Мега-метрополії світу

Пару тижнів тому я писала про риторичне запитання "Чи варто обмежувати зростання міст?". Судячи з новин більшість країн цього робити не збираються. А Америка наввипередки із Китаєм збираються створити "мега-метрополії" шляхом об'єднання в одну конурбацію декількох вже існуючих і досить великих міст.

США розглядають план об'єднання метрополій північного сходу - від Вашингтона до Бостона - через удосконалення транспортної, енергетичної, водної та телекоммунікаційної інфраструктури. Лідери федерального уряду, урядів штатів та місцевих рад зголосилися витратити 300 мільярдів долларів протягом наступних п'яти років для покращення сполучення між містами узбережжя, що має створити додаткові економічні можливості та нові робочі місця. Якщо це гігантське об'єднання станеться, то на карті США з'явиться метрополія із населенням у 44 мільйони, що вироблятиме майже п'яту частку ВВП країни.

Вас вражають масштаби? Тоді подивимось на схід. Китай розпочав не менш грандіозний проект по об'єднанню 9-ти міст-мільйонерів долини річки Перлинна, де "якорями" є міста Гуанжоу і Шенжен. В результаті з'явиться метрополія із населенням у 42 мільйони чоловік. Планується витратити 190 мільярдів долларів протягом наступних 6-ти років на 150 інфраструктурних проектів, які об'єднають транспортні системи, ринки праці, медичну, освітню та соціальну системи.

Маю тендітний такий прогноз - робота в Китаї піде швидше і злагодніше. Більшість проектів створюватимуть на "пустому місці", тоді як в США треба буде інтегрувати вже існуючі і досить розвинені системи.

Більш того, комуністичний капіталізм - ідеальна модель для "строек века". А якщо до цього ще додати національну скарбницю, із якої просто сипляться американські доллари держрезервів (на відміну від фантастичних показників держборгу США), то не виникає сумнівів в успішності китайського мега-проекту. Хоча під великим питанням залишаються аспекти стійкого розвитку китайської конурбації - чи захочуть її автори наслідувати прикладам "ідеальних" еко-міст майбутнього із нульовими викидами парникових газів, які вже будуються у Піднебесній.

Загалом глобалісти та урбаністи за останні пару років просто перевантажили медіа-ефір одним і тим же месседжем "21 століття - це століття міст". Успішність економіки держави та її конкурентоспроможність як ніколи залежать від міст та траєкторій їх розвитку.

Вам цікаво? Мені також.

Brookings про роль кластерів

Минулого тижня Brookings опублікував новий аналітичний звіт про кластери (англійською) 'The Cluster Moment: Getting Real about the Economy', який я дуже рекомендую.

Взагалі у США останнім часом відбувається все більше дискусій навколо кластерів та їх можливостей у "перезарядці" виснаженої кризою економіки країни. Особливо важливими для відновлення економічного зростання вважаються регіональні інноваційні кластери (Regional Innovation Clusters - RICs), які розглядають як двигун розвитку того чи іншого штату та ідеальний інструмент для мобілізації наявного соціально-економічного потенціалу та переваг спеціалізації.

Я не буду переказувати всього змісту. Наведу лише дві ключові тези, які мені особливо сподобались і з якими я погоджуюсь на всі сто, особливо враховуючи мій практичний досвід:

1. Не намагайтесь створити кластери, підтримуйте вже існуючі
2. Приватний сектор має бути лідером всього процесу

Для України тема кластерів не нова, вона періодично випливає в економічних програмах уряду, регіональної та місцевої влади, а також у проектах, що фінансуються різноманітними організаціями, наприклад Проект економічного розвитку регіонів" Фонду ефективного управління. Розповіді про практичні результати цих ініціатив ще тільки попереду. Хоча одне можна сказати точно: наведені вище тези у нас поки що особливою популярністю не користуються...

Мерія: на відстані кліка

Останніми рокам центральні і місцеві уряди розвинених і не дуже країн світу впроваджують новітні технології для оптимізації процесів управління, документообігу та спілкування зі своїми роботодавцями, тобто нами, громадянами. Роль інтернету у цьому процесі важко переоцінити.

У розвинених країнах онлайн можна зробити більшість бюрократичних процедур - сплатити податки, подати різноманітні заявки, забронювати екзамен для отримання водійських прав, знайти сімейного лікаря, записати дитину у школу (інші речі можна вирішити за допомогою пошти і лише у виключних випадках треба особисто прийти на зустріч). У Британії наприклад всі ці речі можна зробити через єдиний урядовий портал - Direct.gov.uk.

Однак інтерактивне спілкування із громадянами залишалось поза технічних можливостей і старий добрий телефон та більш молода електронна пошта були основними каналами комунікацій. Однак технології що використовуються соціальними мережами типа Facebook або Twitter успішно можна використовувати і для більш приземлених господарських проблем - спілкування з приводу ремонту дороги біля вашого дому, оплати паркування, отримання консультації  щодо створення або розширення вашого бізнесу та ін. Одним із найкращих прикладів "інклюзивного" спілкування з громадянами, як я нещодавно дізналася, є місто Сіетл (Вашингтон, США) із його розвиненою "електронною мерією", де відповіді на більшість ваших питань знаходяться на відстані кліка мишки.

Це не дивно, подумаєте ви, адже Сіетл - це батьківщина таких технологічних гігантів як Microsoft, Amazon, Boeing (цінувальники мережевих кав'ярень будуть раді дізнатися, що Starbucks теж народився тут, як і Tally's, який мені більше сподобався під час супер-відпустки у Сіетлі у не такому далекому 2006:-))  Кажуть що завдяки Microsoft у Сіетлі виросло ціле покоління нових просунутих "технарів". Певно вони і створюють попит, а в результаті і пропозицію інтерактивного спілкування між працівниками мерії, починаючи з мера, та громадянами. На міському порталі www.seattle.gov ви можете не лише вирішити свої побутові проблеми, але й почитати блог мера, що має також свою сторінку на Facebook та Twitter, поспілкуватися із прокурором міста, подивитись в ефірі засідання міськради, яка також присутня у соціальних мережах. Більш того та сайті існує окрема сторінка-директорія що дає вам змогу дізнатися про присутність різних департаментів, послуг та людей мерії у соціальних мережах. Інший сайт - www.growseattle.com - для бізнесменів, які можуть знайти тут всю необхідну інформацію про створення і розвиток бізнесу на різних його етапах (та про те, як зробити його більш "зеленим"). А якщо у них виникне питання, то на нього одразу ж і гарантовано дадуть відповідь, якщо набрати вказаний на даній сторінці номер.

Я написала про свої враження  другу який мешкає у Сіетлі. Відповідь не забарилась, при чому із технічними деталями - Елдан просунутий громадянин і "юзер", оскільки працює у місцевій екологічній громадській організації. Він визнає, що Сіетл скоріше виключення а ніж правило навіть для США. Він до сих пір не може прийти до тями, що після його дзвінка до мерії дорогу біля його будинку поремонтували...на наступному тижні! І поділився ще декількома лінками на сайти, де можна знайти супер-розгорнуту статистичну базу із інформацією про місто та графство Кінг (де знаходиться Сіетл). 

Ну що ж, залишається лише сподіватися, що колись, не у такому далекому майбутньому, мер мого рідного Києва буде на відстані кліка, і дороги будуть ремонтувати після  мого одного і єдиного дзвінка.

Надія помирає останньою:-)

Стан Американських метрополій - цікавий звіт

Час від часу я читаю дослідження Інституту Брукінгса щодо стану розвитку американських метрополій та штатів (хоча США не мій "коник" і я маю досить обмежені знання регіональної політики за межами Європи - треба виправитись!). Інститут Брукінгса, один із найбільш відомих аналітичних центрів США, має окрему дослідницьку програму присвячену метрополіям. В її рамках проводиться систематичний аналіз соціально-економічного розвитку 100 найбільших метрополій США.

Хочу звернути вашу увагу на нещодавній звіт "Стан метрополій Америки". Окрім самого тексту на сайті представлена ціла серія інтерактивних мап, що ілюструють демографічні та соціальні зміни у 100 метрополіях протягом останніх десяти років. Дослідження цікаве ще й тим, що воно підготовлено напередодні запланованого на 2010 рік загальнонаціонального перепису населення США і намагається "передбачити" зміни у суспільстві, що мають зафіксувати офіційні цифри.

Один із висновків, що найбільш мене зацікавив - це демографічні зміни пов'язані із досить динамічним старінням населення метрополій, оскільки "бебі-бумери" досягають пенсійного віку, а молоде покоління не таке чисельне, не таке освічене і не таке економічно активне. Це співзвучно із головною лінією книги про демографічні та пов'язані з ними економічні зміни в британському суспільстві, яку я зараз читаю - Pinch by David Willets. Рекомендую!

Криза американських метрополій

Не лише французьки мери заклопотані думкою про те, як звести кінці з кінцями у часи фінансової скрути. Американські метрополії також все більше потерпають від фіскального дисбалансу. Якщо про національну економіку США можна сказати, що вона потрошки починає стабілізуватися (після беспрецендентного пакету допомоги у розмірі 787 млрд. долларів), то місцевий уряд лише почав відчувати на собі всі наслідки економічної кризи.

Справа у тому, що левову частку місцевих доходів складає податок на нерухомість, надходження від якого варіюють в залежності від оцінки вартості нерухомості (переоцінка проходиться регулярно, раз на декілька років). А оскільки ціни стрімко падають у більшості міст США, то у найближчому майбутньому міські скарбниці недоотримують великі суми.

Інститут Брукінгс нещодавно опублікува звіт про фіскальний стан найбільших метрополій США, а також провів семінар на цю тему. Дуже цікавий документ, рекомендую прочитати хоча б коротке резюме. Висновок такий – без адресної підтримки федерального уряду на більшість великих і малих міст чекають два чи три дуже скрутних роки, коли доведеться скорочувати штат муніципальних працівників (від пожежників і поліцейських до медичного і соцперсоналу), закривати проекти капітальних інвестицій і скорочувати список послуг для населення. Також можливі варіанти підвищення місцевих податків і зборів, хоча мало хто може собі дозволити на це піти у нинішній ситуації (вибори є всюди!).

У звіті мова іде також про ініціативи окремих мерів-інноваторів, які користуються кризою як шансом для реструктуризації самої системи надання послуг та диверсифікації доходів із одночасною оптимізацією видатків. У звіті є декілька прикладів місцевих ініціатив у сфері реформування муніципальної фіскальної системи, зокрема у таких містах як Філадельфія, Сан Хосе або Чікаго. Про цей досвід учасники семінару дискутували із мерами міст.

Мені здається що в Україні, нажаль, одиниці розглядають теперішню кризу як можливість для оновлення та інноваційних рішень у фіскальній системі на центральному та місцевому рівнях. Шкода...