Після того, як ми розібралися із відсутністю "адресності" запропонованого проекту Стратегії розвитку Києва до 2025 року (К-2025) та визначили її як неамбітну, час поговорити про деяку конкретику. Я щиро радію кількості коментарів до документу та активності КМДА у трансляції запропонованих змін - дай боже щоби виконання було таким же оперативним та інтерактивним.
Тому я не збираюся говорити про проблеми забудови, транспорту, сміття, озеленення, соціальної інфраструктури або культури - тут є багато бажаючих. Я зацікавилась двома фундаментальними компонентами, які відрізняють дійсно успішне сучасне місто від просто міста - інноваціями та бізнесом. Цей пост присвячую інноваціям, а наступний буде про бізнес.
Отож нові і не дуже керманичі міста пропонують нам бачення Києва як "інноваційного центру" Східної Європи. Класна амбіція, варта зусиль. Однак у документі проблема із аналізом ресурсів для реалізації цієї амбіції та з "впровадженням". Майже жодне конкретне завдання або запропонована програма не відображають наших інноваційних устремлінь (окрім сторінок 18-19 де згадуються бізнес-інкубатори та венчури, а також пріоритетні галузі). Фанати документу можуть резонно заявити - бізнес-компонент "Зроблено в Києві" ще в ротобі і там має щось бути. Має бути. Але не лише там!
Мене цікавить питання - а де у системі координат майбутнього Києва знаходяться його університети, академічні установи та науково-дослідні інститути та лабораторії? Де бачення київської влади щодо використання їх як головних ресурсів економічного зростання, як це робиться у всіх розвинених і майже розвинених державах?
Ви знаєте які на сьогоднішній день рушійні сили динамічного економічного зростання? Це аж ніяк не географічне розташування, наявність природних ресурсів та дешевої робочої сили, низькі податки (хоча це допомагає!). Це перш за все рівень освіченості населення, його суспільна згуртованість, витрати на науку, дослідження та вищу освіту, запатентовані винаходи, рівень комп'ютеризації та "віртуалізації" населення.
Я не є фанатом існуючої академічної, науково-дослідної та освітньої системи України - вона застаріла, негнучка, некоммерціалізована, у більшості своїй відірвана від життя і від потреб суспільства. Більш того, вона коррупційна, як і більшість елементів нашої системи життєдіяльності. Тому вона не виробляє продуктів, яких від неї потребує сучасна економіка і сучасне суспільство. Науковці продовжують жити у "баштах зі слонової кістки", як це модно говорити на заході. Не всі, ні! Але більшість.
Однак ту меншість, яка виробляє унікальні ідеї, продукти, технології, ноу-хау слід одразу і неодмінно включити у формулу майбутнього успіху Києва. Більш того, починаючи із початкової школи, треба робити зусилля по збільшенню цією меншості - наши діти мають захотіти стати дослідниками та винахідниками, а не лише менеджерами та юристами. Туризм та бізнес-послуги можуть принести нам мільйони і місце у третьому ешелоні метрополій світу. Інноваційно орієнтовані "спайки" компаній та науково-дослідних установ (свідомо уникаю слова кластер) , що виробляють унікальні продукти і послуги - це фішка на мільярди і на десятиліття.
Що я хочу від стратегії, для того щоб вона дійсно дала відповідь на питання "як стати інноваційним центром"? Я хочу повного і глибокого аналізу науково-дослідної і освітньої сфери Києва - по іменам і цифрам. Я хочу проектів по створенню необхідної інфраструктури - інституційної, фінансової, регуляторної - для підтримки інноваційно орієнтованих бізнес-проектів, для створення умов "інноваційної тусовки" у місті із найвищим у країні рівнем концентрації інтеллектуального капіталу. Я хочу менше бюрократії і втручання влади у справи бізнесу, хоча це вже скоріш питання до центрального уряду...
Я хочу щоби технопарків а-ля КПІ та Інститут Патона стало більше (або бізнес-інкубаторів на основі університетів та НДІ - немає різниці як ви це назвете), я хочу щоби до них було залучено існуючі компанії і талановиті кадри, які створять свої власні. Я хочу щоби бренд майбутнього Києва відображав існуючий тут інтеллектуальний потенціал. І якщо не все так ідеально сьогодні, то без чіткого плану дій завтра система взагалі впаде - бо вона відсутня на радарах влади, а значить буде відсутня на радарах киян та інвесторів. А якщо сьогодні ми нарешті згадаємо про сучасних Сікорських, Патонів та Городецьких, то через 10-20 років ми не впізнаємо міста у якому живемо. У позитивному плані:-)
А ще я хочу щоби модернізація мого міста (енергетика, транспорт, коммунікації, інженерна інфрастуктура та ін.) відбувалася засобами і за технологіями, які були створені не в Німеччині або Кореї, а в Києві. Ви думаєте таких немає? Як ви помиляєтесь! Ми просто про них нічого не знаємо. Час дізнатися...
Пости по темі:
1. Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 1: Для кого?
2. Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 2: Нам дихають у спину?
Популярно про непопулярне. Блог для тих, хто цікавиться або професійно займається питаннями регіонального і місцевого соціально-економічного розвитку, регіональної політики та місцевого самоврядування. Ідея - Ольга Мрінська/ Olga Mrinska
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Соромлюсь запитати - а чи передбачені в цій стратегії мусульманські квартали в Києві?
ВідповістиВидалитиНа скільки я знаю - ні. Немає потреби.
ВідповістиВидалитиЯк це немає потреби - а тисячі баранів на курбан-байрам (=ріки крові, мухи, антисанітарія) де накажете різати - на Хрещатику? А мінарети із періодичними закликами муедзинів до регулярних молитв де накажете будувати - біля Лаври? А строго неорієнтовані на Мекку туалети де будувати? Квартали мусульманські дуже потрібні, ми відстаємо від цивілізованої Європи де майже кожне велике місто має мусульманський квартал.
ВідповістиВидалити