Експерти вже почали сумніватися у національному характері деяких проектів та критикують непрозорий процес вибору саме таких пріоритетів. Також говорять про низьку якість підготовлених проектів, для більшості з яких немає навіть базового ТЗ. Мене ж особисто більше цікавить один із проектів, про який мало що можна почути - "Місто майбутнього". Проект передбачає створення і реалізацію проектів розвитку великих міст (починаючи з Києва) із залученням широких кіл громадськості. Очікується, що в результаті реалізації проекту вдасться модернізувати інфраструктуру, посилити інвестиційну і туристичну привабливість великих (і не дуже?) міст України. Звучить гарно, але дуже обмежено!
Київ останніми місяцями при новому майже-мері почав активну діяльність по розробці стратегії міста до 2025 року і навіть залучив кошти і підтримку Світового Банку і Cities Alliance до цієї справи. Це співпадає із метою проекту "Міста майбутнього", для якого Київ обрали пілотом. Цікаво подивитися на синергію цих різних (а може й ні) ініціатив.
Однак чи можна цю нагальну програму сьогодення назвати "містом майбутнього"? Всі міста України потребують реальних і працюючих генпланів і пов'язаних з ними стратегій соціально-економічного розвитку. Деякі їх навіть вже мають і намагаються реалізовувати із залученням кращого і не дуже іноземного досвіду (наприклад Черкаси), хоча на це часто не вистачає грошей і повноважень.
Однак місто майбутнього потребує революційних рішень у сфері будівництва, транспорту, якості життя, постачання води, електроенергії, переробки сміття, створення робочих місць, доступності шкіл, дитсадків і лікарень, спортивних і культурних закладів. Ми в Україні хочемо просто копіювати те, що будувалося в США, Кореї та Австралії вчора або сьогодні, забуваючи, що до того часу, коли ми побудуємо скляно-бетонні джунглі офісно-торгівельно-розважальних центрів із свічками повними квартир, а також широкі магістралі для сотень тисяч машин, розвинені міста світу будуть знову попереду нас. Вони перетворюються на гармонійний простір для життя індивідууму, та громади, де задовольняються їх різноманітні потреби (робота, відпочинок, сім'я, спорт, їжа, помешкання) однак мінімізуються шкідливі ефекти - енерговитрати, втрати води, шкідливі промислові та побутові викиди, транспортне перевантаження, стреси та ін.
Ми вже багато років намагаємося "наздогнати" Захід у різноманітних сферах лише для того, щоб коли прибуваємо із точки А в точку Б зрозуміти, що він уже далеко попереду у точці В. Межі "наздоганяючого розвитку" дуже гарно описав у своїй книзі Владислав Іноземцев "Пределы догоняющего развития".
Для того, щоб дійсно створити місто майбутнього - і не одне - слід радикально змінити підхід до сприйняття міста як середовища задоволення безмежних потреб до концепції місця гармонійного співіснування людини і її навколишнього середовища. І тоді програми "чисте місто", "місто майбутнього", "альтернативна енергія", "інноваційне місто" і ще десяток інших, мають бути складені в одне ціле в одній точці простору, для того, щоб дійсно вийшло щось фантастичне, наприклад як Сонгдо у Кореї або місто освіти Доха у Катарі. Інакше можемо отримати моно(не)функціональні Бразилії та Астани. Головний архітектор адміністративної столиці Бразилії Оскар Німейєр колись сказав: "Бразиліа не може стати містом майбутнього, оскільки наше суспільство все ще живе у минулому".
Вам це щось нагадує? Мені так.
P.S. На фото - майбутній Гейтсхед
Немає коментарів:
Дописати коментар