18 вересня 2010 р.

І ще раз про перспективи інноваційних центрів у Росії

У липні я писала про інноваційний прорив у Росії, який здебільшого стимулюється урядом та великими державними корпораціями, а левова частка коштів надходить із державного бюджету. При цьому Росія має "кремнієві" амбіції, особливо щодо створення наукового центру у Сколково.

Я тоді досить критично поставилась до ідеї запозичення ліберальної моделі із США у державі з "керованою демократією та державно-корпоративним капіталізмом". А сьогодні на Руформаторі я знайшла дуже цікаву статтю (переклад з англійської) американського науковця і підприємця із багаточисельними титулами Вівека Вадхви чому саме силіконова модель не може спрацювати у Росії або будь-якій іншій країні зі схожими суспільно-економічними умовами розвитку. Українським інноваційним ідеологам теж слід прислухатись до наведених аргументів, бо вони є актуальними і у наших умовах. Більш прийнятними для нас мають бути моделі інноваційного розвитку та організації інноваційних центрів із Індії чи Китаю, або Бразилії чи Ізраїлю. Про них я знаю менше - може у когось є цікаві джерела?

Правда у перекладі статті є помилка  - 52% компаній у Силіконовій долині США були засновані не емігрантами, а імігрантами. Здавалося б, одна літера, а зміст протилежний:-)

Немає коментарів:

Дописати коментар