Англійські АРР: Закрити не можна лишити

31 березня 2012 був офіційно останнім днем роботи 8-ми Агенцій Регіональнального Розвитку Англії (АРР Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії продовжують працювати, Лондонська Агенція є частиною Уряду Великого Лондона). Процес їх ліквідації почався ще навесні 2010 року, коли до влади у Великій Британії прийшла коаліція консерваторів та ліберал-демократів.

Консерватори традиційно ненавидять слова "регіон" і "регіональний", тому ні у кого не виникало сумнівів у серйозності їх намірів ліквідувати АРР. Однак пообіцявши спочатку індивідуальний підхід до окремих регіонів, Уряд бульдозером пройшовся по всій Англії. Були закриті всі 8 АРР - і на благополучному Півдні Англії, де вони приносили порівняно мало користі, і у депресивних північних регіонах, де ефект від діяльності АРР був більш відчутним.

Заради правди слід відзначити, що регіони в Англії не мають високого територіально-адміністративного статусу та чіткої ідентичності. Це одиниці без представницьких та виконавчих органів влади, які частіше використовуються для статистичної звітності, аніж для економічного планування (особливо зараз!).

Можна багато сперичатися про користь або шкоду таких радикальних заходів. Британія досить твердо дотримується своїх зобов'язань по урізанню державного бюджету та скороченню державного боргу, і регіональна політика стала лише однією з жервт. Однак вона була ЛІКВІДОВАНА ПІД КОРІНЬ.

Нині в Британії не лишилося ні інституцій, ні політики, ні стратегій регіонального розвитку. Знищені оскільки непотрібні ані країні, ані муніципалітетам. На думку консерваторів успіх економічного прориву території полягає у локальному підході, а не регіональному. Для динамічного економічного зростання та зменшення бюрократії слід надати більше повноважень містам і графствам, які краще знають що їм потрібно.

Наміри гарні, якби вони не йшли у розріз із реальністю - за останні 2 роки в Англії відбулася значна централізація влади. Рішення, які раніше приймалися у регіональних столицях, нині приймаються у Лондонських офісах міністерств. Місцеві органи влади не мають ані ресурсів, ані спроможності для реалізації амбітних планів соціально-економічного розвитку. В особі АРР вони втратили ефективних лобістів, а також майданчик для розробки масштабних проектів регіонального характеру, які неможливо реалізувати на місцевому рівні (у сфері транспорту, енергетики, інновацій та ін.)

Звичайно на місці АРР не залишилася сама пустка - минулого року Уряд ініціював створення Місцевих Економічних Партнерств (МЕП) - широкої коаліції місцевих органів влади, бізнесу та третього сектору, метою якої є стимулювання економічного зростання в певній місцевості через залучення інвестицій, покращення навичок та стимулювання створення робочих місць.

Але партнерства - це річ добровільна, у них дуже обмежений мандат на дії, у них відсутні власні бюджети, тоді як бюджети окремих учасників урізаються щодня і тому надії на них мало. Отже маємо інституційну амбіцію без ресурсного забезпечення. Єдиним дієвим інструментом для МЕП є гранти з Фонду Регіонального зростання (обсяг - 2.4 млрд.ф.ст.). Вони надаються на конкурсній основі  бізнес-проектам, поданим спільно приватними компаніями та МЕП.

Закриття англійських АРР зекономить держбюджету 2.2 млрд. фунтів стерлінгів на рік. Однак, відповідно до звіту PWC 2009 року щодо ролі АРР, на кожен витрачений АРР фунт припадало 4.5 фунти генерованих їх діями приватних інвестицій. Тому ефект економії не є однозначним.

Сферою, де закриття АРР має дійсно катастрофічні наслідки, є людський капітал. На вулиці опинилися тисячі кваліфікованих кадрів, які звичайно без роботи не залишаться. Однак уряд не зробив жодної спроби зберегти інтелектуальний капітал та інституціоналізувати певну "спадщину", яку можна буде використати пізніше, коли період жорсткої економії мине. Тобто десятиліття інтенсивних інвестицій у знання і людський капітал у сфері політики регіонального розвитку втрачено. І коли прийде час (а у цьому немає жодних сумнівів), доведеться все починати з початку. Ось така британська завбачливість.

А тепер вирішуємо, де у довгостроковій перспективі слід  поставити кому у цьому заголовку ...

Пости по темі:
1. Регіональна політика Англії - знову ті самі граблі
2. Підсолодили пілюлю

Бюджет як топ-новина

Вчора в Британії був незвичний день. З ранку до вечора на більшості телеканалів та радіохвиль домінувала одна новина - бюджет країни на наступний фінансовий рік (який тут починається у квітні). Я не перший рік вже спостерігаю над цим неординарним процесом і кожного разу не можу не дивуватися йому. Можливо більшість людей не так енергійно  слідкувала за новинами (мені було цікаво дізнатися як зміниться оподаткування мого бізнесу і чи не втратить наша родина "дитячих грошей", які до нині виплачувались щомісяця на кожну дитину незалежно від рівня доходів батьків, а із наступного року будуть лімітовані для людей із низьким і середнім рівнем доходів). Однак думаю більша половина британців вчора була в курсі у тій чи іншій мірі, що головний казначей Джордж Озборн (по-нашому міністр фінансів) озвучує фінансові плани, які у тій чи іншій мірі торкнуться кожного.

Тому було багато інтерактивних програм - інтерв"ю зі звичайними людьми із різних категорій (молодь, пенсіонери, робітники на невисокій зарплатні, банкірі з мільйонами, безробітні, ті хто палять і т.д.), різні мас-медіа пропонували своєрідні "калькулятори" - щоби люди могли дізнатися на скільки вони стали "багатші" чи "бідніші" в результаті нововведень. Одним словом подія мала великий "освітній" компонент і коментатори буквально на пальцях розповідали про наслідки.

Я не фанат консерваторів, однак слід визнати, що третій коаліційний бюджет є досить збалансованим як для такого складного фінансового періоду. Уряд намагається скоротити дефіцит державного бюджету і державний борг, скорочуючи витрати на публічні послуги (освіту, соціальну допомогу, транспорт, комунальні послуги) та урізаючи різні пільги (безробітним, сім"ям із дітьми). Одночасно він стимулює бізнес та фізичних осіб через систему оподаткування та різні інструменти і закриває "дірки", через які не досить сумлінні компанії та індивідууми виводять значні суми з-під оподаткування.

Не факт що все це спрацює, однак зниження корпоративного податку на прибуток, спрощення системи звітності, зниження податку на доходи, підвищення неоподаткованого мінімуму (до 9,200 фунтів із 2013 року) - все це добре. Одночасно вводиться низка податків на "предмети розкошу". Наприклад тепер українським олігархам, які забажають купити собі маєточок в Лондоні, доведеться платити від 7% до 15% його вартості в казну.

Найбільше не повезло тим хто палить - акциз на цигарки виріс з 7 до 38 пенсів за упаковку, яка навіть до цього коштувала десь 8 фунтів (біля 100 гривень!).


А серед цікавих "регіональних" новин - введення регіонально диференційованої зарплати у державному секторі. Тобто держслужбовці та муніципальні працівними у менш розвинених регіонах і містах півночі отримуватимуть меншу зарплатню, ніж їх колеги на півдні, оскільки вартість життя на півдні та півночі дещо відрізняється.

Залишається лише бажати такого рівня прозорості, відкритості і обізнаності щодо питань державного бюджету, який в Україні як правило приймається в авральному порядку, а про більшість інновацій ми дізнаємося пост-фактум, або вони тихесенько додаються у вигляді змін до державного бюджету.

Ось така топ-новина була вчора в Британії:-)

Мої новини тижня

Минулого тижня мені на очі потрапило багато матеріалів по розвитку міст. Спочатку Єврокомісія визначила діалог із містами як пріоритет своєї діяльності у напрямку стимулювання динамічного та стійкого економічного зростання. Відповідно на 16 лютого 2012 року заплановано проведення Форуму Міст, де мери міст ЄС та Єврокомісія обговорюватимуть механізми такої співпраці. Слід зазначити, що як правило ЄК веде прямий діалог із регіонами, а не містами, тому ці зміни є досить знаковими.

Також я знайшла чудовий документ по дизайну міського простору в Австралії - "Протокол дизайну міст Австралії. Створюємо місця для людей". Цей документ розроблений спільно центральним урядом, місцевою владою, бізнесом і громадами, з метою встановлення нових принципів розвитку міст та запровадження найкращих практик в урбан-дизайні. За цим посиланням можна знайти інформацію про Протокол, його принципи та найкращі практики.Комплексний підхід документу до якості життя, розвитку соціального капіталу, конкурентності територій та стійкого розвитку приємно вражає.

В Британії Центр Міст (Centre for Cities) опублікував черговий Cities Outlook 2012 (Огляд міст), де визначає основні тренди розвитку найбільших міст Британії, зокрема поглиблення диспропорцій між депресивними містами півночі та економічними моторами півдня.

Одночасно в Британії широкого резонансу набув звіт "Аргументи для повернення регіональної політики додому" аналітичного центру Open Europe, який закликає уряд до репатріації функцій регіональної політики із Єврокомісії до Лондона, мотивуючи це високими трансакційними витратами та нерелевантністю пріоритетів сучасної комунітарної регіональної політики ЄС інтересам британських регіонів, особливо депресивних. Насправді попередній Уряд лейбористів декілька років тому вже готував відповідний політичний документ по репатріації і від консерваторів-євроскептиків слід очікувати більш енергійних дій у цьому напрямку. Хоча сама пропозиція досить іронічна, зважаючи на той факт, що регіональна політика в Британії припинила своє існування минулого року як категорія. Нова мантра уряду - локалізм - а до неї важко приладнати цілі і принципи регіональної політики, які сповідує ЄС...

Якщо ви любите карти і вас цікавлять тенденції регіонального соціально-економічного розвитку країн ЄС, то вам буде цікаво подивитись на свіжий "Регіональний щорічник Євростату 2012".

Минулого тижня у Давосі пройшов щорічний Всесвітній Економічний Форум, і якщо ви цікавитеся позицією України у конкурентному світі, то раджу почитати останній Звіт про Глобальну  Конкурентоспроможність (Global Competitiveness Report 2011-12). Україна у глобальному рейтингу посідає неконкурентне 82-е місце.

Пости по темі:
1. Давос що проходить повз нас
2. Як зруйнувати регіональну політику за 1 рік - короткий курс

Місто у вогні - Лондонський бунт

Як там у пісні - "I predict the riot". Ніфіга, ніхто його не зміг передбачити!

Три дні тому в Лондоні, дуже неочікувано для більшості його мешканців, розпочалися масові заворушення і погроми. Перша реакція поліції і громади була дещо пригальмована і за 72 години місто поступово перетворилося на поле бою. Розгромлені і підпалені десятки машин, магазинів, ресторанів, складів і банкоматів. Молодь у "худі" виносить з магазинів все що бачить і тероризує власників малого бізнесу і мешканців "центральних вулиць" лондонських районів (Лондон насправді - це велике місто маленьких містечок). Із менш благополучних районів Півночі, Півдня та Сходу бунти перекинулись на досить багаті райони західного Лондона, а також до інших міст Англії - Ліверпуля, Ноттінгема, Бірмінгема, Брістоля. Сценарій всюди один і той самий - натовп збирається, закидає вікна магазинів і машин цеглою і вогнем, виносить товар, нищить і підпалює.

Вогонь спалахнув після вбивства поліцією у центрі Лондона 29-річного чоловіка, обставини якого до сих пір незрозумілі. Відповідь поліції була не зовсім адекватною, а помножена на істерію у медіа та соціальних мережах  бунт почав множитись і ширитися.

Питання чому? Чому ніхто цього не міг передбачити? Що стоїть за протестом? Та чи протест це? Може це простий грабунок у вигляді масового флеш-мобу?

Нинішні лондонські заворушення не мають чіткої стратегії і єдиного центру прийняття рішень. Мотивація не є політичною чи ідейною, хоча більшість погромників - це молодь із дуже неблагополучних кварталів Лондона із хронічним безробіттям і бідністю. Це скоріше "зривання злості" на вулицях міста, випускання пари молодих і дуже молодих мало чим зайнятих у цьому житті людей.

Ці події показали на скільки ілюзорним може бути відчуття безпеки у великому місті. Здавалося б, Лондон, столиця світу, фінансовий і культурний центр, пуп землі! І навіть у часи кризи Лондон виходить переможцем із досить складних ситуацій. І ось за один уікенд костяк британського суспільства - малий і середній бізнес - втратив свою власність, а мешканці Лондона втратили відчуття безпеки і впевненості у тому, що поліція зможе їх захистити від цеглини чи факелу кинутого у вікно.

Люди із відчаєм звертаються до мера, Прем'єр-міністра та міністрів із закликами про захист та адекватну відповідь анархістам. Слід зазначити, що весь політ-бомонд острова терміново повернувся із відпусток і утюжить вулиці міст Англії, намагаючись заспокоїти громаду і підбадьорити поліцейських, мораль яких за остінні три доби впала нижче плінтуса. Також всі поліцейські масово відкликаються із відпусток і сьогодні на вулицях Лондона патролюють 16 тисяч боббі замість звичних 2-3...

Найбільш вражаючою стала реакція громади на погроми. Незважаючи на мій скептицизм щодо "великого суспільства" народ феноменально оперативно об'єднався проти погромників і став заповзято прибирати завали, ремонтувати розгромлені вулиці, поїти чаєм стомлених боббі. З'явився такий дуже патріотичний і надихаючий на подвиги "кризовий дух", який об'єднує людей на вулицях і у Твіттері. Так що гадаю буря скоро вщухне і місто повернеться до нормального життя. Однак шрами залишаться надовго і Лондон не скоро зможе забути цей серпень. А значить є надія, що місто і його влада зробить висновки, що вплинуть на подальші ініціативи щодо планування і розвитку Лондона, які до цього часу не спромоглися подолати жахливі диспропорції у самому серці фінансової столиці світу.

Лондон - це місто величезних контрастів. Варто пройтися по золотому Сіті, а потім звернути на депресивні вулиці Тауер Хамлетс, або після Челсі заглянути у Кройдон. Як правило контрасти це добре, однак доведені до абсурду вони мають потенціал міни уповільненої дії. Таку міну має більшість великих міст Європи та Америки. Так що нам всім є над чим замислитись...

P.S.: Фото з International Business Times

Як зруйнувати регіональну політику за 1 рік - короткий курс

Минулого тижня, коли у Ньюкаслі проходила конференція RSA - міжнародного форуму з питань регіональної політики та розвитку - атмосфера у кулуарах мала певний дисонанс і дискомфорт, також у деяких учасників могло виникнути відчуття існування паралельних світів.

З одного боку 450 експертів із різних куточків світу обговорювали найрізноманітніші аспекти регіональної політики, регіонального і місцевого розвитку, урбаністики, просторових аспектів зайнятості, освіти, інновацій, підприємництва та ін. З іншого боку це проходило в країні, в якій кожного дня, цеглина за цеглиною, розбирають підвалини регіональної політики і окремі її інституції.

Протягом року я часто писала про новини з британського "регіонального фронту". Останній пост можна прочитати тут. Однак одна річ описувати плани і потенційні політики, а інша дивитися на демонтовані інституції та сотні кваліфікованих кадрів, які втратили роботу та надію знайти нову за фахом. Бо в Британії у наступні 5 років попиту на спеціалістів у сфері регіональної політики не буде ВЗАГАЛІ. Звичайно деякі аспекти політики існуватимуть під іншими іменами і запаковані в інші обкладинки, однак цілісної системи немає.

Отож за останні місяці у восьми англійських регіонах закрилися Регіональні Офіси Уряду, які були започатковані ще при попередньому уряді консерваторів. Ще раніше були скасовані посади регіональних міністрів (які заради правди слід відмітити були досить символічними і малодієвими). Одночасно на половину скоротили штат у восьми Агенціях регіонального розвитку (АРР) (за виключенням Лондонської, яка правда теж реформується). АРР будуть остаточно закриті у березні 2012 року, а зараз вони поступово втрачають функції, гроші і людей. Адміністрування структурних фондів (зокрема ЄФРР) з липня передається у Міністерство громад і місцевого врядування (ось вам і децентралізація).

Також минулого місяця закрили досить успішну надрегіональну ініціативу - Північний Шлях (Northern Way) - що фінансувалася АРР трьох північних регіонів Англії і розробляла та впроваджувала просторову політику, спрямовану на підвищення конкурентоспроможності Англійської Півночі через інвестиції у транспорт, інновації, альтернативну енергетику та нові кваліфікації.

Новий уряд також ліквідував велику кількість регіональних органів управління у сфері медицини, освіти, культури, Аудиторську комісію що робила моніторинг ефективності роботи та витрат місцевих органів влади.

Одночасно скорочуються бюджети місцевих рад і відповідно витрати на стратегічне планування і економічну політику. Фонд регіонального зростання, який нещодавно відібрав першу хвилю проектів, в основному фінансує проекти запропоновані приватним сектором. Інвестиції у капітальну інфраструктуру регіонів та витрати на нові навички, кваліфікації, підтримку бізнесу зазнають драконівських скорочень.

Також кожен регіон Англії за останні три роки розробив два ключові стратегічні документи - Стратегію просторового розвитку і Стратегію економічного розвитку. Вони відповідно були "профільтровані" у стратегії розвитку окремих міст, графств і громад. Нині всі 16 документів опинилися у корзині для сміття. Без права повернення...

Але найбільше лякає навіть не це. На питання яким чином місцеві лідери Ньюкаслу або інших міст півночі (або півдня - без різниці) планують використовувати напрацювання АРР, регіональні стратегії, аналітичні інструменти та кваліфіковані кадри відповідь була одностайна - ніяк. Немає коштів, немає планів, немає бачення. І це після майже декади гігантських державних інвестицій у цю сферу. Тобто мільярди фунтів було витрачено марно...

Це не перший раз коли Великобританія робить поворот на 180 градусів щодо ставлення до регіонів та підходу до просторового розвитку країни. Періоди любові та розквіту вже були не раз затьмарені періодами занепаду та ігнорування. Нинішній льодовиковий період щодо регіональної політики теж колись кінчиться. Однак через 5, 10 або 20 років доведеться починати все з початку, з фундаменту, бо від існуючої системи ніц не лишиться.

Чудовий спосіб регулярно витрачати мільярди державних коштів, чи не так.

Відносна прозорість влади: про скандали і їх наслідки в Україні і Британії

Уявімо ситуацію.

Ви депутат, у минулому ви мали високі посади у фінансовому секторі. зараз окрім депутатської зарплати та кількох спеціальних виплат ви сидете у раді директорів декількох компаній, іноді пишете книжки чи виступаєте із лекціями, що приносить вам додатковий дохід. І ось громадськість дізнається про те, що на гроші платників податків ви не лише подорожуєте країною та за її межі, але й будуєте будиночки для качок на пруду у власному садку, або робите вигляд, що орендуєте службову квартиру, яка насправді належить вам і гроші ви кладете у свою кишеню.

Уявили? Це ситуація не українська, а британська - у 2009 році весь світ, у тому числі українська громадськість, енергійно обговорював фінансові гріхи британських депутатів. Махінаціями це назвати неможна, адже більшість зловживань була зроблена в рамках існуючих правил і стандартів. Тим часом країною розгулювали криза, тисячі втрачали роботу і погоджувалися на скорочення зарплат. Тому  простому люду було складно будувати не лише будиночки для качок, але й платити за кредит власного будинку. В результаті маємо масштабний скандал і вимогу "крові".

Що в Україні висвітлювалось менш енергійно, так це наслідки скандалу - скільки депутатів втратили не лише свої мандати, але й місця у своїх партіях (декілька десятків). Скільки коштів було повернуто у казну через виплати тих депутатів, яких звинуватили у тринканні грошей (більше половини із 752 депутатів загалом виплатили казні біля 1,3 мільйони фунтів стерлінгів, що складає 2,5% від загальної суми витрат на депутатів за 2004-2009 рр), скільки судових справ було заведено (4 кримінальні справи) і які були вироки.

Також ми мало знаємо про те, що в результаті скандалу втратив своє місце спікер парламенту та пів дюжини міністрів, що у парламенті було запроваджено нові більш жорсткі стандарти на витрати депутатів, суми були зменшені у рази, а парламент отримав нового аудитора - Незалежну Організацію парламентських стандартів (Independent parliamentary Standards Authority - IPSA).

А тепер уявляємо іншу ситуацію - вся країна знає і це активно обговорюється в онлайн медіа (найменш заангажованих) які маєтки належать кому - від президента до лідера комуністичної партії. Люди, які ні дня не пропрацювали у приватному секторі і не мали власної справи (мова не про Ахметова або Клюєва) раптом починають носити годинники за десятки тисяч долларів, їздити на дорогущих авто, відпочивати на ексклюзивних курортах та допомагати своїм родичам зайняти теплі місця. Ці люди не лише не втрачають місця у парламенті, а отримують нові, більш "хлібні" посади, які обіцяють ще більші приватні зиски.

У цьому різниця між нашими "витратними" скандалами та аналогічними скандалами у розвинених країнах - там вони мають конкретні законодавчі, судові та особисті наслідки. Люди втрачають репутацію, посаду та перспективу публічної кар'єри назавжди за те, що більшість високопосадовців в Україні роблять щодня і при цьому навіть не ховаються.

У Британії політики втрачають позиції якщо громадськості стає відомо, що їх діти вчаться у приватній школі, тоді як він або вона сама відстоює стандарти загальної безкоштовної освіти. І не дай бог вам лікуватися закордоном - краще не повертатися на батьківщину...

І справа не в тому, що в Україні гидкі лікарні і більшість шкіл мають великі проблеми - тому яка нормальна людина з грошима буде користуватися такими безкоштовними послугами. Справа у тому, що якщо ти керуєш державою, то маєш власним прикладом надихати реформи у сфері освіти, медицини та ін. Інакше ситуація ніколи не зміниться і в Україні продовжуватиме існувати два класи людей - хто може (меншість) і хто не може (більшість).

Наші ж можновладці своїми діями продовжують надихати лише на одне - висилати всі свої статки і дітей закордон...

Ще одна Силіконова долина?

Не лише російське Сколково претендує на лаври нової Силіконової долини - вчора британський прем'єр Девід Кемерон оголосив про наміри створити власну Силіконову долину у Східному Лондоні - у Шодітчі (Shoreditch).

Для інформації, Східний Лондон (East End), на відміну від західного (West End), є досить депресивним районом, який останнім часом намагаються реанімувати (іноді успішно) за допомогою різноманітних грандіозних програм. Наприклад неподалік від майбутнього силіконового раю знаходиться Олімпійський парк - місце проведення літньої олімпіади у 2012 році. Саме його грандіозні новобудови та коммунікації планується використати у якості гніздечок для таких гігантів як Google, Facebook, Cisco,  Intel та British Telecom.

Шодітч це не зовсім "інноваційна пустка" - це місце, яке вже деякий час напівсерйозно називають Силіконова розв'язка (Silicon  Roundabout), і де знаходиться кластер досить успішних технологічних стартапів, наприклад Last.fm (боже, як давно я там не була!).

Однак британський підхід у цьому конкретному випадку більш нагадує російську аніж американську модель - дати державні гарантії, певну суму коштів (поки що скромні 200 мільйонів фунтів), залучити великі іноземні та місцеві компанії та стимулювати зовнішні інвестиції. В Каліфорнії все починалося давно (70 років тому) із Стенфордського університету, підприємливих студентів та маленьких "ендогенних" компаній. В Британії є декілька більш придатних кандидатів на "силіконовий" статус - наприклад Кембрідж або "кластер М4" (навколо автомагістралі М4).

Тоді чому саме Східний Лондон?

Вихід із кризи по-англійські

Виходити із кризи можна по-різному.

Англійський варіант такий.

Спочатку витратити 500 мільярдів фунтів на стимулювання економіки через кредитування або прямий викуп акцій банків, дати кредити підприємствам на пільгових умовах і заповнити прогалини попиту великими державними замовленнями - від будівництва шкіл до закупівлі ручок. А потім можна урізати бюджет КОЖНОГО міністерства на чверть (окрім охорони здоров'я і міжнародного розвитку), скоротити державні витрати на 83 мільярди фунтів (125 мільярдів долларів) протягом чотирьох років, ліквідувати третину державних агенцій непрямого підпорядкування, і скоротити чисельність робочих місць у держсекторі на пів мільйона. І очікувати, що приватний сектор "підбере" непотрібні ресурси і заведе економіку як турбодвигун.Приватний же сектор тим часом втратить ще пів мільйона робочих місць через призупинення державних контрактів...

Треба зачекати рік-два і тоді побачимо, чи британська фіскальна сміливість має рацію.

На українські фіскальні подвиги треба зачекати рік чи два. Чи більше?

Регіональна політика Англії - знову ті самі граблі

В Англії зростає хвиля обурення щодо підходу нового уряду до регіонального та місцевого управління. При чому критика звучить не лише із вуст тисяч працівників АРР та бенефіціарів їх інвестиційних програм, але й з вуст економістів, підприємців, професійних об'єднань та місцевих рад. Навіть у середині Уряду немає єдності - консерватори та ліберал-демократи, що є міноритарними партнерами по коаліції, мають досить різні погляди на те, що потрібно для пожвавлення економічного зростання у регіонах та на місцях.

Консерватори традиційно мають сильну неприязнь до будь-якого терміну, що включає слово "регіональний", у тому числі до агенцій регіонального розвитку, регіональних асамблей, регіональних міністрів - список можна продовжувати. Для них регіон є абстрактним та штучним поняттям, що було нав'язано лейбористами для посилення державного контролю над місцевими радами (хоча мережа регіонів з'явилася ще за попереднього уряду консерваторів!). Вони відстоюють ідеї "локалізму", підкреслюючи важливість місцевого самоврядування у вирішенні соціально-економічних проблем та говорять про те, що регіональний рівень є зайвим, таким, що знищує самобутність територій, стримує економічний розвиток громад і віддаляє простих громадян від отримання якісних публічних послуг.

Консерватори впевнені у тому, що їх мантра локалізму є ідентичною процесу децентралізації, якого так потребує занадто централізована англійська система врядування. Однак насправді, скасовуючи регіональні інституції, як наприклад АРР (читайте мої попередні пости тут і тут), консерватори не послаблюють, а посилюють централізацію влади, оскільки велика частка функцій із регіонального рівня передається не місцевим радам, а центральним міністерствам. Отож попередня критика на адресу лейбористів у зростанні ролі держави у сфері територіального управління та соціально-економічного розвитку іде у розріз із власними кроками нового уряду, що ведуть до ще більшої концентрації влади в Уайтхолі (англійський аналог вулиці Грушевського). Більш того, як і лейбористи, вони пропонують уніфікований підхід для всієї Англії - скасувати регіональні інституції усюди, включаючи три Північні регіони, де регіональна ідентичність набагато сильніша ніж на Півдні країни.

Проблема навіть не у непослідовності коаліційного уряду у втіленні передвиборчих обіцянок, а у способі, яким це робиться. Процес знищення АРР та створення на їх місці "Місцевих економічних партнерств" (Local Economic Parnerships - LEP) є сумбурним і деструктивним. Одні знищуються ще до того, як інші створюються. Майже повна свобода формату створення LEP призвела до того, що уряд отримав біля шести десятків абсолютно різнобарвних та різних за якістю пропозицій, багато із яких грають на руку місцевим конфліктам та нездоровій територіальній конкуренції, що склалася між містами та суб-регіонами протягом століть. Багато проектів просто економічно неможливо реалізовувати на місцевому рівні, оскільки вони потребують просторової економії масштабу. Одночасно пропозиції щодо створення більш крупних партнерств, які об'єднують декілька місцевих рад або навіть цілий регіон (як наприклад Північний Схід) є більш складними і Уряд відноситься до них досить стримано, знову ж таки, підкреслюючи необхідність максимальної локалізації.

А тим часом заморожуються та повністю припиняють існування сотні інвестиційних проектів, які несуть загрозу стагнації і у без того проблемних громадах. Уряд заборонив АРР вкладати кошти у нові та у більшість існуючих проектів, в тому числі європейських, що відповідно зупиняє транші із Брюсселю (АРР є головними розпорядниками коштів європейських регіональних фондів). А їх невчасне використання може означати повну втрату коштів, адже Єврокомісія функціонує за принципом безповоротності невитрачених коштів.

Хто лише у загальних рисах знайомий із британською регіональною політикою буде шокований регулярними революційними змінами у законодавчій, інституційній та фінансовій системі - не проходить і двох-трьох років без того, аби не з'явилося нове міністверство, або нова політика, або новий концептуальний підхід чи бюджетна інновація. Досить часто зміни на краще, однак непослідовність дій призводить до втрати попередніх позитивних результатів та "калейдоскопу" моделей, що не отримують продовження. Уривчастість реформ є роком Британії протягом останніх п'ятидесяти років і, на жаль, немає ознак того, що новий уряд може змінити цей негативний тренд. Іншим "прокляттям" регіональної політики Англії є те, що вона повністю концентрується на діях центрального уряду та ігнорує місцевих партнерів. Як і в Україні, англійські регіони та території завжди відіграють роль об'єктів а не суб'єктів регіональної політики. А шкода - можливо новому уряду слід повернутися до витоків - визначення трьох типів регіональної політики - і тоді можливо слова "регіон" та "регіональний" не будуть сприйматися як щось вороже та неприроднє.

Підсолодили пілюлю

Найгірші прогнози справдилися і АРР Англії таки будуть скасовувати. Всі 9 Агенцій припинять своє існування до березня 2012 року. Новий уряд навіть не дотримався попередніх обіцянок залишити їх у найбільш проблемних північних регіонах Англії, де діяльність АРР має суттєвий вплив на місцеву економіку в силу невеликого розміру приватного сектору. Регіони мають самі визначитись, чи потрібні їм органи координації економічної політики на регіональному рівні (що будуть доповнювати діяльність новостворених місцевих рад підприємців) і виділити кошти на їх функціонування із бюджетів місцевих органів влади та інших організацій, а також приватного сектору. А оскільки бюджет Британії минулого тижня піддався нищівному секвестру, на таку щедрість дарма сподіватися.

Однак Уряд трохи підсолодив гірку пілюлю, пообіцявши створити Фонд регіонального зростання обсягом 1 мільярд фунтів стерлінгів. Це більш ніж у 2 рази менше річного бюджету АРР, але як то кажуть, на безриб'я і рак риба. Гроші фонду в основному будуть спрямовуватись на будівництво інфраструктури для покращення бізнес-середовища регіонів.

Проблема у тому, що уряд Британії міг би зекономити більш солідні кошти, якби перестав змінюват кожні 3-4 роки політику та інституційне середовище у сфері місцевого і регіонального уряду... 

Агенції регіонального розвитку Англії - початок кінця

Схоже на те, що небо над 9-ма АРР Англії почало суттєво тьмаритись (окремі 3 агенції
також існують у Шотландії, Уельсі та Північній Ірландії, однак вони знаходяться у винятковій сфері відповідальності автономних урядів провінцій) .

У Британії ні для кого не секрет, що партія консерваторів виступає радикально проти АРР і їх скасування було у списку пріоритетів, спрямованих на децентралізацію влади (локалізм) та скорочення дефіциту державного бюджету (річний бюджет АРР становить 2,3 млрд.ф.ст.). Однак їх партнери по коаліції ліберал-демократи мають більш стримані погляди і вважають, що у найбільш депресивних регіонах півночі АРР мають продовжувати свої функції по покращенню бізнес-середовища, залученню інвестицій, регенерації, зміцнення людського капіталу та ін.

Минулого року PriceWaterhouseCoopers опублікувало масштабне дослідження впливу діяльності АРР на зростання регіональних економік Англії. Найближчим часом я опублікую статтю українською мовою про прогрес і здобутки у діяльності англійських АРР - так що слідкуйте за блогом!

Для тих, хто цікавиться Великобританією

Хотіла поділитися одним корисним джерелом інформації - журнал Regeneration&Renewal (видається англійською) є передовим представником британської trade press у сфері регіонального і місцевого розвитку, урбаністики, транспорту, зайнятості, локальних інновацій та ін пов'язаних питань. Він виходить два рази на місяць у паперовому вигляді, але у них також є онлайн версія, де звичайно доступ до статей вужчий, однак є багато корисної інформації, документів, посилань, архів та ін. R&R є одним з головних майданчиків обміну думками, інформацією, новинами, тендерами, конференціями, вакансіями та іншою корисною інформацією для експертів, практиків та академіків у даній сфері. Він також організує один з найбільш важливих заходів - щорічний Форум Відродження (Регенерації).

Шкода, що в Україні поки що відсутні такі речі...

Розвиток приватного сектору у британських містах

І знову про метрополії та міста, тепер про британські.

Новий звіт від Центру Міст (Centre for Cities, Лондон, Великобританія) змальовує не дуже райдужну перспективу розвитку для традиційно проблемних міст Півночі та Мідлендс (наприклад Ліверпуль, Ноттінгем, Ковентрі), які протягом 2000-х років пережили економічний бум. Дані свідчать про те, що саме ці міста страждають від кризи найбільше, оскільки традиційно привабливі для бізнесу Лондон та південні метрополії (Редінг, Брістоль, Кембрідж, Брайтон) мають більший запас міцності і здатні пережити важкі часи, тоді як "запас жиру" у північних конкурентів менший. Статистика свідчить, що протягом 1998-2008 років на кожне створене у середньостатистичному північному місті Англії робоче місце у приватному секторі в Лондоні та на Півдні було створено 10!

Читайте звіт, який підкреслює, що висока чутливість проблемних міст до ринкових коливань накладається на високу залежність від державного сектору як стратегічного роботадавця. А оскільки у наступні 5 років Уряд Британії планує радикальні скорочення державних витрат та держапарату, то ці міста потрапляються під "подвійне лезо ножа".

Рекомендації? Перш за все підтримувати "точки зростання" для генерування стійкого загальнонаціонального економічного росту, а також стимулювати людей мігрувати туди, де є перспектива роботи. Ось такий соціальний інжинирінг...

Читайте повний звіт англійською тут.

Децентралізація довіри

У жовтні Price Waterhouse Coopers разом із моїм колишнім роботодавцем лондонським Інститутом досліджень публічної політики ippr опублікували результати інтерактивного дослідження «Хто відповідальний? Виклики передачі влади у централізованій державі». Цікавий документ і головне дуже доречний для України, яка, так само як і Англія, має дуже централізовану систему врядування.

У Великобританії, де вже протягом десятиліття триває повномасштабна деволюція – передача повноважень від центрального уряду в Лондоні автономним урядам Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії – залишився великий «централізований острів», Англія. Тут навіть існує таке саркастичне кліше, яке офіційно використовується лише у минулому часі і у критичному тоні, але на практиці продовжує існувати і дотепер: «Люди в Уайтхолі (Whitehall) знають краще» (або для українських реалій «вони на Банковій/Грушевського знають краще»).

Так ось, в Англії за будь-яке питання, яким би дрібним воно не здалося, у першу чергу відповідають міністри центрального уряду (які одночасно є членами урядової фракції у парламенті і представляють інтереси свого одномандатного округу у Палаті Общин). Вже багато десятиліть точиться дискусія щодо надання більших повноважень місцевим органам самоврядування, однак незважаючи на деякі позитивні кроки вони залишаються дуже залежними від рішень і фінансування із центрального бюджету.

Проблему можна пояснити існуванням певного замкнутого кола: по-перше центральний уряд, громадськість і засоби масової інформації не довіряють органам місцевого самоврядування і не вважають їх достатньо кваліфікованими для професійного управління територією; по-друге місцеве самоврядування дійсно не має достатньої спроможності та кваліфікацій саме по тій причині, що центральний уряд не поспішає передавати повноваження вниз; і по-третє цей непоспіх напряму корелюється із громадською думкою, яка перш за все покладає відповідальність за ведення справ на центральний, а не місцевий рівень влади. Тому у разі виникнення будь-якої проблеми, навіть у сфері яка була "децентралізована", громадськість у першу чергу звинуватить конкретного міністра, а не голову місцевої ради. Бо так зрозуміліше і простіше - підзвітність і прозорість найбільше розвинені на центральному рівні і людям легше зрозуміти хто і що робить і відповідно хто і за що відповідає. Невдалі спроби децентралізації повноважень перш за все пов'язують із неможливістю змінити публічну думку і створити прозорі механізми контролю і підзвітності на регіональному або місцевому рівні.

Це досить короткий опис проблеми, а певні конкретні рішення представлені у звіті, який я рекомендую почитати, особливо враховуючи його невеликий обсяг, 22 сторінки. Головна ідея полягає у тому, що це замкнуте коло можно перервати і громадську думку щодо підзвітності можна змінити, Слід розробити і реалізавати чітку інформаційну компанію щодо передачі повноважень, слід дотримуватися затверджених планів, робити конкретні кроки по передачі реальних повноважень органам влади на місцях, які повинні мати чіткі механізми контролю і підзвітності. І тоді поступово з'явиться довіра громадськості і ЗМІ до місцевих органів самоврядування.