25 липня 2011 р.

Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 2: Нам дихають у спину?

Продовжую аналіз проекту Стратегії розвитку Києва до 2025 року (К-2025). У першій частині я розглянула проблему відсутності "адресності" нової стратегії, а саме браку відповіді на питання Для кого? Сьогодні я хочу написати про амбіції стратегії.

Загалом цьому професійно оформленому документу із таким великим публічним резонансом, що ґрунтується на аналізі проведеному провідними консалтинговими та експертними організаціями, явно бракує масштабу бачення майбутнього.

Я маю на увазі той факт, що діловим туризмом, масштабною розбудовою нерухомості та інженерної інфраструктури, дорогами, "культурною долиною" та київським підручником ми мало кого здивуємо не лише у світі, але й у Центральній Європі. Насправді більша частина запропонованих завдань не мають стратегічного харатеру - вони скоріше поточні. Дороги все одно слід будувати, хрущовки зносити, теплотраси прокладати, місто озеленювати, а дітей водити у школи і дитсадки. Без цього місто не місто!

Однак на основі цієї бази слід будувати революційне бачення майбутнього Києва - бо якщо воно буде лише еволюційним, тобто скромним, то через 10 років ми будемо ще більше відставати від сьогоднішніх лідерів. Великі і не дуже міста світу беруть на себе амбітні зобов'язання - створити науково-дослідні центри світового рівня у певній галузі (наприклад англійський Ньюкасл у біомедичній сфері та вітроенергетиці),  вивести місцевий університет у світові лідери (Пекін), відмовитись від викопних видів палива (Стокгольм), залучити якомога більшу кількість міжнародних талановитих кадрів і інтегрувати їх у життя та економіку міста (Ванкувер), скоротити у рази автомобільний рух і підтримувати розвиток велоруху та громадського транспорту (десятки прикладів - від Курітіби до Талліна), 100-відсоткова переробка відходів і ліквідація мусорозвалищ (те ж саме), і т.д. і т.п.

У нас при амбіції стати "інноваційним економічним центром у східноєвропейському регіоні" у стратегії майже відсутнє бачення місця київських університетів (та інших ВНЗів), науково-дослідних та академічних установ, технопарків (а таких є як мінімум 3) у розвитку економіки міста. А яким чином ви збираєтеся досягнути інноваційності?! Про це окремо і детально я напишу у наступному пості.            

З іншого боку такий брак амбітних цілей дисонує із заявами "батьків міста" перетворити Київ на одне із 40-ка найбільш розвинених міст світу. Такі заяви вони неодноразово робили в процесі  публічного обговорення К-2025 (дивись Вечірній Київ або програми по ТРК Київ). Пробачте, а де тут "тест на реальність"?

Чи наші керманичі в курсі, що за різноманітними класикаціями Київ ніяк не входить до першого ешелону світових міст - у кращому випадку до другого? Наприклад у широковживаній класифікації Globalisation and World Cities Київ знаходиться у групі Beta- і перед нами є ще 5 груп які складаються із 70 міст світу, рівень інтегрованості яких у глобальну економіку є у рази вищим. Чи знають вони, що через 10-20 років більшість нових міст-лідерів будуть знаходитись в Китаї, Індії, Бразилії чи Австралії? І що рівнятися сьогодні на американські метрополії та центри старої та нової Європи м'яко кажучи неактуально?

Ви хочете залучити глобальні корпорації? Вам треба конкурувати не лише з Варшавою і Москвою, але й з новими містами Азії та Африки, назви яких ми навіть не можемо вимовити. У них динаміка зростання населення і головне середнього класу із потужною купівельною спроможністю у рази більша. Тому якщо у ТНК постане питання де розміщувати свою регіональну штаб-квартиру і виробництво, то відповідь дуже проста - ближче до потенційних споживачів. Ми не можемо перемогти кількістю - у нашому менш ніж тримільйонному місті із примарливими перспективами росту  запас купівельної спроможності не стане головною принадою. Нам треба знаходити інші абсолютні  та порівняльні переваги і бажано якісні! 

Ну і нарешті чи пам'ятають батьки міста про ганебні "зелені характеристики" міста у європейському контексті? А нині і бізнес і населення світу стають все більш чутливими до якості навколишнього середовища і стратегії міста чи держави по приведенню економічної та споживчої поведінки до стандартів стійкого розвитку.  

Тому висновок невтішний - нам не дихають у спину. Це ми дихаємо у спину десяткам якщо не сотням конкурентів у світовому масштабі. І якщо ми хочемо радикально змінити ситуацію на краще, то планку амбіцій К-2025 треба радикально підвищувати!


Пости по темі:
1. Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 1: Для кого?

3 коментарі:

  1. Ольга, совершенно с Вами согласна! Можно разместить в группе WikiCityNomica?

    ВідповістиВидалити
  2. Я уже разместила на ФБ странице Вики - так что линк есть:-)

    ВідповістиВидалити