Уявімо ситуацію.
Ви депутат, у минулому ви мали високі посади у фінансовому секторі. зараз окрім депутатської зарплати та кількох спеціальних виплат ви сидете у раді директорів декількох компаній, іноді пишете книжки чи виступаєте із лекціями, що приносить вам додатковий дохід. І ось громадськість дізнається про те, що на гроші платників податків ви не лише подорожуєте країною та за її межі, але й будуєте будиночки для качок на пруду у власному садку, або робите вигляд, що орендуєте службову квартиру, яка насправді належить вам і гроші ви кладете у свою кишеню.
Уявили? Це ситуація не українська, а британська - у 2009 році весь світ, у тому числі українська громадськість, енергійно обговорював фінансові гріхи британських депутатів. Махінаціями це назвати неможна, адже більшість зловживань була зроблена в рамках існуючих правил і стандартів. Тим часом країною розгулювали криза, тисячі втрачали роботу і погоджувалися на скорочення зарплат. Тому простому люду було складно будувати не лише будиночки для качок, але й платити за кредит власного будинку. В результаті маємо масштабний скандал і вимогу "крові".
Що в Україні висвітлювалось менш енергійно, так це наслідки скандалу - скільки депутатів втратили не лише свої мандати, але й місця у своїх партіях (декілька десятків). Скільки коштів було повернуто у казну через виплати тих депутатів, яких звинуватили у тринканні грошей (більше половини із 752 депутатів загалом виплатили казні біля 1,3 мільйони фунтів стерлінгів, що складає 2,5% від загальної суми витрат на депутатів за 2004-2009 рр), скільки судових справ було заведено (4 кримінальні справи) і які були вироки.
Також ми мало знаємо про те, що в результаті скандалу втратив своє місце спікер парламенту та пів дюжини міністрів, що у парламенті було запроваджено нові більш жорсткі стандарти на витрати депутатів, суми були зменшені у рази, а парламент отримав нового аудитора - Незалежну Організацію парламентських стандартів (Independent parliamentary Standards Authority - IPSA).
А тепер уявляємо іншу ситуацію - вся країна знає і це активно обговорюється в онлайн медіа (найменш заангажованих) які маєтки належать кому - від президента до лідера комуністичної партії. Люди, які ні дня не пропрацювали у приватному секторі і не мали власної справи (мова не про Ахметова або Клюєва) раптом починають носити годинники за десятки тисяч долларів, їздити на дорогущих авто, відпочивати на ексклюзивних курортах та допомагати своїм родичам зайняти теплі місця. Ці люди не лише не втрачають місця у парламенті, а отримують нові, більш "хлібні" посади, які обіцяють ще більші приватні зиски.
У цьому різниця між нашими "витратними" скандалами та аналогічними скандалами у розвинених країнах - там вони мають конкретні законодавчі, судові та особисті наслідки. Люди втрачають репутацію, посаду та перспективу публічної кар'єри назавжди за те, що більшість високопосадовців в Україні роблять щодня і при цьому навіть не ховаються.
У Британії політики втрачають позиції якщо громадськості стає відомо, що їх діти вчаться у приватній школі, тоді як він або вона сама відстоює стандарти загальної безкоштовної освіти. І не дай бог вам лікуватися закордоном - краще не повертатися на батьківщину...
І справа не в тому, що в Україні гидкі лікарні і більшість шкіл мають великі проблеми - тому яка нормальна людина з грошима буде користуватися такими безкоштовними послугами. Справа у тому, що якщо ти керуєш державою, то маєш власним прикладом надихати реформи у сфері освіти, медицини та ін. Інакше ситуація ніколи не зміниться і в Україні продовжуватиме існувати два класи людей - хто може (меншість) і хто не може (більшість).
Наші ж можновладці своїми діями продовжують надихати лише на одне - висилати всі свої статки і дітей закордон...
Показ дописів із міткою #kat_ua. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою #kat_ua. Показати всі дописи
1 грудня 2010 р.
26 листопада 2010 р.
Проблема малого бізнесу в Україні - відсутність голосу
Якщо ти не говориш - тебе ніхто не почує. Якщо ти не слухаєш - тебе ніхто не зрозуміє. Ефективне спілкування передбачає двосторонній рух ідей та оперативну реакцію на сказане. Відсутність реакції означає, що або вас не почули, або ваш меседж є нечітким і його слід переформулювати.
Нинішні протести підприємців проти нового Податкового Кодексу насправді є спробою переформулювати систему спілкування із владою, бо вона вочевидь їх не чує і не розуміє. Одночасно підприємці не зовсім розуміють позицію влади, бо її стратегія комунікацій є далекою від ідеалу. В результаті маємо масові протести, що не можуть бути ефективним каналом спілкування більш ніж на тиждень чи два.
Дана ситуація підкреслює серйозну білу пляму у нашому суспільстві - відсутність дієвих представницьких організацій, які б дійсно відстоювали інтереси певних груп - у цьому випадку підприємців - в режимі реального часу. Я не говорю що такі організації відсутні - вони є і досить вдало окопалися на фронтах ринкової передової, однак ефективність їх роботи, судячи із рівня непорозуміння між владою та МСБ, є низькою.
Скоріш за все система їх діяльності є негнучкою і різноманітні асоціації та спілки відстоюють інтереси обраних, а не критичної маси компаній, через перевірені канали (наприклад Рада підприємців при Кабміні).
Політичні партії теж нездатні стати дієвим "рупором" бізнесменів, бо (майже) жодна з них не базується на ідеологічних принципах і змінює свої цілі та обіцянки в залежності від ситуації (рік тому кандидат у президенти Янукович обіцяв 5 років податкових канікул для МСБ) , а є рекламною вивіскою певної особистості.
Однак сучасне суспільство - в епоху новин 24/7 та соціальних мереж - потребує інших рішень, а канал комунікацій має бути постійним, динамічним, і головне двостороннім.
Позитивно звучать заклики, зокрема у твіттер-громаді (#kat_ua), створити об'єднання підприємців, яке б існувало на кошти щомісячних внесків великої кількості МСБ та ефективно представляло інтереси всіх компаній у різних органах влади і не лише, гнучко реагуючи на зміни ситуації. Однак заплатити 200 гривень на місяць не означає купити собі чистий спокій - потрібна ініціатива та бажання бізнесмена дійсно співпрацвати зі своїм "рупором", підтримувати його і вимагати результатів. Чи готові ми до цього?
Розвинені країни світу, із якими ми так любимо себе порівнювати, мають складну і збалансовану систему партнерських відносин та комунікацій між різними гілками влади та групами суспільства. Проблеми, що виходять за рамки індивідуальних, як правило вирішують представницькі організації - від профспілок до галузевих асоціацій. І роблять це досить ефективно.
Бо донести проблеми та ідеї до влади не здатен одинокий індивідуум, якщо тільки це не Стів Джобс або олігарх країни із перехідною економікою:-)
Нинішні протести підприємців проти нового Податкового Кодексу насправді є спробою переформулювати систему спілкування із владою, бо вона вочевидь їх не чує і не розуміє. Одночасно підприємці не зовсім розуміють позицію влади, бо її стратегія комунікацій є далекою від ідеалу. В результаті маємо масові протести, що не можуть бути ефективним каналом спілкування більш ніж на тиждень чи два.
Дана ситуація підкреслює серйозну білу пляму у нашому суспільстві - відсутність дієвих представницьких організацій, які б дійсно відстоювали інтереси певних груп - у цьому випадку підприємців - в режимі реального часу. Я не говорю що такі організації відсутні - вони є і досить вдало окопалися на фронтах ринкової передової, однак ефективність їх роботи, судячи із рівня непорозуміння між владою та МСБ, є низькою.
Скоріш за все система їх діяльності є негнучкою і різноманітні асоціації та спілки відстоюють інтереси обраних, а не критичної маси компаній, через перевірені канали (наприклад Рада підприємців при Кабміні).
Політичні партії теж нездатні стати дієвим "рупором" бізнесменів, бо (майже) жодна з них не базується на ідеологічних принципах і змінює свої цілі та обіцянки в залежності від ситуації (рік тому кандидат у президенти Янукович обіцяв 5 років податкових канікул для МСБ) , а є рекламною вивіскою певної особистості.
Однак сучасне суспільство - в епоху новин 24/7 та соціальних мереж - потребує інших рішень, а канал комунікацій має бути постійним, динамічним, і головне двостороннім.
Позитивно звучать заклики, зокрема у твіттер-громаді (#kat_ua), створити об'єднання підприємців, яке б існувало на кошти щомісячних внесків великої кількості МСБ та ефективно представляло інтереси всіх компаній у різних органах влади і не лише, гнучко реагуючи на зміни ситуації. Однак заплатити 200 гривень на місяць не означає купити собі чистий спокій - потрібна ініціатива та бажання бізнесмена дійсно співпрацвати зі своїм "рупором", підтримувати його і вимагати результатів. Чи готові ми до цього?
Розвинені країни світу, із якими ми так любимо себе порівнювати, мають складну і збалансовану систему партнерських відносин та комунікацій між різними гілками влади та групами суспільства. Проблеми, що виходять за рамки індивідуальних, як правило вирішують представницькі організації - від профспілок до галузевих асоціацій. І роблять це досить ефективно.
Бо донести проблеми та ідеї до влади не здатен одинокий індивідуум, якщо тільки це не Стів Джобс або олігарх країни із перехідною економікою:-)
24 листопада 2010 р.
Розмір має значення
Акція протесту проти Податкового Кодексу (КАТ) продовжується, хоча судячи із медійного простору і в Україні, і тим паче закордоном, їй не надають великого значення. Проблема може бути в ізольованості інтересів протестуючих або у неадекватній подачі інформації (дивись наприклад супер-аналіз статті про протести у газеті Сегодня) . Гадаю скоріше вірно друге, аніж перше, оскільки від закручування гайок для малого і середнього бізнесу постраждають всі споживачі - тобто всі українці (гарно написав Eney). Більш того, здається що середній бізнес не надто переймається проблемами, що можуть виникнути після впровадження Кодексу. Хоча тоді навряд чи "середняки" зможуть перерости у категорію "великого" бізнесу, так само як малий бізнес перестане трансформуватися у середній.
Позавчора у Брюселі наш президент, який представляє інтереси всієї України, тобто МСБ у тому числі, заявив, що півтора мільйони підприємців є корупціонерами. Хоча ні, корупціонерами він назвав тих, хто зібрався на Майдані. Однак це автоматично поширюється на всіх, бо майданів вже багато і незадоволені стоять не лише там, але й активно підіймають "віртуальний" майдан через всі можливі і неможливі засоби. У президента знову проблема із радниками, адже якби вони стояли поряд, то він би знав, що корупція є явищем державного апарату, а у народі просто зветься хабарництво. Більш того, він прекрасно знає зі свого власного досвіду (наприклад ситуація із Межигір'ям) , що більшість громадян живе у постійній круговій поруці хабарництва, бо вся система створена таким чином, щоби на кожному кроці створювати перепони і можливості для поборів.
Більш того, президент як завжди продемонстрував свою послідовність - відрікся від своїх власних обіцянок опозиціонера річної давнини - докази є тут.
Для тих, хто наївно думає, що сьогодні люди протестують лише проти збільшення єдиного податку у три рази, хочу сказати що 600 гривень не є найбільшим зашморгом (хоча для дуже дрібних підприємців це може стати проблемою). Ярмом стане переведення на загальну систему десятків тисяч підприємців, в тому числі дуже дрібних, наприклад перекладачів-фрілансерів, які витрачатимуть значну частку свого продуктивного часу щокварталу на заповнення документів та звітів.
Пан Азаров, який відлетів з України у розпал протестів, заявляє, що новий Кодекс є найліберальнішим в Європі. Цілком можливо, хоча 1% адміністративу та поліцейських принципів можуть зіпсувати навіть 99% лібералізму. Цього мало - система впровадження має бути ліберальною і максимально простою, вона має заохочувати та підтримувати підприємців, які генерують доходи та створюють робочі місця. На скільки можна зрозуміти влада не спромоглася зробити комплексного аналізу регуляторного впливу Кодексу у середньостроковій перспективі, що є обов'язковим при здійсненні таких масштабних реформ.
Коли говориш "А", говори вже й "Б" - система податкової звітності та сплати податків має стати простою і ліберальною, як в Європі. Звітування раз на рік, а не поквартально, використання інтернету або пошти замість кілометрових черг, створення "єдиних вікон" не лише для реєстрації, але й для звітування, скорочення (а не розширення!) масштабів перевірок та повноважень податкових органів, які за нової системи дійдуть до абсурду. І можливо тоді частка малого і середнього бізнесу у зайнятості та ВВП становитиме не 10% як зараз, а 50% чи 70%, як у країнах, на які так хоче рівнятися наш Прем'єр-міністр.
І можливо тоді Україні вдасться позбавитись титулу однієї з найбільш інвестиційно непривабливих економік і піднятися у рейтингу World Bank Doing Business із 145 хоча б на 100-те або 50-те місце із 183-х можливих (я вже не говорю про 12 місце Грузії!).До речі, у
цьому ж рейтингу Україна посіла 181 місце серед 183 країн (!) за рівнем складності сплати податків. Це про щось говорить.
Позавчора у Брюселі наш президент, який представляє інтереси всієї України, тобто МСБ у тому числі, заявив, що півтора мільйони підприємців є корупціонерами. Хоча ні, корупціонерами він назвав тих, хто зібрався на Майдані. Однак це автоматично поширюється на всіх, бо майданів вже багато і незадоволені стоять не лише там, але й активно підіймають "віртуальний" майдан через всі можливі і неможливі засоби. У президента знову проблема із радниками, адже якби вони стояли поряд, то він би знав, що корупція є явищем державного апарату, а у народі просто зветься хабарництво. Більш того, він прекрасно знає зі свого власного досвіду (наприклад ситуація із Межигір'ям) , що більшість громадян живе у постійній круговій поруці хабарництва, бо вся система створена таким чином, щоби на кожному кроці створювати перепони і можливості для поборів.
Більш того, президент як завжди продемонстрував свою послідовність - відрікся від своїх власних обіцянок опозиціонера річної давнини - докази є тут.
Для тих, хто наївно думає, що сьогодні люди протестують лише проти збільшення єдиного податку у три рази, хочу сказати що 600 гривень не є найбільшим зашморгом (хоча для дуже дрібних підприємців це може стати проблемою). Ярмом стане переведення на загальну систему десятків тисяч підприємців, в тому числі дуже дрібних, наприклад перекладачів-фрілансерів, які витрачатимуть значну частку свого продуктивного часу щокварталу на заповнення документів та звітів.
Пан Азаров, який відлетів з України у розпал протестів, заявляє, що новий Кодекс є найліберальнішим в Європі. Цілком можливо, хоча 1% адміністративу та поліцейських принципів можуть зіпсувати навіть 99% лібералізму. Цього мало - система впровадження має бути ліберальною і максимально простою, вона має заохочувати та підтримувати підприємців, які генерують доходи та створюють робочі місця. На скільки можна зрозуміти влада не спромоглася зробити комплексного аналізу регуляторного впливу Кодексу у середньостроковій перспективі, що є обов'язковим при здійсненні таких масштабних реформ.
Коли говориш "А", говори вже й "Б" - система податкової звітності та сплати податків має стати простою і ліберальною, як в Європі. Звітування раз на рік, а не поквартально, використання інтернету або пошти замість кілометрових черг, створення "єдиних вікон" не лише для реєстрації, але й для звітування, скорочення (а не розширення!) масштабів перевірок та повноважень податкових органів, які за нової системи дійдуть до абсурду. І можливо тоді частка малого і середнього бізнесу у зайнятості та ВВП становитиме не 10% як зараз, а 50% чи 70%, як у країнах, на які так хоче рівнятися наш Прем'єр-міністр.
І можливо тоді Україні вдасться позбавитись титулу однієї з найбільш інвестиційно непривабливих економік і піднятися у рейтингу World Bank Doing Business із 145 хоча б на 100-те або 50-те місце із 183-х можливих (я вже не говорю про 12 місце Грузії!).До речі, у
цьому ж рейтингу Україна посіла 181 місце серед 183 країн (!) за рівнем складності сплати податків. Це про щось говорить.
23 листопада 2010 р.
Податковий Кодекс як об'єднуюча сила нації?
Сьогодні (точніше вже вчора) на Майдані 2.0 сталося диво - Схід і Захід, а з ними Північ, Південь, Центр та інші географічно орієнтовані частини України стали пліч о пліч щоби висловити свій протест проти нового Податкового Кодексу. Я не буду аналізувати походження та довготривалість самої акції підприємців України проти прийняття Кодексу (відомим під псевдонімом КАТ - Кодекс Азарова Тігіпка), а також чи справді запропоновані реформи є драконівськими - експертів та бажаючих проаналізувати ці тренди і так достатньо.
Мене більш за все цікавить рушійна сила, яка наблизила здається такі далекі береги України. А чи насправді вони такі далекі? Чи дійсно Україна безнадійно розколота на мово-культурно-ментальні зони, чи це міф, який піддається руйнації. І чи не бажання побудувати конкурентну економіку та прагнення досягти успіхів самостійно, без надмірного контролю з боку держави, яка здається втратила зв'язок зі своїми громадянами, є магічним рішенням нашої "геополітичної поляризації"?
Просто практика показує, що і Схід і Захід має однаковий здоровий глузд та бачення майбутнього успіху країни. "Утром деньги - вечером стулья" вже не пройде. Підприємці хочуть знати як і скільки їх тяжко (а може і легко) зароблених податків піде на створення нормальних умов розвитку для всієї держави, а не для невеликої касти народних обранців та призначенців. Малий і середній бізнес, який став головною жертвою КАТа, як і 6 років тому, вирішив взяти справу у свої руки і примусити владу слухати тих, хто її обрав і хто її утримує.
Статистика говорить, що МСБ забезпечує 10% робочих місць та 9% ВВП України. Для того щоб Україна стала дійсно конкурентним гравцем на світовій арені потрібно щоби ці відсотки бути вищими, а для цього влада має не контролювати, а всіляко підтримувати підприємництво, при чому на всій території держави, а не в окремих преференційних зонах. Сподіваюся цього разу влада зробить правильні висновки і, сама не відаючи того, допоможе різним регіонам України наблизитись один до одного, і не лише ментально, але й матеріально і соціально.
Мене більш за все цікавить рушійна сила, яка наблизила здається такі далекі береги України. А чи насправді вони такі далекі? Чи дійсно Україна безнадійно розколота на мово-культурно-ментальні зони, чи це міф, який піддається руйнації. І чи не бажання побудувати конкурентну економіку та прагнення досягти успіхів самостійно, без надмірного контролю з боку держави, яка здається втратила зв'язок зі своїми громадянами, є магічним рішенням нашої "геополітичної поляризації"?
Просто практика показує, що і Схід і Захід має однаковий здоровий глузд та бачення майбутнього успіху країни. "Утром деньги - вечером стулья" вже не пройде. Підприємці хочуть знати як і скільки їх тяжко (а може і легко) зароблених податків піде на створення нормальних умов розвитку для всієї держави, а не для невеликої касти народних обранців та призначенців. Малий і середній бізнес, який став головною жертвою КАТа, як і 6 років тому, вирішив взяти справу у свої руки і примусити владу слухати тих, хто її обрав і хто її утримує.
Статистика говорить, що МСБ забезпечує 10% робочих місць та 9% ВВП України. Для того щоб Україна стала дійсно конкурентним гравцем на світовій арені потрібно щоби ці відсотки бути вищими, а для цього влада має не контролювати, а всіляко підтримувати підприємництво, при чому на всій території держави, а не в окремих преференційних зонах. Сподіваюся цього разу влада зробить правильні висновки і, сама не відаючи того, допоможе різним регіонам України наблизитись один до одного, і не лише ментально, але й матеріально і соціально.
Підписатися на:
Дописи (Atom)