Акценти жовтня

Цього місяця акцентів було не так багато як би того хотілося, але сподіваюся якість компенсувала кількість. У моє життя повернулись відрядження (уривчасто) та досить ризиковані дедлайни по кількох проектах (континуально). Зараз спільно з польськими друзями ми працюємо над підготовкою заявки до Regional Studies Association  щодо створення дослідницької мережі, яка займатиметься питаннями впливу глобальної кризи на столиці Європи (і не лише). Плануємо семінари у Варшаві, Києві, Ньюкаслі і можливо Берліні. Якщо вас цікавить ця тема і ви хочете прийняти участь у мережі пишіть мені або залишайте коментарі.  Плюс до всього цього мене накрила хвиля нової інформації, яку я все ще перетравлюю і скоро перероблю на нові акценти. Ось так коротко про відмазки:-)

Цього місяця мене цікавили різні аспекти економічної кризи - як вона впливає на політику та суспільні явища у країнах Європи. Зокрема я спостерігала за дискусіями навколо бюджету регіональної політики ЄС, який скоріш за все може бути урізаним у наступну семирічку; за реформами фіскальної політики та публічних послуг Великої Британії, яка ступила на шлях грандіозних фінансових заощаджень - найбільших у післявоєнний період - із порівняно спокійною реакцією профспілок (на відміну від Франції!); а також за трендами розвитку управлінської та суспільної системи у Європі у післякризовий період.

Також я заглибилась в одне із моїх улюблених питань - роль простору в економічному розвитку та суспільному прогресі, на що мене надихнули звіт Світового Банку та декілька цікавих статей про вплив фактору локації на креативність у різних сферах. Нові ідеї та креативність стали темою моїх тижневих новин, перший випуск яких можна прочитати тут.

Я давно заглядалась на тему просторового брендингу - наскільки імідж може претендувати на повноцінний статус фактору розвитку території. І хоча ця сфера стає більш активною і в Україні, я маю надію що мій інтерес колись переросте і у практичні справи:-)

Ну і як завжди я писала про міста України, бо про це неможливо не писати.

І ще одне - у мене з'явився постійний "коментатор" із дуже цікавими ідеями. І хоча мій блог поки що не може похвалитися дикою інтерактивністю (ви все ще можете слідкувати за новинами у Twitter через @omrinska або підписатися на RSS чи Buzz) і мене можуть потенційно звинуватити у непотизмі, я хочу подякувати моїй подрузі Зоряні, що живе за тисячі кілометрів але ніби по сусідству:-) Маю надію, що список тих, кому я захочу подякувати, буде постійно розширюватися!

Місцеположення як фактор успіху у часи Flat World

Більшість із нас знайомі із книгою Томаса Фрідмана "Плоский світ" (The World is Flat). Головний аргумент полягає  у тому, що зі стрімким розвитком сучасних технологій географічне розташування стає все менш важливим фактором у прийнятті рішення щодо розміщення економічної діяльності.

Деякі професії взагалі перестали потребувати "постійного місця прописки" і кінцевий результат створюється через віртуальні мережі, що об'єднують спеціалістів, які спокійно працюють у своїх домашніх кабінетах на фермі у Корнуолі або у панельному красені у львівському Сихові. Деякі компанії почали активно підтримувати "номадичні" моделі офісів, де не існує постійних робочих місць, а є великі кімнати, зі столами і диванами, де колеги, коли іноді приходять до офісу, можуть "пришвартуватися" до "материнського доку" за допомогою WiFi.

Однак чи дійсно ваша "географія" перестала буди важливою? Нині існує вже багато досліджень, які доводять, що у часи віртуальних мереж та інноваційних коммунікативних рішень персональний контакт залишається важливим. Найбільш творчі і віртуалізовані сегменти економіки також є одними з найбільш концентрованих - компанії та спеціалісти мають тенденцію локалізуватись десь поряд із колегами та конкурентами. Прикладів безліч - від фінансових центрів Нью-Йорку та Лондона до інноваційних кластерів Бангалору, Кембріджу і Силіконової долини.

Про цю тенденцію говорять і експерти Deloitte Centre of the Edge у Гарвард Бізнес Ревью. Автори статті Джон Хагел і Джон Сілі Браун наголошують на тому, що персональні контакти є не менш важливими за контакти у глобальній павутині і у соціальних мережах. Тобто простір все ще має значення у сучасному світі, незважаючи на стрімкий розвиток новітніх технологій.

Імідж як двигун розвитку території - дійсне чи бажане?

Силу бренду або іміджу важко переоцінити у сучасному світі. Всі - від компаній по виробництву зубної пасти і туалетного паперу до політиків і науковців - працюють день і ніч над тим, щоби ми, споживачі і виборці, зробили правильний (на їх думку) вибір. Брендинг міст і територій є менш розореною нивою, хоча все більше і більше ініціатив з'являється і у цій сфері.

У великому світі багато міст і країн взяли на озброєння технології маркетингу та психології для покращення сприйняття їх території і відповідно для підвищення інвестиційної привабливості та "покращення вашого життя вже сьогодні". Для створення "зовнішнього" бренду часто використовуються великі заходи - спортивні, культурні  або не дуже. Наприклад Олімпіада (Пекін 2008), Чемпіонат Світу з футболу (ПАР 2010), або World Expo (Париж 1889) можуть відкрити нові горизонти та допомогти позбутися деяких застарілих кліше щодо того чи іншого місця.

З іншого боку іноді навіть не потрібно спеціальної нагоди, достатньо лише нового лідера для перегляду іміджу. Наприклад коли до влади у Великій Британії у 1997 році прийшли "Нові" лейбористи на чолі із Тоні Блером, то вони поставили за мету змінити імідж Британії як імперії без колоній, монархії де всі о п'ятій годині п'ють чай, а на сніданок їдять вівсянку, де Біг Бен і Букінгемський палац є найбільшими туристичними атракціями. Блер вирішив "омолодити" бренд UK, зберігши при цьому найцінніші "старі активи" (Оксбрідж, приватні школи, фінансова мекка), продемонструвати всьому світу досягнення бріт-попу, сучасних митців, архітекторів та науковців. Проект "Міленіум" (тисячоліття) був основним двигуном "омолодження" фізичного вигляду країни, яка за часів правління консерваторів суттєво пообтріпалася. В результаті у Лондоні з'явилося вже легендарне "Око", Тейт Модерн, міст тисячоліття, а у всіх інших більш-менш значимих містах країни теж з'явилися свої мости, галереї та супер-модерні офісно-готельно-ресторанно-житлові райони навколо давно закинутих доків та річок. Тому коли у 2007 році я переїхала у постіндустріальний Ньюкасл після десятирічної перерви, то була сильно шокована виглядом міста - його було просто не впізнати! Тепер світ може насолоджуватися новою Британією, але питання чи задоволені нею самі британці.

Для того щоб змінити "внутрішній" імідж міста або території потрібні інші ініціативи, більш демократичні та "приземлені". Місцеві жителі мають знову закохалися у місце де вони живуть, навіть якщо це загублене у часі монофункціональне депресивне містечко на Луганщині, або закинутий район Києва поряд із скляними вежами Нових Липок. А для того, щоб вони захотіли змінити його на краще потрібні більш локальні ініціативи на рівні вулиці чи мікрорайону, які б одночасно змінили фізичні якості та сприйняття певного місця.

Цікавим і цінним є досвід мікропроектів (grass root projects) у сфері placemaking (партисипативний процес планування та забудови публічного простору який би приваблював місцевих жителів і відвідувачів) у країнах Європи і Америки, коли свою думку можуть висловити всі зацікавлені громадяни і за бажанням вплинути на процес розвитку чи перепланування публічного простору. Я вже писала про "парасольковий" проект Creative Cities, є також ньюйоркський Project for Public Spaces, Cidade Creativa у Ріо або московський The Village, а також сотні мікропроектів.

В Україні теж повільно, але починають з'являтися подібні ініціативи, хоча поки що вони сконцентровані на "нематеріальних" цінностях, як наприклад бренд міста (Бренд города - дело горожан), або на естетичних та екологічних аспектах публічного простору (наприклад проект Urban X), які не потребують "заглиблення" у бюрократично-корупційний світ планування, дозволів, прав власності, будівництва і т.д.

Висновок такий - бренд важливий двигун прогресу міста або території, однак без конкретного наповнення, яке б віддзеркалювало цей імідж він не допоможе, а може навіть нашкодити. Якщо ми розрекламуємо місто як міжнародний центр інноваційних технологій, а по приїзді інвестори побачать одиноку групу залізобетонних споруд за високим сірим парканом із написом "технопарк" навряд чи вони захочуть залишитися надовго...

Інформація для активних Киян

Бренд города - дело горожан 7 листопада організують чергову бренд-сесію, цього разу у Києві. Запрошуються всі бажаючі небайдужі активні громадяни Києва, які хочуть долучитися до створення бачення майбутнього Києва. Всі деталі та посилання для реєстрації можна знайти тут.

Шкода що я не у Києві!

Мої новини тижня

Кожен день дізнаєшся щось нове: щось цікаве, а щось ні, щось відлітає у простір, щось осідає у пам'яті, щось пізніше випливе у написаному, а щось ні. Я вирішила занотувати речі, які мене особливо вразили або порадували за останні сім днів. Самі вирішуйте чи це цікаво і корисно:-)

Я може бути останньою людиною, яка дізналася про TED (Technology, Entertainment, Design), а може ні. Я просто у захваті від різноманітних тем їх talks. Великі мислителі і "вершителі" сьогодення діляться абсолютно безкоштовно своїми ідеями та планами у рамках скромних 18-ти хвилин. Кожного тижня на сайті з'являються нові промови, яких вже більше семи сотень.

Інше моє технологічне відкриття цього тижня  - Gapminder - статистичний рай для фанатів і любителів, організація яка називає себе fact tank на відміну від таких звичних "think tank" та "do tank". Вони роблять фантастичні візуалізації глобальних та національних соціально-економічних трендів за останні пару століть. Моя улюблена на сьогоднішній день - демографічні тренди, пояснені за допомогою коробок Ikea:-) Знову ж таки, презентована на одній із конференцій TED.

Креативність - моя тема цього тижня. Тому я заглибилась у досвід проекту British Council Creative Cities про який я чула раніше, але ніколи детально не вивчала. Кількість і якість учасників проекту зростає - останні новини креативного урбаністичного планування із Москви. А якщо хтось хоче дізнатися про те, чим живе Москва, є ще одне відкриття тижня - онлайн видання The Village. Там можна дізнатися про всяку всячину - від ресторанів і квартир, до планів нового мера щодо "електронної мерії". До речі, мера у Москві не вибирають, а призначають. Судячи з усього це стає модно і у нас - реального мера Києва пана Попова ніхто не обирав, поки що...

А ще приємно, коли думки ідуть паралельно із думками колег і друзів. Останній продукт від Fisco ID щодо кризи державного управління у контексті економічної кризи у багато чому перекликається із моїм аналізом економічних та інституціональних викликів трансформаційних процесів в Україні для Світового Банку, який я сподіваюся буде скоро опубліковано.

Ось такий був тиждень. Попереду новий і ще цікавіший.

Міста України - рейтинги і персоналії

У жовтні вітчизняна аналітична преса намагається втамувати інтелектуальний голод бажаючих дізнатися більше про майбутнє українських міст і регіонів України напередодні місцевих виборів. Одні це роблять через призму вивчення кандидатур на посади мера, інші - аналізуючи успіхи соціально-економічного розвитку територій.

Журнал Профіль зробив перше - опублікував тематичний номер із профілями потенційних мерів великих і не дуже міст України. Цікаво дізнатися про героїв із досить віддалених куточків батьківщини, які можуть стати або не стати мерами вже через 10 днів.

Одночасно "Українська інвестиційна газета" спільно із "Кредит-рейтингом" збагатили аналітичну ниву соціально-економічного розвитку регіонів - вони опублікували рейтинг "Топ-100. Кращі міста і регіони України". На основі тридцяти показників міста і регіони у різних "вагових категоріях"  зайняли свої призові і не дуже місця. Все обійшлося без сюрпризів - Київ посів перше місце серед регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку, а Донецька область - за рівнем промислового розвитку. Серед міст різного масштабу чемпіонами виявилися Донецьк (більше 500,000 населення), Хмельницький (100,000-500,000) та Іллічівськ (до 100,000 населення). Цікаво що Ялта взяла приз міста із найкращим антикризовим потенціалом. Вам вирішувати чи час пакувати валізи і емігрувати у ці оази добробуту.

Пан Тихонов навіть встиг вручити нагороди переможцям рейтингу, в тому числі найбільш ефективним регіональним менеджерам (губернаторам та мерам), що без сумніву буде пропіарено відповідним чином на фінальній дистанції передвиборчої гонки.  

Вихід із кризи по-англійські

Виходити із кризи можна по-різному.

Англійський варіант такий.

Спочатку витратити 500 мільярдів фунтів на стимулювання економіки через кредитування або прямий викуп акцій банків, дати кредити підприємствам на пільгових умовах і заповнити прогалини попиту великими державними замовленнями - від будівництва шкіл до закупівлі ручок. А потім можна урізати бюджет КОЖНОГО міністерства на чверть (окрім охорони здоров'я і міжнародного розвитку), скоротити державні витрати на 83 мільярди фунтів (125 мільярдів долларів) протягом чотирьох років, ліквідувати третину державних агенцій непрямого підпорядкування, і скоротити чисельність робочих місць у держсекторі на пів мільйона. І очікувати, що приватний сектор "підбере" непотрібні ресурси і заведе економіку як турбодвигун.Приватний же сектор тим часом втратить ще пів мільйона робочих місць через призупинення державних контрактів...

Треба зачекати рік-два і тоді побачимо, чи британська фіскальна сміливість має рацію.

На українські фіскальні подвиги треба зачекати рік чи два. Чи більше?

Назад, у майбутнє: нова економічна географія світу

Застарілі джерела теж іноді вимагають уваги, особливо коли першого разу їх лише трохи "просканував" і забув.

Я хотіла б повернутися до World Development Report 2009 (Звіт про світовий розвиток) Світового Банку, головною темою якого була нова економічна географія світу.  Нещодавно я знову мала можливість його почитати, а також послухати презентацію на тему нової економічної географії Росії, яка базувалася на звіті СБ дворічної давнини.

Світовий Банк приділяє досить велику увагу  процесам, які на його думку маюсь сприяти більш успішному та стійкому розвитку країн світу - від найрозвиненіших до найбідніших - щільність розселення та економічної діяльності, концентрація економічної діяльності і скорочення відстаней між економічними агентами, демонтаж перешкод на шляху вільного руху товарів, капіталів і людей. Навіть головний лозунг звіту звучить як "Розвиток у 3D - Density, Distance and Division (щільність, відстань, розділ).

Успіх на думку економістів СБ полягає у більш раціональному використанні ресурсів і більш функціональному розташуванні виробничих і невиробничих потужностей - у розвиваючихся країнах вони занадто "розпорошені" і тому ефект від агломерування дуже незначний. Рекомендації у російському звіті теж були подібними - сконцентрувати людські та інші ресурси на більш компактних територіях, пріоритетно розвивати Москву та декілька інших великих міст, які мають стати локомотивами економічного прориву Росії. Однак важко не побачити однобічність у даному аналізі стану речей - просторове розміщення населення і його економічної діяльності підпорядковується не лише економічним законам, але й соціальним, історичним, а також політичним пріоритетам. Велика концентрація економічної активності, яка спрацювала в одній країні (Японія, Канада, Австралія) не обов'язково призведе до успіху в іншій, бо первинні умови розвитку є дуже різними. Більш того, надмірна концентрація часто призводить до перегріву та перевантаження системи, коли втрати від нагромадженння перевищують вигоди.

Висновок один - простий і складний одночасно - просторове розміщення і стимулювання регіонального розвитку країни має відповідати пріоритетам довгострокового розвитку держави, базуватися на наявних факторах і умовах, та враховувати реалії глобальної економіки. Екстраполяція успіху з іншого географічного регіону або відрізку часу може бути гарною теоретичною вправою, але на практиці принесе не стільки користі, скільки шкоди.

Ось такі короткі роздуми навіяні звітом, який я дуже рекомендую всім фанатам економічної географії та світової економіки і не лише:-) Англійський текст можна завантажити безкоштовно тут А скорочену версію російською мовою ви знайдете тут.

Системна криза вимагає зміни системи управління

Останні декілька днів я провела на конференції Світового Банку у Будапешті, головною темою якої було обговорення наслідків економічної кризи для країн Центральної та Східної Європи та шляхів майбутнього розвитку "європейської економічної моделі". Наголос робився не стільки на короткострокові, скільки на довгострокові наслідки, і тому аналіз трансформаційних процесів сягав не останніх 3-х років, а останніх 20-ти, якщо не 50-ти.

В принципі нічого оригінального, оскільки за останні роки було стільки дискусій, книг та конференцій на цю тему, що голова іде обертом від рекомендацій та сценаріїв розвитку подій. Однак у цьому випадку цікавим було те, що обговорювали не те, яким чином слід покращити або підкорегувати існуючу систему, а якою має бути нова система управління економікою та розвитку суспільства, щоби запобігти виникненню криз такого масштабу. Експерти говорять про те, що системна криза вимагає системних, тобто революційних змін у підходах до управління державою та економікою (що не одне і те саме). Однак очевидним є і те,  що ті, хто живе цією системою і процвітає завдяки їй навряд чи можуть бути активними агентами змін.

Суспільство у його широкому розумінні має відігравати більш визначальну роль, але до цього його ніяк не можна підштовхнути - адміністративні пряники та палки тут безсилі. Соціальний капітал, який так важко виміряти і який так складно примножити, відіграє ключову роль і про це вже писало багато грандів сучасності - від Путнама до Флоріди.

Однак тренди суспільних настроїв у країнах Центральної, Східної та Західної Європи свідчать про зворотні процеси - люди стомилися від нестабільності і готові на суттєві поступки у демократичних засадах розвитку держави заради більшого порядку і стабільності. І я тут говорю не лише про Україну і Росію, але і про Польщу, Швецію, Францію, Велику Британію або Нідерланди. До влади тут приходять консервативно налаштовані лідери, які навряд чи зможуть генерувати нову систему цінностей для стійкого розвитку і процвітання у довгостроковій перспективі. Однак це не означає, що ми маємо припинити наші зусилля змінити речі радикально, скоріш їх треба примножити. І перш за все ми маємо змінити себе і своє оточення.

Стійка непослідовність чи непослідовна стійкість?

Не знаю як вам, але мені назва проекту "Стійка мобільність в українських містах" здається трохи незвичною. Цілком зрозуміло про що йдеться, але словосполучення "стійка мобільність" як на мене є суперечливим - одне слово натякає на стійкість і стабільність, а інше - на рух і мобільність. І що виходить в результаті? Частково цю непослідовність можна пояснити недосконалістю українського перекладу термінології, бо англійською це звучить більш природньо - sustainable mobility. Хоча дискусія про термін "стійкий (сталий) розвиток" триває довго, іноді досягаючи запеклих суперечок, тому не буду заглиблюватися у нетрі.

А з іншого боку сам проект, що реалізується німецькою агенцією GTZ і офіційна назва якого "Стійка система міського транспорту", виглядає досить цікавим, особливо він має сподобатися тим, хто цікавиться питаннями реформування громадського траспорту відповідно до принципів "зеленої економіки".

Акценти вересня

Я вирішила робити короткі місячні підсумки того, що відбувалося на Акцентах - для тих у кого немає часу сканити всі пости.

Ось перша група акцентів, про які я писала у вересні:

1. Досить пожвавлену дискусію (у моєму скромному масштабі) викликав міні-аудит проектів технічної допомоги, що нині працюють в Україні у сфері регіональної політики та місцевого розвитку.
2. Знову мою увагу привернула турбулентна регіональна політика нового уряду Британії
3. Непересічним є інноваційний підхід мерії американського міста Сіетл до комунікацій з громадськістю
4. Мене знов турбували управлінські інновації в Києві, які теж непересічні, але й недемократичні
5. Я поверталася до перспектив інноваційного прориву у Росії, а також коментувала нову цікаву аналітику від Інституту Брукінгса про кластери
6. Ну і звичайно я розповідала вам про деякі цікаві зібрання регіональних та місцевих лідерів у Києві та Криму, плюс про цікаві статті на Економічній правді на на Паралелях

Ось так коротко...

Хмари над Брюсселем: майбутнє регіональної політики ЄС

Цього вікенду по всій Європі тисячі людей будуть пакувати валізи - 4 жовтня у Брюсселі починається Європейський тиждень регіонів і міст, вже восьмий. Минулого року я писала про останній Європейський регіональний тиждень (до речі це був один із перших постів на Акцентах!)

Настрій у більшості делегатів із регіонів буде не дуже райдужним - по всьому ЄС пройшла хвиля "рятувальних операцій" національних економік та єдиної валюти. Нині найпопулярнішими словосполученнями у лексиконі держслужбовців є "скорочення видатків" та "режим економії" (in English - cuts and austerity). Деякі країни переживають це у м'якій формі (Німеччина), інші закручують гайки по максимуму (Великобританія).

У часи, коли ефективність майже будь-яких видатків ставиться під сумнів і під ніж ідуть лікарні із поліцейськими, пожежні станції та вільні місця в університетах, все більше питань постане навколо правомірності витрати третини комунітарного бюджету ЄС на регіональну політику, або як її все частіше називають, політику єднання (cohesion policy). Наприклад Уряд Британії, який нещодавно вирішив скасувати дев'ять англійських Агенцій Регіонального Розвитку і заощадити таким чином десятки мільйонів фунтів, якщо не сотні, матиме резонне питання чому він повинен платити за комунітарну регіональну політику, якщо не може собі дозволити сплатити за національними рахунками.

Бюджет Євросоюзу працює на основі семирічних програм, а тому до 2013 року особливих змін навряд чи слід очікувати. А ось із 2014 року справи можуть змінитися і перші тривожні ластівки з'являються вже зараз, коли міністри фінансів країн-членів починають обговорювати проект бюджету на наступну семирічку.

Тривожні сигнали подають і Комісар у справах регіональної політики Йоганес Хан, і колишній Комісар, а нині голова Комітету з питань регіональної політики Європарламенту Данута Хюбнер. Вони скористалися технікою "найкращий захист - це напад" і почали активну кампанію захисту регіональної політики ЄС. До них приєднуються і представники тих регіонів, які отримують суттєву підтримку із Структурних фондів, а значить мають шанс стати супер-лузерами нового режиму економії.

Подивимось що з цього вийде - буде цікаво почитати у листопаді П'ятий Звіт Єднання (Cohesion Report), що має окреслити досягнення і недоліки цього сектору політики за останні роки. Гадаю його висновки багато у чому будуть визначальними для вибору пріоритетів регіональної політики та визначення обсягів її фінансування на майбутнє.

А поки що, для тих хто цікавиться, ось посилання на останнє число Panorama magazine, офіційне видання DG Regio.