Трохи про книгу, яку я нещодавно закінчила і яка мені надзвичайно сподобалась. Про Вітольда Рибчинського я дізналася порівняно нещодавно, а шкода, хоча я й не урбаніст! Його остання книга Makeshift Metropolis. Ideas About Cities
(чисельні спроби короткого і точного перекладу провалились - я би сформулювала так "Динамічні метрополії. Ідеї про міста") є дуже лаконічним, доступним, однак глибоким та інформативним дослідженням прогресу у поглядах і сприйнятті міста та підходів до його планування. Хоча заради правди слід сказати, що книга базується лише на американському досвіді та обмежується ХХ-ХІ століттями. Так що якщо хтось хоче копнути глибше або ширше - треба іти до інших джерел.На прикладі американських міст Рибчинський дуже гарно ілюструє вічну боротьбу між естетикою та функціональністю, красою і механікою, ідеалізмом і щоденним життям, баченням амбіційних архітекторів та можливостями міських бюджетів і демократичним мандатом мерів міст. Він змальовує динамічну картину зміни смаків, суспільних потреб та філософських підходів до конструювання "скелету" міста та його наповнення, яке б забезпечувало своїх мешканців всім необхідним для комфортного життя, роботи, відпочинку.
У книзі аналізуються три основні концепції містопланування, що з'явилися у першій половині ХХ сторіччя. Перша - "красиве місто" американця Чарльза Робінсона, друга - місто-сад британця Ебенезера Ховарда (що займає особливе місце в моєму серці:-)), третя - "сяюче" місто швейцарця Льо Корбуазьє, який більшості з нас відомий своїми концептуальними меблями. До наших днів збереглися лише певні "клаптики"-залишки фізичного втілення тодішнього бачення цих гігантів у Європі, Північній та Південній Америці та подекуди Азії.
Особливо було цікаво слідкувати за зміною убраністичного ландшафту та функціонального зонування міст в процесі зміни споживчих настроїв і смаків. Епоха масового виробництва, споживання та персональних автомобілів привела до появи позаміських торгівельних комплексів та бетонних монстрів у центрі міст, які б забезпечували ненаситні потреби споживачів. Із часом потреба комбінування бізнес-кварталів, зон відпочинку і культури, шоппінгу і навіть проживання, призвела до появи "урбаністичних сіл" із променадами, відкритими майданчиками кафе, купою бутіків і галерей. Сьогоднішні виклики пов'язані із необхідністю зміни поведінки щодо навколишнього середовища, скорочення енергоспоживання та боротьби із надспоживанням ресурсів диктують нові архітектурні та ландшафтні рішення.
Зміни в суспільно-економічних формаціях теж призводять до суттєвих змін у ландшафті міста. Деіндустріалізація призвела не лише до втрати величезної кількості "робочих" місць, але й до спустошення цілих районів міст, часто - у самому їх серці. Закриваються порти, великі заводи, і кому пощастило із інвесторами та мерією, то на їх місці з'являються модні набережні із готелями, магазинами і галереями, а кому ні - то продовжують дивитися на купу цементу, цегли і металобрухту, який поступово розбирають (знайома картина по дорозі з Харківського масиву до Московської площі у Києві). На місці старих ангарів і міні-аеропортів в центрі міста виникають бізнес-центри та університети.
Американські міста порівняно молоді - планування як таке почалося там лише у ХVІІІ столітті. Їх відносна "незахаращеність" історичними прошарками суттєво полегшує процес планування або перепланування. З іншого боку це пояснює чому різні країни і міста, які мають у своєму багажі сотні, якщо не тисячі років історії, потребують різних підходів до розвитку та зростання.
Припустимо у мене абсолютно "зірвало дах" від ізраїльського міста Модіїн архітектора Моше Сафді , однак навряд чи такий підхід можливий в процесі розбудови Ієрусалима або центру Києва. Так само, роблячи центр Львова більш комфортним ми не можемо керуватися тими ж самими критеріями, якими керуємося при реконструкції та переплануванні Донецька або Дніпропетровська. Це різні міста з різною історією, архітектурою, традиціями, специфічним урбаністичним "полотном" та особливими рисами розвитку громади (це до речі відноситься і до коментаря на мій попередній пост про Ефект Більбао).
Отож коротке резюме. Якщо ви цікавитеся розвитком міст і шукаєте відповіді на запитання "куди ми йдемо", то дуже рекомендую цю книгу. 200 сторінок Вітольда Рибчинського читаються дуже легко і приємно, і при цьому перед читачем відкриваються досить глибинні процеси еволюції сучасних міст (метрополісів).
Наступною на моїй книжковій урбан-поличці є нова книга Едварда Глейзера "Тріумф міста"
. Вся урбаністична Британія та Америка просто клокочуть емоціями від цього нового опусу. Я скоро розкажу чи варто й нам клокотати:-)
Немає коментарів:
Дописати коментар