Криза іміджу

Ніхто не сумнівався у тому, що дорога України до Євро-2012 буде важкою, однак мало хто сподівався на такий "ідеальний шторм" лише за декілька тижнів до початку спортивного свята. Рік-два тому я писала про перспективи впливу організації футбольного турніру на місцеву економіку, а також про роль іміджу для привернення уваги до події. Однак як виявилося дискусії про місцеву економіку нікого не цікавлять, а іміджем займаються лише поверхнево, на рівні логотипів і телероликів. Тобто повністю ігнорують соціально-економічне, культурне і політичне наповнення територіального іміджу. А дарма, бо як раз це і виявилося найважливішим.

Більшість організаційних проблем Євро так-сяк були вирішені - або частково, або за рахунок величезних державних інвестицій (половина яких осіла у кишенях мега-прорабів), або ж вони були гарно "замальовані" а-ля Потьомкін. Однак з'явилися нові і потенційно більш небезпечні проблеми для іміджу країни.

Бути організатором великого міжнародного турніру означає не лише мати відполіровані аеропорти, бездоганні дороги, швидкі потяги і сучасні стадіони. Це добровільна згода на те, щоб твою країну і твої міста розглядали під мікроскопом. І тому просто смішно обурюватися, коли нині у західній пресі з'являються негативні статті про Україну (треба радіти і позитивним до речі), незважаючи на ступінь їх об'єктивності. Це робота журналістів - шукати історії для своїх сюжетів. І не їх проблеми, що більшість наших сюжетів такі негативні...

Навіть ті вболівальники, які фізично не присутні на змаганні, хочуть знати що то за країна і що це за люди, які приймають футбольне свято. Звідси вам і увага до проблем бездомних псів, оголених жінок, безпеки на дорогах, неіснуючих гуртожитків/готелів по космічних цінах, корумпованих гаїшників, недолугих митників, незнання іноземних мов, відсутність розкладів потягів, дороговказів і т.д. і т.п.

Потім до цього коктейлю нашими підприємливими господарями готелів та напівготельчиків було додано "спекулятивну" нотку. Ціни хостелів "мінус"-економ класу зашкалюють і іноді їх можна порівняти із відпочинком у Hayat чи Hilton у центрі європейських столиць. Жадібність ніколи не доводить до добра. А наші Бендери від готельного сектору (деякі з яких до речі мають непогані податкові канікули) просто продемонстрували свою "довіру" до туристичної привабливості України. Їх ціни відображають брак надії на те, що хтось колись захоче приїхати до їх готелю після євротурніру, тому треба по максимуму стригти купони сьогодні і зараз. Як казав Карцев: "Бери дура - завтра не будет".

Однак мало хто зможе переплюнути наших політиків і можновладців по рівню некомпетентності та недалекоглядності. Саме вони додали цю саму "вишеньку" до коктейлю Молотова. Репресивні гонки по відношенню до опозиційних лідерів за останній рік досягли апогею і внутрішня політика стала центром уваги світових лідерів. Як у часи Кучми сьогодні Україна передусім асоціюється із опозицією в тюрмах, відсутністю свободи слова, клептоманами та брехунами при владі. Наш президент наївно (???) вірив, що цих "безхребетних" європейських лідерів, які живуть у звичайних будинках в центрі міста (Німеччина), їздять на велосипедах (Нідерланди), літають звичайними рейсовими літаками (Фінляндія) та мають охорону в десятки разів менше ніж він (обирайте будь-яку країну ЄС) можна до безкінечності водити за ніс і годувати "маньяна" при будь-якій згадці про демократичні реформи. І коли ці європейці нарешті розправили спини, а деякі випустили голки, вони зарепетували про епоху холодної війни та упередженість. На мою думку це фігова відмазка...

Проблема не в європейцях, а в українцях - виборцях, які привели до влади людей без інтеллекту, стратегічного бачення та віри у краще майбутнє для країни та її людей. Проблема у так званій еліті, яка як і господарі готелів  живе лише сьогодняшнім днем, без думки про майбутнє.

Незважаючи на лавину негативної інформації у світових медіа про Україну, у більшості випадків виправданої, у нас все ще є шанс "включити Україну" для любителів футболу, які все ж таки приїдуть на Євро. Останній кордон і остання надія - це наші люди. Від їх відкритості, порядності та гостинності залежить кінцевий результат і фінальна оцінка події. Всі інші карти, на жаль, не на нашу користь...

І наприкінці про зовсім "непомічений" аспект Євро-2012 - його імідж серед самих українців. П'ять років тому нам обіцяли море приватних інвестицій, нову і сяючу інфраструктуру, яка десятиліттями служитиме містам-господарям, наплив туристів і мільярди для вітчизняної економіки. Однак кияни та жителі інших міст на собі відчули в основному негативні наслідки - вирубку парків, тотально перериті міста, закриті вулиці, зміну маршрутів транспорту, авантюри із таксі, зростання цін та ін.

Приватні інвестори так і не з'явилися, бюджет будівництва мегаспоруд був роздутий у рази і за все це ми платимо зі своїх податкових кишень. Довгострокове КПД від побудованої інфраструктури не завжди однозначне. І судячи з усього натовп туристів буде меншим ніж очікувалося, а завдяки браку інфраструктури та "привабливим" чартерним пакетам грошей місцевій економіці Харкова чи Донецька дістанеться дуже мало (Львів та Київ мають трохи більше шансів на доходи). Аналіз економічних витрат та вигід проведення Євро ще попереду. Однак прогнозую досить невтішні висновки, які повинні бути широко розрекламовані. Для того щоб зупинити нинішню авантюрну владу України від нового прожекту - зимової олімпіади в Карпатах.  

Пости по темі:
1. Імідж як двигун розвитку території - дійсне чи бажане?
2. Великий спорт і місто - який спадок? 
3. Свято спорту - ціна питання

Великий спорт і місто - який спадок?

Минулого місяця мені довелося спостерігати прогрес на будмайданчиках трьох міст, які готуються до масштабних спортивних заходів у 2012 році. Я простояла у корках біля Олімпійського у Києві, проутюжила пішки «закриту зону» вестсайду Варшави, прогулялася у районі олімпійського Стратфорду у Лондоні. Скажу чесно, будівництво всюди майже однакове і на поверхні важко побачити різницю – масштаби перетворень вражають у всіх трьох столицях. 

Однак не менш вражаючими є більш глибинні перетворення, які виникають внаслідок підготовки до олімпіади чи футбольного чемпіонату у країнах із різним рівнем економічного  розвитку і суспільної зрілості.

Процес підготовки Лондонської Олімпіади 2012 проходить під гаслом одного єдиного слова – LEGACY, тобто спадок. Місто із восьмимільйонним населенням, яке щороку приваблює мільйони туристів, бізнесменів та бізнесвумен, має чітку програму дій та візію - що Олімпіада має залишити у спадок місту окрім кластеру величезних спортивних споруд, олімпійського містечка та купи сміття. Відповідь проста і складна одночасно. Вона має залишити інфраструктуру та можливості для розвитку одного з найбільш депресивних регіонів Британії  - Східного Лондона. 

Тому олімпійський район розташований у частині міста, яка десятиліттями стояла закинутою та недоглянутою, із промзонами, соціальним житлом та високим рівнем безробіття. До того як почати зводити авангардні дизайнерські спортхоли влада витратила мільйони фунтів на деконтамінацію та рекультивацію десятків гектарів отруєних земель та каналів, привела їх до стандартів, які необхідні для здорового ведення бізнесу та життя. Після олімпіади Східний Лондон знову трохи перебудуть і на місті будиночків для спортсменів з'являться будинки для небагатих лондонців із парковою зоною та соціальною інфраструктурою, а поряд – бізнес-парки та торгівельні центри із тисячами робочих місць для місцевого населення та можливостями відкриття власного бізнесу.

У Варшаві підготовка до Євро-2012 відбувається не без проблем, так само як і в Україні. Більш того, просто фантастичні перетворення у ландшафті та інфраструктурі польської столиці отстанніх років у більшості своїй непов'язані із Євро, вони відбуваються завдяки структурним фондам ЄС в рамках програми допомоги Польщі 2007-2013 років (які у наступні 3 роки складатимуть 10% міського бюджету). 

У Варшаві також спостерігаються певні перегиби, наприклад там щойно закінчили новий «національний стадіон», де відбуватиметься церемонія відкриття Євро, який знаходиться всього у кілометрі від новесенького 40-тисячного стадіону Легії. Варшав'яни звичайно обурені – навіщо такі витрати заради одноразової втіхи, особливо зважаючи що новий стадіон лише «футбольний», без легкоатлетичної інфрастуктури (на відміну від київського Олімпійського). Однак поляки хоча б більш раціонально використовують можливості таких капітальних вкладень – левова частина робіт і матеріалів місцевого виробництва.

У Києві та інших трьох містах-господарях Євро-2012 перетворення відбуваються швидко, але не настільки, щоби встигнути побудувати готелі у Донецьку (тому гості там жити не будуть) або аеропорти у Львові, Києві чи Донецьку (тому там використовуватимуть тимчасово збудовані термінали). Більш того, окрім української сталі, цементу та робочих рук більшість матеріалів  та розробок імпортні. Тобто загальний ефект для економіки від таких капітальних витрат досить лімітований, бо він "не спускається" по ланцюгу до місцевих виробників і постачальників. 

Питання «спадку» у нас також не обговорюється - ні в економічній, ні в соціальній, ні в екологічній площині. Українські можновладці та спортфункціонери більш зацікавлені мати «найкращий» чи хоча б «не гірший» ніж в інших містах стадіон та більш-менш прохідні дороги. Про якість життя населення та довготривалий ефект Євро на економіку міст-господарів та країни не думають взагалі.

Тому коли свято закінчиться, фанати роз'їдуться, комунальні служби приберуть сміття, а бізнес підрахує гроші від «місячника туристів» три столиці Європи матимуть абсолютно різні «багажі» і наслідки проведення Олімпіади та Євро-2012. Київ у цій комбінації виграє найменше у довгостроковій перспективі. Хоча не все втрачено і від нас також залежатиме, яке враження місто і його мешканці справлять на європейців, чи зможемо ми зацікавити їх своїм «капіталом», чи нам відведена роль «героя на один день». Відповідь матимемо менш ніж за рік!

 

Пости по темі:

1. Свято спорту - ціна питання

2. Скільки коштує твоє ім'я?  

Свято спорту - ціна питання

Щороку ми спостерігаємо за "битвою" країн та міст світу за право проводити той чи інший спортивний захід (або отримати статус культурної столиці). У чому причина?

Для більшості місцевих лідерів та урядів це можливість показати себе гарних та розумних, відкрити іноземцям вікно у свій світ, а також довести місцевим мешканцям, що "вони того варті". Окрім іміджевих причин, які все ж таки на хліб не намажеш, часто наводяться економічні чинники - користь від проведення заходу для місцевої або національної економіки.

Демонстрація організаційних, будівельних, дизайнерських, хлібосольних якостей місця проведення заходу має справити позитивне враження на інвесторів та в результаті призвести до припливу інвестицій у різні сфери економіки, навіть найбільш віддалені від спортивно-розважальної сфери. Однак це у випадку, якщо враження буде позитивним і трансформованим у зростаючі інвестиційні рейтинги.

Як правило економічні вигоди від проведення олімпіад чи футбольних чемпіонатів є досить примарними і мало хто може привести точну цифру КПД від проведеного заходу. Є сухі цифри - чисті витрати, чисті прибутки.

Отож про цифри. На організацію останнього Кубку світу з футболу у ПАР було витрачено приблизно 6 мільярдів долларів, із них приблизно 4 мільярди - з державного бюджету (1.5 млрд на будівництво стадіонів та прилеглих територій, 1.8 млрд на дороги, 0.5 млрд на аеропорти, порти та інші "пункти прибуття"). І це у країні з високим рівнем бідності, одним з найвищих у світі рівнем захворювання на СНІД, складною криміногенною та коррупційною ситуацією. Багато хто задається питанням, а чи варто було "запрягатися" у ці санчата. Особливо після оприлюднення фантастичних новин - прибутки від проведення ЧМ сягнули 3 млрд. дол., однак майже вся сумма відійде у власність... ФІФА. Тобто витрати лягли на плечі ПАР, а реальні короткострокові прибутки від спонсорських та телепакетів - футбольній бюрократії.

Олімпійські ігри у Лондоні у 2012 році будуть коштувати британським платникам податків біля 9.5 млрд. ф.ст (15 млрд. дол.). Хоча з огляду на останні тенденції жорсткої бюджетної економії та скорочення фіскального дефіциту Організаційний комітет вишукує всі можливості для економії. За останні 3 роки бюджет вдалося скоротити на 900 мільйонів і це не межа - в результаті спрощення та стрімлайнінгу закупівель, економії на контрактерах та використання менш дорогих матеріалів. Хоча багато хто задається питанням -  навіщо Лондону це потрібно? З іміджем і популярністю у нього все ок. Однак Уряд та міська влада мають свої мотиви - вони використовують Олімпіаду як інструмент регенерації найбільш депресивних районів столиці - про це трохи згодом.

Лондону далеко до Пекіну - там на літні Олімпійські ігри 2008 року було витрачено біля 44 млрд. дол. і ніхто найближчим часом не зможе організувати більш вражаюче видовище та рівень організації. Китай може собі дозволити таку розкіш - країна має вражаючі темпи економічного зростання та фантастичні національні резерви, тобто є що витрачати. Хоча знову ж таки, багато хто задається питанням, а чи не можна було використати кошти більш раціонально, з огляду на величезну кількість населення, що живе на межі бідності.

Тепер щодо Євро-2012. У квітні 2010 року Уряд України прийняв рішення про збільшення бюджету на організацію української частини турніру на 2 мільярди долларів - до фантастичних 18 мільярдів долларів (порівняйте з Лондонською Олімпіадою!). Правда у нещодавній статті Bloomberg були озвучені дещо інші цифри - 3.3 млрд.дол., незрозуміло яке джерело такого позитиву. Планується, що приватний сектор докладе ще 10 мільярдів долларів у спортивну, транспортну  та готельну інфраструктуру. І це лише половина свята - Польща на своїй "половині поля" витратить значну суму (було складно знайти точну цифру), однак тягар буде не таким важким, оскільки країна отримає значну підтримку з Брюсcеля - великий плюс членcтва у ЄС!

Організатори Євро-2012 в Україні говорять про довгостроковий економічний ефект, але без особливої конкретики. Головні аргументи, які наводять уряд та авторитетні міжнародні організації, як наприклад Світовий Банк - створення робочих місць, покращення стану інфраструктури, поштовх економіці через будівельну індустрію, торгівлю, туризм та ін. Хоча зважаючи на кризову ситуацію та відмову багатьох інвесторів співпрацювати (за браком коштів), результати можуть бути менш райдужними. Наскільки я знаю, станом на початок липня 2010 року на будівництві Олімпійського стадіону в Києві вже три місяці не виплачувалась зарплата будівельникам...

Далі буде