регіональні актори

Результати парламентських виборів в Україні ще в процесі кристалізації, в тому числі за допомогою "підрахуїв" різних рівнів. Однак незалежно від остаточних цифр ситуація у сфері регіональної політики суттєво зміниться. У "силовий ландшафт" країни і її регіонів стрімко вривається 225 нових акторів - депутатів-мажоритарщиків.

У мене змішані відчуття до цієї категорії можновладців. З одного боку у багатьох країнах пряме представництво інтересів громадян у мажоритарних округах є позитивним явищем, оскільки "наближає" владу до народу, скорочує відстань між електоратом і його представниками. Але це спрацьовує у дійсно демократичних системах, де формування влади і її функціонування є прозорим і підзвітним. Коли в обраних депутатів не виростають крила і не з'являються німби над головою. Коли вони, навіть отримавши високі кабінети, не проти прошвирнутися вулицями міста/села і запитати у своїх виборців - які проблеми? чим можу вам допомогти? Коли у мої лондонські двері якось постукала міністр уряду і одночасно депутат по даному округу і запитала чи є в мене якісь побажання і проблеми, моя мама, яка саме була в гостях, чаєм поперхнулася. Бо в Україні такого не було і підозрюю ще не скоро буде (хоча може я не права, і Чумак чи Ємець колись постукають у наші двері:-)).

В Україні не так давно ми вже мали мажоритарщиків і їх діяльність, як правило, мала характер "перетягування ковдри на себе", тобто на свій округ, не зважаючи на реальний стан справ у даному регіоні. Для регіональної політики, що має відкривати можливості для підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів та територій через інструменти і заходи на основі об'єктивно визначених проблем, це є великою загрозою. Бо депутати-мажоритарщики, як правило, будуть лобіювати інтереси своїх округів - для отримання фінансових та інших ресурсів, і чим більше, тим краще. Однак підозрюю, що вони не будуть зважати на об'єктивну необхідність у цих ресурсах, на те, що в інших регіонах, де депутати не є такими "пробивними" або належать до "неправильних" політичних сил, необхідність у цих ресурсах є більшою.

Я не хочу бути песимістом (хоча це досить просто при нинішній владі в Україні, навіть дещо оновленій після 28 жовтня). Я хочу вірити, що українські регіони отримають ще із десяток ефективних адвокатів і законодавців, які створять оптимальні умови для розвитку не лише їх окремих округів, але й всієї держави. А не з'являться ще десяток "гальм" прогресивних змін та ефективної політики стимулювання розвитку регіонів, якої ми так потребуємо! А то може просто з'явиться ще десяток кандидатів на розрізання червоних стрічок та застольні промови?..

Побачимо як воно вийде.
  

Бельгія, напіврозпад

Сьогодні я продивлялася останні новини про вибори у Бельгії. В основному я читала Шарлеманя - блог "Економіста" присвячений ЄС. По всьому видно, що Бельгія зробила ще один крок назустріч розколу - у неділю на загальнонаціональних виборах радикальна партія Новий Фламандський Альянс, що виступає за незалежність Фландрії (північної частини країни), набрала більшість голосів у парламенті (27).

Аналітики говорять про те, що деструктивні процеси у Бельгії, що особливо інтенсифікувалися в останні декілька років, є результатом змін у проекті "Єдина Європа". Багато з нас пам'ятають про концепцію "Європи регіонів", яка говорила про те, що поступово зростаюча автономія регіонів ЄС мала б призвести до нівелювання ролі національних урядів. До цієї концепції особливо привітно ставились регіональні лідери із сильними покликами до автономії та в кінцевому результаті - незалежності (це особливо стосуєтсья регіонів Іспанії, Італії, Бельгії). Однак концепція так і залишилася лише теоретичним доробком. Хоча роль регіонів у соціально-економічному розвитку ЄС продовжує зростати, "хватка" національних урядів не стає слабкішою.

Отож Бельгія, єдність якої завжди була сумнівною, не витримала розчарування Європейським проектом, як засобом для "комфортного вирішення" постійно жевріючого регіонального конфлікту між Північу і Півднем, і вирішила взяти бика за роги.

Результати виборів свідчать про те, що розкол Бельгії на дві або навіть три окремі державні утворення (Фландрія, Валлонія та місто Брюссель) із гіпотези поступово перетворюється на факт життя.

Цікаво все ж таки вивчити проблему поближче, можливо тут можна знайти паралелі із процесами, що протікають в Україні. Може хтось знає більше?