У понеділок у Лондоні я відвідала цікавий семінар дослідної мережі "Фінанси, криза та пост-соціалізм - критична перспектива". І хоча ця тема не зовсім у руслі близьких моєму серцю інтересів, однак вона дуже цікава. Хоча б тому, що мої колеги по RSA вирішили започаткувати цікаву і нелегку справу - наблизити дві гілки економіко-географічних та економічних досліджень - географію фінансів та пост-соціалістичні трансформації. Мене географія фінансів ніколи сильно не цікавила, хоча слід визнати, що дослідження Даріуша Войцека із Оксфорда про просторове "тяжіння" фондових ринків, великих корпорацій та обслуговуючого консалтингового сектору в епоху супер-коннективності є дуже цікавим. Нещодавно вийшла його книга "Глобальні фондові ринки".
Мене більше цікавлять пост-соціалістичні трансформації - економічні, соціальні, суспільні. Про них на семінарі йшлося не так багато - фінанси нині рулять світом! Однак все одно було цікаво послухати деяких доповідачів із країн ЦСЄ, які окреслили особливості впливу кризи на регіон. Зокрема слід відмітити доповідь професора Гожелака із Варшавського університету, який розповів про останні тренди економічного зростання та політичні рішення у Центральній та Східній Європі, де виявляється все не так погано, особливо якщо порівнювати із Португалією, Грецією або Ірландією! Країни ЦСЄ за останні декілька кварталів демонстрували вищі темпи зростання, аніж "старі тигри" ЄС.
Хоча здається консенсусу учасникам досягти не вдалося (хоча я пропустила фінальну дискусію), бо одна група впевнена у відносній "неважливості" європейської периферії, чи то вона Східна, чи то Південна. Фінансові ринки перш за все орієнтуються на країни, які "гарантують" фінансову стабільність ЄС та євро зокрема - тобто перш за все Німеччину, а також Францію та Італію. Банкрутство Греції чи Португалії не буде смертельним, а ось відмова Німеччини "підписати" рахунки, які б врятували Євро, може спричинити гостре піке всього Європроекту.
Інша група наголошує на тому, що ситуація у країнах ЦСЄ, хоча і залежить від динаміки у Західній Європі, однак має декілька "сильних" рис, які гарантують відносну м'якість впливу кризи. Більш того, ситуація у кожній країні досить різна і нових членів ЄС не можна підводити під загальний знаменник. Так само, як не можна порівнювати корумповану та нереформовану Грецію із продуктивною однак перегрітою Ірландією, так само не можна порівнювати супер-просунуті та продуктивні Словенію та Естонію (які вже у Євро, до речі) із проблемними Болгарією чи Румунією.
Україна у цій системі координат майже відсутня, поки що - у пост-соціалістичному дискурсі мова йде в основному про нових членів ЄС та країни-кандидати. Однак це не означає, що цю сферу досліджень слід ігнорувати. Лише у порівнянні із іншими ми можемо краще побачити що спрацювало, а що ні у системі пост-кризової політики та економіки, які інструменти виявилися ефективними, а які не спрацювали, і за яких умов. Одне очевидно - подібний бенчмаркінг, навіть зі "слабаками" ЄС на східній переферії, говорить не на користь України.
Якщо польські колеги наголошують на тому, що вони прогавили можливості, які надала криза, і такі самі заголовки я читаю нині у британській пресі, то в Україні влада навіть не аналізувала можливості, які може принести криза. Вся "міць" нашого рятувального жилету була спрямована і до цього часу спрямовується на тушіння пожеж сьогоднішнього дня, про майбутнє за горизонтом 3-5 років ніхто не замислюється.
Тому як завжди, коли дивишся на графік економічного зростання у регіоні ЦСЄ за останні 20 років, то бачиш, що Україна на самому дні - у 2011 році (за прогнозами) рівень нашого ВВП становитиме 70% від базового рівня 1989 року. Для порівняння, найвищий показник зафіксовано у Польщі - більше 200%, у Білорусі є рекордні 180%, а у Росії, Латвії та Литви, які теж сильно постраждали від кризи, рівень ВВП становить більше 110% від базового року.
До речі, матеріали семінару мають розмістити на сайті дослідницької мережі за цією адресою. Якщо вам цікаво - слідкуйте за ресурсом.
А через пару тижнів я напишу як впливає криза на столиці Європи, за результатами експертного семінару у Варшаві.
Пости по темі:
1. Про дорогу економію або як не треба скорочувати державні витрати
2. Системна криза вимагає зміни системи управління
3. Інноваційний тиждень: Кризові інновації
4. Криза та її наслідки - погляд місцевих та регіональних органів влади Європи
Немає коментарів:
Дописати коментар