Минулого тижня, коли у Ньюкаслі проходила конференція RSA - міжнародного форуму з питань регіональної політики та розвитку - атмосфера у кулуарах мала певний дисонанс і дискомфорт, також у деяких учасників могло виникнути відчуття існування паралельних світів.
З одного боку 450 експертів із різних куточків світу обговорювали найрізноманітніші аспекти регіональної політики, регіонального і місцевого розвитку, урбаністики, просторових аспектів зайнятості, освіти, інновацій, підприємництва та ін. З іншого боку це проходило в країні, в якій кожного дня, цеглина за цеглиною, розбирають підвалини регіональної політики і окремі її інституції.
Протягом року я часто писала про новини з британського "регіонального фронту". Останній пост можна прочитати тут. Однак одна річ описувати плани і потенційні політики, а інша дивитися на демонтовані інституції та сотні кваліфікованих кадрів, які втратили роботу та надію знайти нову за фахом. Бо в Британії у наступні 5 років попиту на спеціалістів у сфері регіональної політики не буде ВЗАГАЛІ. Звичайно деякі аспекти політики існуватимуть під іншими іменами і запаковані в інші обкладинки, однак цілісної системи немає.
Отож за останні місяці у восьми англійських регіонах закрилися Регіональні Офіси Уряду, які були започатковані ще при попередньому уряді консерваторів. Ще раніше були скасовані посади регіональних міністрів (які заради правди слід відмітити були досить символічними і малодієвими). Одночасно на половину скоротили штат у восьми Агенціях регіонального розвитку (АРР) (за виключенням Лондонської, яка правда теж реформується). АРР будуть остаточно закриті у березні 2012 року, а зараз вони поступово втрачають функції, гроші і людей. Адміністрування структурних фондів (зокрема ЄФРР) з липня передається у Міністерство громад і місцевого врядування (ось вам і децентралізація).
Також минулого місяця закрили досить успішну надрегіональну ініціативу - Північний Шлях (Northern Way) - що фінансувалася АРР трьох північних регіонів Англії і розробляла та впроваджувала просторову політику, спрямовану на підвищення конкурентоспроможності Англійської Півночі через інвестиції у транспорт, інновації, альтернативну енергетику та нові кваліфікації.
Новий уряд також ліквідував велику кількість регіональних органів управління у сфері медицини, освіти, культури, Аудиторську комісію що робила моніторинг ефективності роботи та витрат місцевих органів влади.
Одночасно скорочуються бюджети місцевих рад і відповідно витрати на стратегічне планування і економічну політику. Фонд регіонального зростання, який нещодавно відібрав першу хвилю проектів, в основному фінансує проекти запропоновані приватним сектором. Інвестиції у капітальну інфраструктуру регіонів та витрати на нові навички, кваліфікації, підтримку бізнесу зазнають драконівських скорочень.
Також кожен регіон Англії за останні три роки розробив два ключові стратегічні документи - Стратегію просторового розвитку і Стратегію економічного розвитку. Вони відповідно були "профільтровані" у стратегії розвитку окремих міст, графств і громад. Нині всі 16 документів опинилися у корзині для сміття. Без права повернення...
Але найбільше лякає навіть не це. На питання яким чином місцеві лідери Ньюкаслу або інших міст півночі (або півдня - без різниці) планують використовувати напрацювання АРР, регіональні стратегії, аналітичні інструменти та кваліфіковані кадри відповідь була одностайна - ніяк. Немає коштів, немає планів, немає бачення. І це після майже декади гігантських державних інвестицій у цю сферу. Тобто мільярди фунтів було витрачено марно...
Це не перший раз коли Великобританія робить поворот на 180 градусів щодо ставлення до регіонів та підходу до просторового розвитку країни. Періоди любові та розквіту вже були не раз затьмарені періодами занепаду та ігнорування. Нинішній льодовиковий період щодо регіональної політики теж колись кінчиться. Однак через 5, 10 або 20 років доведеться починати все з початку, з фундаменту, бо від існуючої системи ніц не лишиться.
Чудовий спосіб регулярно витрачати мільярди державних коштів, чи не так.
Популярно про непопулярне. Блог для тих, хто цікавиться або професійно займається питаннями регіонального і місцевого соціально-економічного розвитку, регіональної політики та місцевого самоврядування. Ідея - Ольга Мрінська/ Olga Mrinska
28 квітня 2011 р.
27 квітня 2011 р.
Мої новини тижня
Насправді деяким з цих новин вже пару тижнів, однак останнім часом було так багато свят, подій і конференцій, що руки (і голова) не доходили до публікації.
Після повернення з конференції RSA у Ньюкаслі (деякі ідеї з якої я публікувала у попередніх постах) я знову відкрила для себе розгорнуту базу даних ОЕСР eXplorer по регіонам країн-членів. Методика аналізу соціально-економічного стану регіонів дещо відрізняється від методики ЄС, однак не радикально. Більш того, все частіше ОЕСР залучають як експертну організацію до аналізу трендів регіонального розвитку в ЄС та рекомендації нових інструментів регіональної політики. Тому варто ознайомитись, особливо зважаючи на те, що база безкоштовна (на відміну від публікацій ОЕСР, які загалом недешеві і тому часто малодоступні).
Я знайшла новий ресурс для тих, хто займається і цікавиться розвитком міст і урбаністикою. Він започаткований UN-HABITAT і ось адреса http://www.urbangateway.org/
Також знайшовся цікавий український соціальний онлайн проект, де багато ідей пов'язані зі сприйняттям міст і простору навколо нас - http://www.biggggidea.com/ideas. На ньому до речі опубліковані тези нещодавнього заходу присвяченого публічному простору Києва (зокрема площам).
Якщо у вас колись з'являлася думка відкрити власну справу, то наступна подія для вас! Скоро у Києві відбудеться шикарний захід для стартапів і потенційних підприємців, що організовується Cisco і. Growth Up - конференція Entrepreholic. Деталі за цим посиланням.
Цікаві статті по темі регіональної політики і місцевого розвитку були нещодавно опубліковані у пресі - "НеРегіональна політика" Юрія Ганущака у Дзеркалі тижня і стаття Володимира Нудельмана про новий закон про містобудування на Українській Правді.
Ну і ще одна новина полягає у тому, що ми із польськими колегами визначилися із датою першого семінару дослідницької мережі "Вплив кризи на столичні міста" - Варшава, 23 вересня 2011 року. Так що якщо ви цікавитеся цією темою і у вас є чим поділитися (або ви хочете дізнатися про те що відбувається в інших столицях Європи) - приєднуйтеся! Деталі незабаром з'являться на сайті. Також можна підписатися на розсилку - просто напишіть мені на omrinska@gmail.com.
Після повернення з конференції RSA у Ньюкаслі (деякі ідеї з якої я публікувала у попередніх постах) я знову відкрила для себе розгорнуту базу даних ОЕСР eXplorer по регіонам країн-членів. Методика аналізу соціально-економічного стану регіонів дещо відрізняється від методики ЄС, однак не радикально. Більш того, все частіше ОЕСР залучають як експертну організацію до аналізу трендів регіонального розвитку в ЄС та рекомендації нових інструментів регіональної політики. Тому варто ознайомитись, особливо зважаючи на те, що база безкоштовна (на відміну від публікацій ОЕСР, які загалом недешеві і тому часто малодоступні).
Я знайшла новий ресурс для тих, хто займається і цікавиться розвитком міст і урбаністикою. Він започаткований UN-HABITAT і ось адреса http://www.urbangateway.org/
Також знайшовся цікавий український соціальний онлайн проект, де багато ідей пов'язані зі сприйняттям міст і простору навколо нас - http://www.biggggidea.com/ideas. На ньому до речі опубліковані тези нещодавнього заходу присвяченого публічному простору Києва (зокрема площам).
Якщо у вас колись з'являлася думка відкрити власну справу, то наступна подія для вас! Скоро у Києві відбудеться шикарний захід для стартапів і потенційних підприємців, що організовується Cisco і. Growth Up - конференція Entrepreholic. Деталі за цим посиланням.
Цікаві статті по темі регіональної політики і місцевого розвитку були нещодавно опубліковані у пресі - "НеРегіональна політика" Юрія Ганущака у Дзеркалі тижня і стаття Володимира Нудельмана про новий закон про містобудування на Українській Правді.
Ну і ще одна новина полягає у тому, що ми із польськими колегами визначилися із датою першого семінару дослідницької мережі "Вплив кризи на столичні міста" - Варшава, 23 вересня 2011 року. Так що якщо ви цікавитеся цією темою і у вас є чим поділитися (або ви хочете дізнатися про те що відбувається в інших столицях Європи) - приєднуйтеся! Деталі незабаром з'являться на сайті. Також можна підписатися на розсилку - просто напишіть мені на omrinska@gmail.com.
23 квітня 2011 р.
Конференція RSA. Інфраструктура не є панацеєю
Із цим висловом можуть погодитися особливо ті, хто останніми роками бував у Португалії або Угорщині і мав можливість прокатитись на авто по супер-модерним автострадам, де інші автомобілі зустрічаються не так вже й часто...
На конференції RSA поміж іншими був виступ представника OECР Енріке Гарчілазо, який дав стислий аналіз основних трендів у розвитку регіонів 34-x країн-членів ОЕСР. Одним із найбільш цікавих аспектів як на мене виявився аналіз чинників впливу на економічне зростання регіону.
На основі бази даних розвитку регіонів країн-членів ОЕСР з 1995 по 2007 рік і за допомогою різних статистичних методів експерти ОЕСР дійшли висновку, що найбільш важливим і "прямим" фактором впливу на динаміку економічного зростання є людський капітал (освіта, знання і навички). Чим вищий рівень розвитку людського капіталу, тим вищі темпи зростання регіональної економіки. Другим за важливістю фактором є інновації (наукові розробки, дослідження). Третім фактором виявилась інфраструктура, однак її вплив на економічне зростання проявляється лише у комбінації із іншими двома факторами - людським капіталом і інноваціями.
Більш того, нові об'єкти інфрастуктури мають вищий рівень віддачі у недорозвинених регіонах. Тоді як регіони-лідери, де вже є достатньо інфраструктури, демонструють нижчі за середні рівні віддачі.
Окрім того слід пам'ятати, що різні фактори мають різний період "віддачі". Якщо ефект від нових об'єктів інфраструктури та інвестицій в людський капітал можна побачити через 3 роки, то ефективність інвестицій в інновації можна відчути лише за 5 років.
Це гарна ілюстрація для фанатів великих інфраструктурних проектів, які очікують позитивного ефекту "буквально завтра" і які не мають бачення їх ролі за межами короткострокових і вузьких цілей (як наприклад це відбувається із багатьма об'єктами інфраструктури для Євро-2012 в Україні).
На конференції RSA поміж іншими був виступ представника OECР Енріке Гарчілазо, який дав стислий аналіз основних трендів у розвитку регіонів 34-x країн-членів ОЕСР. Одним із найбільш цікавих аспектів як на мене виявився аналіз чинників впливу на економічне зростання регіону.
На основі бази даних розвитку регіонів країн-членів ОЕСР з 1995 по 2007 рік і за допомогою різних статистичних методів експерти ОЕСР дійшли висновку, що найбільш важливим і "прямим" фактором впливу на динаміку економічного зростання є людський капітал (освіта, знання і навички). Чим вищий рівень розвитку людського капіталу, тим вищі темпи зростання регіональної економіки. Другим за важливістю фактором є інновації (наукові розробки, дослідження). Третім фактором виявилась інфраструктура, однак її вплив на економічне зростання проявляється лише у комбінації із іншими двома факторами - людським капіталом і інноваціями.
Більш того, нові об'єкти інфрастуктури мають вищий рівень віддачі у недорозвинених регіонах. Тоді як регіони-лідери, де вже є достатньо інфраструктури, демонструють нижчі за середні рівні віддачі.
Окрім того слід пам'ятати, що різні фактори мають різний період "віддачі". Якщо ефект від нових об'єктів інфраструктури та інвестицій в людський капітал можна побачити через 3 роки, то ефективність інвестицій в інновації можна відчути лише за 5 років.
Це гарна ілюстрація для фанатів великих інфраструктурних проектів, які очікують позитивного ефекту "буквально завтра" і які не мають бачення їх ролі за межами короткострокових і вузьких цілей (як наприклад це відбувається із багатьма об'єктами інфраструктури для Євро-2012 в Україні).
20 квітня 2011 р.
Конференція RSA. Три типи сучасної регіональної політики
На конференції RSA у Ньюкаслі виступав один з найбільш поважаємих експертів у сфері регіонального розвитку і регіональної політики, автор Звіту для Єврокомісії «Програма реформування політики єднання» (2009) Фабріціо Барка, генеральний директор Міністерства економіки і фінансів Італії.
Він дуже лаконічно сформулював три типи сучасної регіональної політики і я не можу не поділитися цією геніальною простотою.
Отож, три типи є наступними:
1. Політика яка ігнорує простір або «просторово сліпа політика» - не визнає просторового впливу окремих заходів та інструментів. Більшість заходів макроекономічної, фіскальної та секторальної політики є «сліпими».
2. Політика орієнтована на простір – визнає просторовий вплив і пропонує систему заходів для досягнення певного ефекту у соціально-економічному розвитку певного регіону. Центрально керована регіональна політика, яка ігнорує точку зору і пропозиції з місцевого рівня.
3. Політика що базується на території або place-based policy – перш за все орієнтується на інтереси і потреби певної території при визначенні пріоритетів та реалізації інструментів. Базується на місцевому знанні та досвіді. Це децентралізована регіональна політика, де центральний уряд залучає місцевих та регіональних партнерів від початку до кінця.
Насправді третій тип є комбінацією другого типу із місцевою експертизою і знанням.
До речі, за цим посиланням можна прочитати повний текст промови Комісіонера Йоганеса Хана на конференції RSA 19 квітня. Цікаво, що Хан є останньою потенційною жертвою європейських скандалів у сфері плагіату. Віденський університет цього тижня почав розслідування щодо його докторської дисертації, у якій вбачають елементи плагіату...
19 квітня 2011 р.
Конференція RSA. Сучасна регіональна політика: зміна парадигми
Цього тижня у Ньюкаслі, Великобританія, відбувається щорічна міжнародна конференція RSA «Регіональний розвиток і регіональна політика: виклики, вибір та реципієнти».
Оскільки це один з основних міжнародних форумів у сфері регіональної політики і місцевого розвитку, я вирішила присвятити декілька наступних постів новим ідеям, цікавим думкам і виступам протягом конференції. Також я продовжу минулорічну традицію і найближчим часом опублікую презентації на тему регіонального розвитку в Україні, які були представлені колегами під час конференції.
Почну з основного меседжу, який можливо і не зовсім новий, однак безперечно набуває масштабів офіційної позиції Європейського Союзу, урядів розвинених країн та міжнародної експертної громади.
Регіональна політика, як редистрибутивна політика, що спрямована на подолання диспропорцій та наближення рівнів соціально-економічного розвитку найбільш і найменш розвинених регіонів країни, залишилась у минулому. Сьогодні регіональна політика є політикою створення можливостей, спрямованою на розбудову сильних конкурентних регіонів через стимулювання і підтримку економічного зростання, інновацій, інфраструктури та людського капіталу. Зміна парадигми регіональної політики визнається як політиками та урядовцями (Комісіонер Йоганес Хан), так і експертами і аналітичними організаціями (ОЕСР).
Отож замість «створити і перерозподілити» головними дієсловами нині стали «дати можливість і підтримати». Окрім того, основними атрибутами нової парадигми регіональної політики є децентралізована багаторівнева система врядування, кооперація і залучення максимальної кількості партнерів на місцевому і регіональному рівнях.
Щодо зміни підходу у регіональній політиці ЄС, то Комісіонер Хан сформулював нову модель наступним чином: інтегральний підхід до конкретної території (Integrated place-based approach). Це означає, що наступні програми підтримки регіонального розвитку ЄС матимуть більш комплексний характер, із багатьма складовими, комбінація яких дозволить досягти значного ефекту синергії, і вплив яких матиме більш системний і довготривалий характер. Одночасно, внаслідок дефіциту фінансових ресурсів, заходи матимуть більш концентрований характер, а загальна система вимагатиме більш жорсткого дотримання певних стандартів для отримання підтримки зі структурних фондів.
Далі буде...
12 квітня 2011 р.
Kyiv economy: free fall
I am now finishing presentation for RSA conference in Newcastle. Since over the last year I was fascinated by cities and their development I've decided to bring up the case of my home city. So I am going to talk about Kyiv and its transformations in the wake of the global crisis. This paper is only one element of a wider research I am doing on economy and governance of Kyiv and how it evolved over the last decade.
While preparing for the conference I was digging out some statistics to illustrate how badly Ukrainian regions were wounded by the crisis. We all know that Ukraine was one of the greatest victims of the crisis: in 2009 it lost 15% of its GDP comparing to 2008. With recently released data on Gross Regional Product in 2009 from State Statistics Service of Ukraine we can now see how various regions performed. The news are bad, especially for industrial centres and... Kyiv.
The thing is that despite its economy being very diversified and not dependent on 'classic' Ukrainian export staff (you know, metal, chemicals, agricultural products) the capital city's GRP has plummeted by 18.3%. Only 2 other regions performed worse - industrial strongholds of Donetsk and Zaporizhzia. Traditionally Kyiv was performing better than national economy - the growth rate over the last decade was always 2-4 percentage points higher (or even 12 pp in 2007). But when the national economy has experienced harsh recession Kyiv was the one in free fall.
But why? Services constitute 87% of Kyiv GRP and they are quite diversified. Though if we look closer we could see that city economy is dependent on retail, real estate/rent, and financial services that are responsible for more than half of GVA. Their expansion was fueled by rising personal incomes rather than business needs. And they were key ingredients in Kyiv property bubble, that burst so dramatically in 2008 (since then prices dropped by 50%). At the same time people's drive for shopping that made retail so important ingredient of the economy was undermined by falling incomes and devaluated Hryvnia.
So the diagnosis is harsh and simple; Kyiv relies too much on services that produce very little add value and are volatile. Financial sector was dependent on international borrowings that dried up as soon as liquidity crisis struck. Property market and construction were dependent on relaxed mortgages in foreign currency. Hryvnia lost 60% of its value at the end of 2008 so did people's real income.
Kyiv service industry is mainly built around satisfying personal needs rather than business needs. It uses too much borrowed money and not enough of locally available intellect and skills.
It is too early to say whether crisis has taught us a lesson. Preliminary estimations show modest 4% growth of GRP in 2010. But there are very few indications that the structure of city economy is changing. And there are definitely no indications that municipal government is doing meaningful steps to change the situation. To be frank, there was no city leadership at all from when the crisis has struck till summer 2010. Current mayor is complete failure and the whole governance structure is a mess.
But this is too interesting topic that deserves post on its own. So, to be continued :-)
P.S.: Logo by http://www.kiev.superheroes.ua/
While preparing for the conference I was digging out some statistics to illustrate how badly Ukrainian regions were wounded by the crisis. We all know that Ukraine was one of the greatest victims of the crisis: in 2009 it lost 15% of its GDP comparing to 2008. With recently released data on Gross Regional Product in 2009 from State Statistics Service of Ukraine we can now see how various regions performed. The news are bad, especially for industrial centres and... Kyiv.
The thing is that despite its economy being very diversified and not dependent on 'classic' Ukrainian export staff (you know, metal, chemicals, agricultural products) the capital city's GRP has plummeted by 18.3%. Only 2 other regions performed worse - industrial strongholds of Donetsk and Zaporizhzia. Traditionally Kyiv was performing better than national economy - the growth rate over the last decade was always 2-4 percentage points higher (or even 12 pp in 2007). But when the national economy has experienced harsh recession Kyiv was the one in free fall.
But why? Services constitute 87% of Kyiv GRP and they are quite diversified. Though if we look closer we could see that city economy is dependent on retail, real estate/rent, and financial services that are responsible for more than half of GVA. Their expansion was fueled by rising personal incomes rather than business needs. And they were key ingredients in Kyiv property bubble, that burst so dramatically in 2008 (since then prices dropped by 50%). At the same time people's drive for shopping that made retail so important ingredient of the economy was undermined by falling incomes and devaluated Hryvnia.
So the diagnosis is harsh and simple; Kyiv relies too much on services that produce very little add value and are volatile. Financial sector was dependent on international borrowings that dried up as soon as liquidity crisis struck. Property market and construction were dependent on relaxed mortgages in foreign currency. Hryvnia lost 60% of its value at the end of 2008 so did people's real income.
Kyiv service industry is mainly built around satisfying personal needs rather than business needs. It uses too much borrowed money and not enough of locally available intellect and skills.
It is too early to say whether crisis has taught us a lesson. Preliminary estimations show modest 4% growth of GRP in 2010. But there are very few indications that the structure of city economy is changing. And there are definitely no indications that municipal government is doing meaningful steps to change the situation. To be frank, there was no city leadership at all from when the crisis has struck till summer 2010. Current mayor is complete failure and the whole governance structure is a mess.
But this is too interesting topic that deserves post on its own. So, to be continued :-)
P.S.: Logo by http://www.kiev.superheroes.ua/
6 квітня 2011 р.
Регіональна політика - чергова перетурбація
Як я й передбачала, регіональна політика покинула незручні пенати Міністерства регіонального розвитку і будівництва і знову опинилася у батьківських обіймах Міністерства економічного розвитку і торгівлі. Про це свідчить сьогоднішній Указ Президента про зміну назви першого - на Міністерство будівництва та житлово-комунального господарства.
Експеримент з утворення окремого міністерства, яке б займалося питаннями регіонального розвитку, провалився. При чому він провалився ще чотири роки тому, оскільки регіональна політика ніколи не спромоглася зайняти пріоритетне місце у структурі Мінрегіонбуду, особливо коли у 2008 році нас поглинула криза і будівельний сектор впав у кому. Більш того, протягом трьох років Мінекономіки і Мінрегіонбуд сперичалися хто головніший і крутіший і лише наприкінці минулого року відбулося повне "кадрове відторгнення" регіональної політики з Мінекономіки. Але як ненадовго!
Шкода спеціалістів високого класу, доля яких тепер взагалі незрозуміла. Однак цікаве інше. Мінекономіки перетворюється на справжнього монстра, оскільки поступово поглинає функції десятка ліквідованих агенцій і комітетів (Держпідприємництво і Держстандарт - одні з наймасштабніших трофеїв пана Клюєва). При законодавчому обмеженні кількості замміністрів (три) статус регіональної політики суттєво впаде, адже навряд чи вона матиме свого "власного" замміністра. Скоріш за все ми повернемося до 2003-04 років, часів Департаментів і міноритарних ролей.
Сподіваюся експертно-аналітичний ресурс Міністерства не буде втрачено, інакше перспективи розробки і впровадження ефективної регіональної політики, як цього бажає президент у 2011 році, виглядатимуть сумнівно...
До речі нагадую, що нещодавно я писала про те, чому регіональна політика в Україні є неефективною.
Експеримент з утворення окремого міністерства, яке б займалося питаннями регіонального розвитку, провалився. При чому він провалився ще чотири роки тому, оскільки регіональна політика ніколи не спромоглася зайняти пріоритетне місце у структурі Мінрегіонбуду, особливо коли у 2008 році нас поглинула криза і будівельний сектор впав у кому. Більш того, протягом трьох років Мінекономіки і Мінрегіонбуд сперичалися хто головніший і крутіший і лише наприкінці минулого року відбулося повне "кадрове відторгнення" регіональної політики з Мінекономіки. Але як ненадовго!
Шкода спеціалістів високого класу, доля яких тепер взагалі незрозуміла. Однак цікаве інше. Мінекономіки перетворюється на справжнього монстра, оскільки поступово поглинає функції десятка ліквідованих агенцій і комітетів (Держпідприємництво і Держстандарт - одні з наймасштабніших трофеїв пана Клюєва). При законодавчому обмеженні кількості замміністрів (три) статус регіональної політики суттєво впаде, адже навряд чи вона матиме свого "власного" замміністра. Скоріш за все ми повернемося до 2003-04 років, часів Департаментів і міноритарних ролей.
Сподіваюся експертно-аналітичний ресурс Міністерства не буде втрачено, інакше перспективи розробки і впровадження ефективної регіональної політики, як цього бажає президент у 2011 році, виглядатимуть сумнівно...
До речі нагадую, що нещодавно я писала про те, чому регіональна політика в Україні є неефективною.
4 квітня 2011 р.
Європейський досвід без фанатизму
Я займаюся "будівництвом" мостів між європейською та українською регіональною політикою останні 15 років. При чому з обох берегів:-) Тому цей меседж повторювався мною сотні разів - не слід механічно і дуже заповзято копіювати європейську модель регіональної політики в Україні. На жаль не всі погоджуються...
Це не значить, що її взагалі не треба вивчати і моніторити. Навпаки, слід вивчати, і навіть ще детальніше ніж ми робимо це зараз, для того щоб зрозуміти її глибинні рушії та умови, а значить чітко окреслити обмеження при застосуванні в Україні - у державі із абсолютно відмінною культурою управління, державним устроєм, бюрократією і менталітетом.
Мене іноді дивують дуже шановані мною колеги і експерти, які зі спортивним запалом відстоюють ту чи іншу запозичену з ЄС (або США) модель регіонального управління, ігноруючи її практичні обмеження і не бажаючи іти на компроміси. На практиці модель може бути абсолютно непридатною для застосування в Україні. Вона або суперечить базовим законам, або засадам бюджетної політики, або не вписується в існуючу територіально-адміністративну систему (недосконалу, але нову ми отримаємо не скоро!), або ігнорує регуляторно-фінансові інструменти, які вже існують і тому їх не треба "створювати з нуля".
Я не хочу справити враження ретрограда - наша система територіального врядування більш ніж недосконала і потребує кардинальних змін. Однак не варто недооцінювати її позитивних рис і "практичності". Є речі, які змінювати не має сенсу і непотрібно. Є речі, перш ніж впроваджувати які треба рік-два проводити масштабні навчання управлінців всіх рівнів - щоб вони в'їхали в в нову систему координат і не сплюндрували її через брак знань і кваліфікації за 3-6 місяців. А таке вже було - зі стратегічним плануванням, підтримкою депресивних територій, бюджетним кодексом, програмно-цільовим методом, тендерами - список можна продовжувати!
А тому всі нововведення перш за все мають пройти "тест на реальність" - слід спробувати вписати їх в існуючу, навіть недовершену систему. І вже потім, після ґрунтовного аналізу неможливості руху вперед при статусі кво, пропонувати КОНКРЕТНІ і практичні варіанти зміни.
Візьмемо наприклад Державний Фонд регіонального розвитку України, про який я вже писала раніше. Це нова модна тема владної тусовки, особливо після Ради Регіонів у січні цього року. Президент наказав створити - ми кинулися виконувати. При чому кинулися до європейського досвіду і до вже готових "нарізок" запропонованих європейськими проектами технічної допомоги. І це правильно - не викидати ж на вітер мільйони вже витрачених Євро на техдопомогу.
Модель-фаворит пропонує нам створити Фонд на зразок новостворених фондів у нових країнах-членах ЄС. Їх специфіка полягає у тому, що там, як і у нас, до недавнього часу не існувало регіональної політики у її класичному (читай сучасному) розумінні. А тому в Єврокомісії була абсолютна свобода дій щодо моделювання нової адміністративної і фінансової системи. Однак паралельно вони "ліпили" інші елементи цих держав: конкурентну політику, промислову, фіскальну, сільськогосподарську та багато інших. Всі вони - складові однієї системи. Регіональна політика із ними всіма переплітається і має відповідати стандартам, які в Україні не існують і не мають існувати. Хоча б до того часу, поки ми не станемо членом ЄС (а до цього ще далеко). Тому слід відрізняти "зерна від плевел" і використовувати ті елементи, які дійсно можуть бути нам корисними і не втягують нас у (поки що) непотрібну круговерть євроінституцій.
Насправді ж в ЄС не існує "ідеальної" моделі фонду регіонального розвитку. У багатьох країнах він взагалі відсутній, оскільки не є обов'язковою передумовою виплати європейських грантів, як це іноді змальовують українські експерти. Часто гроші із комунітарних структурних фондів направляються прямо через бюджети відповідних міністерств, відомств і їх регіональні відділення. Більш того, вони постійно змінюються - до недавнього часу розпорядниками регіональних фондів в Англії були АРР, але їх ліквідували і "вся влада" перейшла наверх до Міністерства громад і місцевого врядування... Головне тут - дисципліна виконання і дотримання встановлених і однакових для всіх стандартів.
Ми маємо шанс створити дієву українську модель. Для цього слід "чужого навчатись і свого не цуратись". Якщо не працюють українські моделі - наприклад інноваційно-інвестиційний фонд - то чому ми впевнені, що спрацює європейська? Адже питання не в тому, що модель погана, а в тому що виконавці можуть зіпсувати будь-яку, навіть таку "симпатичну". Тому слід знайти можливості вдосконалити процес виконання існуючих законів і нормативів (які теж до речі готувалися європейськими проектами і експертами, правда 10 років тому) перш ніж перебудовувати всю нормативну базу.
Це не значить, що її взагалі не треба вивчати і моніторити. Навпаки, слід вивчати, і навіть ще детальніше ніж ми робимо це зараз, для того щоб зрозуміти її глибинні рушії та умови, а значить чітко окреслити обмеження при застосуванні в Україні - у державі із абсолютно відмінною культурою управління, державним устроєм, бюрократією і менталітетом.
Мене іноді дивують дуже шановані мною колеги і експерти, які зі спортивним запалом відстоюють ту чи іншу запозичену з ЄС (або США) модель регіонального управління, ігноруючи її практичні обмеження і не бажаючи іти на компроміси. На практиці модель може бути абсолютно непридатною для застосування в Україні. Вона або суперечить базовим законам, або засадам бюджетної політики, або не вписується в існуючу територіально-адміністративну систему (недосконалу, але нову ми отримаємо не скоро!), або ігнорує регуляторно-фінансові інструменти, які вже існують і тому їх не треба "створювати з нуля".
Я не хочу справити враження ретрограда - наша система територіального врядування більш ніж недосконала і потребує кардинальних змін. Однак не варто недооцінювати її позитивних рис і "практичності". Є речі, які змінювати не має сенсу і непотрібно. Є речі, перш ніж впроваджувати які треба рік-два проводити масштабні навчання управлінців всіх рівнів - щоб вони в'їхали в в нову систему координат і не сплюндрували її через брак знань і кваліфікації за 3-6 місяців. А таке вже було - зі стратегічним плануванням, підтримкою депресивних територій, бюджетним кодексом, програмно-цільовим методом, тендерами - список можна продовжувати!
А тому всі нововведення перш за все мають пройти "тест на реальність" - слід спробувати вписати їх в існуючу, навіть недовершену систему. І вже потім, після ґрунтовного аналізу неможливості руху вперед при статусі кво, пропонувати КОНКРЕТНІ і практичні варіанти зміни.
Візьмемо наприклад Державний Фонд регіонального розвитку України, про який я вже писала раніше. Це нова модна тема владної тусовки, особливо після Ради Регіонів у січні цього року. Президент наказав створити - ми кинулися виконувати. При чому кинулися до європейського досвіду і до вже готових "нарізок" запропонованих європейськими проектами технічної допомоги. І це правильно - не викидати ж на вітер мільйони вже витрачених Євро на техдопомогу.
Модель-фаворит пропонує нам створити Фонд на зразок новостворених фондів у нових країнах-членах ЄС. Їх специфіка полягає у тому, що там, як і у нас, до недавнього часу не існувало регіональної політики у її класичному (читай сучасному) розумінні. А тому в Єврокомісії була абсолютна свобода дій щодо моделювання нової адміністративної і фінансової системи. Однак паралельно вони "ліпили" інші елементи цих держав: конкурентну політику, промислову, фіскальну, сільськогосподарську та багато інших. Всі вони - складові однієї системи. Регіональна політика із ними всіма переплітається і має відповідати стандартам, які в Україні не існують і не мають існувати. Хоча б до того часу, поки ми не станемо членом ЄС (а до цього ще далеко). Тому слід відрізняти "зерна від плевел" і використовувати ті елементи, які дійсно можуть бути нам корисними і не втягують нас у (поки що) непотрібну круговерть євроінституцій.
Насправді ж в ЄС не існує "ідеальної" моделі фонду регіонального розвитку. У багатьох країнах він взагалі відсутній, оскільки не є обов'язковою передумовою виплати європейських грантів, як це іноді змальовують українські експерти. Часто гроші із комунітарних структурних фондів направляються прямо через бюджети відповідних міністерств, відомств і їх регіональні відділення. Більш того, вони постійно змінюються - до недавнього часу розпорядниками регіональних фондів в Англії були АРР, але їх ліквідували і "вся влада" перейшла наверх до Міністерства громад і місцевого врядування... Головне тут - дисципліна виконання і дотримання встановлених і однакових для всіх стандартів.
Ми маємо шанс створити дієву українську модель. Для цього слід "чужого навчатись і свого не цуратись". Якщо не працюють українські моделі - наприклад інноваційно-інвестиційний фонд - то чому ми впевнені, що спрацює європейська? Адже питання не в тому, що модель погана, а в тому що виконавці можуть зіпсувати будь-яку, навіть таку "симпатичну". Тому слід знайти можливості вдосконалити процес виконання існуючих законів і нормативів (які теж до речі готувалися європейськими проектами і експертами, правда 10 років тому) перш ніж перебудовувати всю нормативну базу.
1 квітня 2011 р.
Регіональні акценти березня
Коротко про що писалося і думалося у березні.
- Акценти вирішили подолати мовний бар'єр і стати трохи англійськими. Перший пост про вічно молоду і вічно нереалізовану регіональну політику України можна почитати тут.
- Я написала рев'ю на порівняно свіжу книгу Вітольда Рибчинського про метрополії - дуже рекомендую почитати.
- Мене зацікавили відцентрові процеси у Євросоюзі і тому пригадалася концепція різношвидкістного ЄС.
- Акценти зацікавив ювілей утворення Італії, регіональні відмінності якої є обов'язковим атрибутом будь-якого підручника з регіонального розвитку і політики.
- А також питання репутації і як легко її втратити, особливо якщо твоя інтелектуальна власність приносить прибуток незрозуміло кому...
- Традиційно Акценти тримають руку на пульсі життя Києва, яке досить невтішне.
- Свіжі дані щодо валового регіонального продукту у 2009 році від Держкомстату мають дві новини - погану (всі падають, особливо столиця) і не таку погану (можлива конвергенція, однак за рахунок падіння максимуму, а не підтягування мінімуму).
- Я трохи аналізувала відношення до антропогенних ландшафтів та вічну дилему простір-людина в контексті регіональної політики.
- Також у березневих акцентах ви можете знайти цікаву інформацію про літні школи. Ну і багато різних новин у тижневих "нарізках" - тут і тут.
Підписатися на:
Дописи (Atom)