24 березня 2011 р.

Київ парникового періоду

Що б не казали, а імідж рідного міста формується ще в дитинстві, задовго до початку кар'єри та детального вивчення особливостей бренд-платформи. Тому думаючи про Київ, особливо весною, моє внутрішнє око бачить зелене місто, що потопає у квітучих каштанах, бузку, магноліях, дніпровські кручі із палуби річного катера, широкі чисті вулиці, купу тролейбусіву, місце зустрічі усміхнених людей під "козирьком" площі Льва Толстого, де жодного разу в житті я ще не пройшла, щоби не почабити хоч одного знайомого обличчя.


І повірте, у моїх "картинках" немає купи сміття біля власного дому, у парках та вздовж набережної, годинних заторів по всьому центральному периметру, незграбних "свічок" невдало натиканих в абсолютно неочікуваних місцях, вирубаних парків і знесених історичних пам'яток. Також там немає агресивних людських мас, що переповнюють вагони метро та маршрутки у години пік. Тобто я жертва власного застарілого бачення Києва, яке вже не таке зелене, і не таке привітне.

Остаточно мене у цьому "переконав" звіт Economist Intelligence Unit підготовлений на замовлення Siemens "Європейський зелений індекс міст" (European Green City Index). Він не зовсім свіжий - 2009 рік - але оновленого видання я не знайшла. Отож із 30-ти європейських столиць Київ виявився найменш "зеленим" містом із найгіршим впливом на навколишнє природнє середовище.

Із 30-ти міст ми є останніми щодо викидів парникових газів в атмосферу (хоча наш показник на душу населення - 4,1 тонни СО2 - нижче за середній, що складає 5 тонн), ефективністю використання енергії, енергозатратністю будівництва (на 1 квадратний метр забудови ми витрачаємо у два рази більше енергії ніж в середньому по 30-ти містах), переробкою відходів (рівень переробки наближається до нуля) та якістю повітря. Сферами де ми є порівняно "середнячками" досить очікувано стали транспорт (більшість з нас все ще користуються громадським транспортом), якість води і екологічне врядування.

Тому мені дуже цікаво подивитися які все ж таки остаточні пріоритети розвитку будуть обрані для нової стратегії розвитку Києва до 2025, які мають презентувати наприкінці травня. Попередні дані невтішні - нам пропонують розвивати туризм і послуги ділового центру Європи, ігноруючи інтелектуальний та інноваційний потенціал багатьох сфер економіки із набагато вищою доданою вартістю. Але з такою екологією, рудиментною сферою послуг і незнанням іноземних мов ми навряд чи зможемо конкурувати навіть із тим же Талліном чи Вільнюсом за ділових і не дуже туристів.

А от чи захоче місто і його лідери використати слабкі сторони і зробити "зелену економіку" пріоритетом розвитку Києва на наступні 15 років? Після глобальної фінансової кризи динаміка зростання робочих місць та прибутковості саме "зелених" видів економічної діяльності вийшла на лідируючі позиції. Це досить ризикове припущення.

Однак аналіз успіхів і провалів різних міст Європи і світу демонструє, що найбільш успішними є міста, які обрали ризиковані "випереджаючі" стратегії, які моделюють амбіційне майбутнє і реалізують амбіційні проекти. А ті міста, які обирають "реакційну" політику розвитку - заходи по нейтралізації негативних трендів чи використанню позитивної зовнішньої кон'юнктури - і пливуть за течією, рано чи пізно опиняються у складному становищі, без перспектив і можливостей "прориву".

А слід подивитися хоча б на Рурську конурбацію (Німеччина), щоб пересвідчитись у тому, що можна зі стічної канави Європи перетворитися на "зеленого" лідера, а зі своїх "брудних" проблем зробити багатомільярдний бізнес, який допомагає сотням стічних канав по всьому світу стати чистими.

Здається  мені ми намагаємося будувати майбутнє вчорашніми методами.

А може нам краще ризикнути і випити шампанського? 

P.S.:Ілюстрація - картина О. Андрєєва

Немає коментарів:

Дописати коментар