17 жовтня 2010 р.

Системна криза вимагає зміни системи управління

Останні декілька днів я провела на конференції Світового Банку у Будапешті, головною темою якої було обговорення наслідків економічної кризи для країн Центральної та Східної Європи та шляхів майбутнього розвитку "європейської економічної моделі". Наголос робився не стільки на короткострокові, скільки на довгострокові наслідки, і тому аналіз трансформаційних процесів сягав не останніх 3-х років, а останніх 20-ти, якщо не 50-ти.

В принципі нічого оригінального, оскільки за останні роки було стільки дискусій, книг та конференцій на цю тему, що голова іде обертом від рекомендацій та сценаріїв розвитку подій. Однак у цьому випадку цікавим було те, що обговорювали не те, яким чином слід покращити або підкорегувати існуючу систему, а якою має бути нова система управління економікою та розвитку суспільства, щоби запобігти виникненню криз такого масштабу. Експерти говорять про те, що системна криза вимагає системних, тобто революційних змін у підходах до управління державою та економікою (що не одне і те саме). Однак очевидним є і те,  що ті, хто живе цією системою і процвітає завдяки їй навряд чи можуть бути активними агентами змін.

Суспільство у його широкому розумінні має відігравати більш визначальну роль, але до цього його ніяк не можна підштовхнути - адміністративні пряники та палки тут безсилі. Соціальний капітал, який так важко виміряти і який так складно примножити, відіграє ключову роль і про це вже писало багато грандів сучасності - від Путнама до Флоріди.

Однак тренди суспільних настроїв у країнах Центральної, Східної та Західної Європи свідчать про зворотні процеси - люди стомилися від нестабільності і готові на суттєві поступки у демократичних засадах розвитку держави заради більшого порядку і стабільності. І я тут говорю не лише про Україну і Росію, але і про Польщу, Швецію, Францію, Велику Британію або Нідерланди. До влади тут приходять консервативно налаштовані лідери, які навряд чи зможуть генерувати нову систему цінностей для стійкого розвитку і процвітання у довгостроковій перспективі. Однак це не означає, що ми маємо припинити наші зусилля змінити речі радикально, скоріш їх треба примножити. І перш за все ми маємо змінити себе і своє оточення.

3 коментарі:

  1. Я хочу сказати не з наукової точки зору, а з точки зору стомленого суспільства. Консервативні лідери - не здатні запропонувати революційно нових підходів. Це так, але не так. Все просто: нове - це добре забуте старе. Криза - результат того, що суспільство, лідери і бізнес зарвались. Може суть в тому щоб скинути обороти? Зрозуміло, що новий стиль життя (Інтернет, технології, тощо) не дозволять повернутись до старого, але і я не говорю про ті часи, коли почту доставляли за допомогою голубів.
    Гірша справа, що від лідерів (чи то консервативних чи прогресивних) не так багато залежить. Світом правлять гроші і як похідне - процес глобалізації, в світлі якого всі ми (чи в Україні чи в Нідерландах) просто споживачі і не більше. В таких умовах питання генерування системи цінностей не стоїть. В системі цінностей насадженій сьогоднішньому світу, яку ми всі, доречі, толеруємо, роль людини зведена до ролі виборця і споживача. Поки ці двоє задоволені – все так і буде
    Згодна, що кожен повинен починати зміни з себе і свого оточення. Але чи буде це достатнім для формування загальної системи цінностей. Хто там говорив про те що революція повинна йти знизу? Думаю, що впровадження нової системи цінностей не буде можливо без активних рухів знизу, але не обосіблених (кожен починає з себе), а спільних. Тому, якщо хтось хоче виробляти і передбачати нові моделі, повинен в першу чергу пропонувати як розбудити споживацьке суспільство, яке глибоко спить на глобальних меблях, наївшись глобальних тістечок за які заплатило глобальною Візою.

    З.Самотій

    ВідповістиВидалити
  2. Поки я писала свою довгу відповідь на коментар (яка потім зникла у нетрях Інтернету) я прочита цю статтю на УП, яка дуже в тему нашої дискусії.

    http://www.pravda.com.ua/columns/2010/10/18/5488667/

    ВідповістиВидалити
  3. Мій довгий коментар перетворився на короткий:-) Зміни себе і свого оточення не мають бути відірваними від суспільного інтересу. Варто зробити крок не на зустріч родичам, друзям або партнерам, а незнайоми людям, які поділяють (або ні) твої інтереси та бачення, і тоді суспільна ініціатива набуває нової якості. Тоді bonding social capital (відносини між близькими людьми) перетвориться на bridging (відносини між незнайомцями).

    ВідповістиВидалити