Багато друзів і колег вчора і сьогодні захоплено пишуть мені про чудову новину - Президент Янукович нарешті артикулював своє відношення до регіонального розвитку в Україні і наголосив на необхідності створення нової регіональної політики. Такої, яка б усувала регіональні диспропорції та сприяла гармонійному розвитку держави.
Все дуже вірно, музика для моїх вух. Хоча заради правди слід сказати, що така ж сама музика мені чулась і у Законі про стимулювання регіонального розвитку і у Державній Стратегії регіонального розвитку України, які і понині є "працюючими" документами. Визначення проблем і окреслення необхідних змін сьогодні і у 2006-07 не дуже відрізняються один від одного. Бо проблеми нікуди не зникли і гармонійний розвиток різних регіонів країни залишається недосяжною метою. Вся проблема полягає у шляхах вирішення та фінансовому забезпеченні.
Однак сьогодні (вчора) президент пішов далі, і наголосив на необхідності створення конкретних інструментів підтримки регіонального розвитку, зокрема Державного Фонду регіонального розвитку. Нарешті багаторічна технічна допомога ЄС та інших донорів дала плоди, бо вони вже протягом як мінімум семи років наголошують на необхідності створення цільового фонду для вирішення проблем регіонального розвитку.
Я лише за такі зміни - амбітну стратегію розвитку, чітку програму дій та реальне цільове фінансування заходів щодо усунення бар'єрів на шляху економічного розвитку різних регіонів, які б відповідно мали підвищити рівень соціального розвитку місцевого населення та усунути найбільш деструктивні дисбаланси між регіонами.
Хоча слід мати реалістичні очікування - Чернівцям ніколи не стати Києвом. Існують об'єктивні фактори та умови економічного лідерства, що однак не має перешкоджати створенню бази для динамічного соціально-економічного розвитку у всіх регіонах - від Кіровограда до Волині. Слід лише дати їм можливість відкрити свій потенціал, а для цього слід надати регіонам більше повноважень і самостійності у прийнятті рішень та спрямування фінансових потоків. А це значить посилення фіскальної децентралізації, укріплення виконавчих органів місцевих рад та підвищення кваліфікації місцевих керманичів для ефективного управління розвитком територій.
Все що відбувається від часу обрання нинішнього президента говорить про зворотні тенденції - централізацію влади та зменшення повноважень органів самоврядування під тиском центральної влади (слід лише подивитися на останні події в Києві, Криму або Харкові, а також на деякі елементи адмінреформи). Тому дуже хочеться сподіватися, що дії, окреслені у вчорашньому виступі Президента, змінять цю негативну тенденцію.
Мені також імпонує ідея посилення міжрегіональної кооперації, оскільки регіони України продовжують дрейфувати в різні боки і нині дуже мало можливостей для спільних проектів та ініціватив. Однак хочу знову підкреслити необхідність у сильній об'єднуючій державницькій ідеї, відсутність якої нині сильно підриває єдність суспільства.
Якщо повернутися до 5-ти причин відсутності дієвої регіональної політики в Україні, про які я писала раніше, то озвучені вчора пріоритети вирішують проблему 4 і 5, однак навряд чи здолають перші три проблеми.
Також слід дивитися на ситуацію в Європі більш прагматично. Коли президент говорить, що «в Німеччині ви не побачите суттєвої різниці в зарплаті, рівні соціальної захищеності, можливостях для освіти й кар’єрного зростання між людиною, яка живе в маленькому місті, і мешканцем Берліну. І так в багатьох країнах Європейського Союзу» він не зовсім правий. Варто лише подивитись на катастрофічну еміграцію зі східних земель Німеччини, або розриви у зарплаті між мешканцями Лондона та Ньюкасла, я вже не кажу про регіональні відмінності у нових членах ЄС. Гармонія існує лише у Скандинавських країнах та невеликих європейських державах.
Ну і Європи Регіонів, про яку говорить пан Президент, звичайно на практиці не існує - це концепція розвинена Жаком Делором у 80-х, коли оптимізм щодо ролі ЄС як наддержавного формування був величезним і регіони мріяли про нівелювання ролі державних урядів та повноцінне формування регіонального об'єднання. Події останніх років у ЄС засвідчують повернення національного детермінізму та певне згортання "регіоналізації" за умов жорсткого фіскального дефіциту.
А щодо регіональних відмінностей, то вони існуватимуть завжди, і було б наївно сподіватися на їх повне викорінення. Питання скоріше полягає у рівні припустимих диспропорцій - такому, який не перешкоджатиме єдності та конкурентності національної економіки. Хотілося б більше побачити і почути що думає Уряд і Президент з цього приводу.
P.S. Якщо вам сподобався цей пост, підтримайте автора на конкурсі українських блогів BUBA 2011. Залиште свій голос за цим посиланням. Дякую!
Немає коментарів:
Дописати коментар