Скільки коштує твоє ім'я?

Цікаво було читати колонку в одному з останніх Корреспондентів про примарний ефект організації чемпіонату світу (або Європи) з футболу на економіку країни-організатора. Автор гарно сформулював основні тези, посилаючись на досвід ПАР, однак я не можу з ним погодитись.

Більш детально я написала про свої роздуми на тему Мундіаля та Євро в Україні на іншому блозі. Тепер думаю що буде корисно опублікувати це й тут - зроблю це найближчими днями.

Автор статті питає, чому Росія або Україна мають витрачати на організацію Олімпіади та Євро грошей у рази більше, ніж скажімо Італія, США або Канада. Можна попорпатись у цифрах і знайти погрішності, однак відповідь тривіальна. США або Італії непотрібно будувати до великого спортивного свята 1) доріг, 2) аеропортів, 3) готелів, 4)стадіонів - бо все це у них вже є! Мотивацією для будівництва необхідних об'єктів інфраструктури виступає не приїзд іноземних спортсменів та глядачів, а потреби власних громадян, спортсменів та бізнесу.

Не можна списувати на жадібність ФІФА або УЕФА всі проблеми країни-реципієнта. Якщо нам потрібен поштовх у формі Євро для того, щоби мати нормальну дорогу між Львовом та Києвом, або пристойний аеропорт в Харкові, або п'ятизірковий готель у Дніпропетровську, значить це проблема нашої мотивації. І знову ж таки, великі державні витрати - це проблема нездатності уряду зацікавити приватний сектор вкладати гроші у розвиток інфраструктури.

А вкладати гроші добровільно і масово приватний сектор почне тоді, коли буде створено відповідне середовише і коли країна перестане асоціюватися лише із Чорнобилем, "Динамо" Київ та примарними результатами Помаранчевої революції. Україні треба міняти імідж! А це означає, що потрібно буде організувати ще не одне Євро або Євробачення. Гарне ім'я коштує дорого...