Нотатки з Грузії: Такий невловимий баланс сильної влади і громадської ініціативи

Сьогодні у Тбілісі у мене була цікава бесіда із колегою, який займається питаннями регіонального розвитку Грузії. Ми обговорювали ефективність реформ у різних сферах та "грузинське диво", а також їх неефективність і "зворотній бік" централізованого і ефективного "дива".

Колега сказав фразу, яку я сама часто згадую в контексті України - потрібен здоровий баланс між демократією та ефективністю прийняття рішень державною машиною. Миттєві досягнення майже неможливі у децентралізованій моделі управління, тоді як вона дозволяє більшого включення суспільства у процес формування та реформування публічних інституцій та послуг.

Квазі-тиранічний підхід, який також нині застосовується у Грузії, дає шикарні результати у деяких сферах, особливо у тих, де роль уряду, зокрема центрального, є вирішальною. Але інші сфери страждають від монополізму влади та відсутності політичної різноманітності та конкуренії. А з часом і у "оновлених" галузях (таких як дозвільна система, інфраструктура чи залучення інвестицій) може настати стагнація. І тоді владна вертикаль має стати менш вертикальною, але більш горизонтальною - і залучити різні кола громадськості, в тому числі опозиційні, до процесу реформування.

У нас в Україні поки що вистачає різнобарвності, хоча нинішня влада робить все, щоби створити монопартійну та монолідерську модель управління. Однак здається мені ми не вміємо скористатися своїм "багатством видів" і багатогранність здебільшого перетворюється на континуальні суперечки та протистояння.

А мало б бути навпаки, бо мобілізація цієї конкуренції ідей та підходів може принести значні результати, особливо у сфері місцевого і регіонального економічного розвитку, де головне - визначити унікальні можливості певної території і дати їй свободу в їх реалізації.

Але ж це така тонка штука, цей баланс! У нас поки що нуль по всіх фронтах. І різноманітністю не користуємося, і владна вертикаль нездатна здійснити вольові кроки у "стратегічних сферах", наприклад у дерегулюванні чи боротьбі із корупцією. Тут Грузії слід голосно сказати "браво"!

Десять тисяч

Сьогодні Регіональні Акценти перейшли важливий психологічний рубіж - 10 тисяч відвідувань. Я не фанат абсолютних цифр, особливо коли мова іде про творчий процес. Статистика відвідувань сайту теж недосконалий інструмент, однак за останні пів року спостерігається чітка тенденція зростання інтересу до Акцентів та збільшується кількість постійних читачів. Приємно, коли твої думки та ідеї цікаві іншим людям:-)

Кінець листопада завжди досить драматичний. Професійні новини трохи відходять на другий план, оскільки на поверхню спливають більш емоційні річниці та сумні  поминальні дні. Однак насправді будь-які глобальні процеси - політичні, економічні, суспільні - завжди мають два конкретних виміри - час (хронологія) і простір (хорологія). Більшість людей цікавляться часовими вимірами і звідси наша тяга до дат і ювілеїв. Просторовий вимір не такий популярний, хоча його значення не менш важливе.

Мене завжди цікавив простір і просторові закономірності розвитку суспільства і економіки. Тому наступні 10 тисяч відвідувачів мого блогу знайдуть багато нових постів про міста, регіони і держави - про те, що вони роблять для більш інноваційного, конкурентного і стійкого розвитку, що їм вдається, а що ні, і чому.

Так що повертайтеся до Акцентів:-)

"Розумні" міста - де взяти розум?

В українській мові немає можливості передати різницю між англійськими словами 'intelligent' і 'smart' - обидва означають розумний. Однак різниця є, і суттєва. Я би окреслила її таким чином: "інтеллектуальний розум" і "підприємницький розум". Перше визначення скоріше підходить для людей, друге - для організацій та територій.

В англійській мові сполучення 'smart city' вже стало науковим терміном , який ми перекладаємо як "розумне місто". Але розумне у сенсі не лише наявності мізків, знань та технологічних можливостей для більш раціонального використання ресурсів, але й у сенсі розуміння важливості окремих елементів системи міста та здатності їх кобмінувати для досягнення ефекту синергії (як це відрізняється від нашого локального бачення урбан-розуму!).

Ще одним модним терміном у цій площині є інноваційне місто. Прошу не зациклюватися на технологічних та наукових інноваціях - вони можуть бути і управлінськими, і креативними, і організаційними, і виробничими. Інноваційне місто здатне постійно оновлюватися через свою відкритість до нових ідей та готовність до "творчого руйнування" (creative destruction), на розвалинах якого може постати нова модель розвитку.

На цю тему є цікава стаття в одному з останніх Financial Times -  'Mapping the innovative city' (Окреслюємо інноваційне місто). У статті процитовані титани сучасної урбаністичної думки - Флоріда, Глейзер, Бурдет. Цікава стаття, дуже рекомендую.

Автор статті виділив чотири компоненти, які необхідні для "інноваційної урбан-суміші":
1. Хороший мер (ми як раз сьогодні обговорювали Садового і Гройсмана на ФБ)
2. Етнічний мікс (представники багатьох національностей живуть поряд)
3. Освіта
4. "Інтенсивність" коммунікацій (справа не лише у кількості хай-тех компаній, але й у просторових можливостях для їх спілкування - спільні офіси, публічні місця, кафе, бари і т.д.)

Якщо подивитись на українські найбільші міста і зокрема Київ, то пункт 3 є найсильнішим, пункт 1 можна підтягнути (знайшлась би особистість!), пункт 4 теж можна побудувати, хоча це забере часу. А ось із етнічним міксом у нас навряд чи складеться у середньостроковій перспективі, бо для цього необхідні серйозні ментальні та геополітичні зрушення (точно не за мого покоління). Тобто доведеться винаходити власну модель інноваційності (наприклад на основі фінської або естонської - до речі непогані моделі).

Отже наявність супер-університету, або пари сотень крутих технологічних компаній і технопарку не гарантує вдалого будівництва інноваційного і розумного міста. Потрібна ціла екосистема, яка б забезпечувала безперебійний рух ідей та ресурсів, створювала умови для "творіння", а не блокувала творчу енергію безумними регуляторними правилами.

Хто цікавиться "розумними містами", на днях у Ріо закінчилась конференція IBM Smart Cities, де обговорювались основні складові успішного розумного міста. Тут можна почитати про що була мова.

Пости по темі:
1. Книжкове рев'ю: Едвард Глейзер "Тріумф міста"
2. Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 3: Інноваційна трагедія
3. Роль університетів у розвитку міст

Інноваційний потенціал Києва - презентація

Видається, що скоро можуть опублікувати одне із моїх досліджень як главу книги "Університети - міста - регіони. Генерування знань та інновацій" (за умови якщо видавництво Rutledge все погодить). Це було б чудово.

До публікації увійде збірка досліджень, які були презентовані дослідниками із різних країн Європи під час нещодавньої конференції UNICА "Міста та університети" у Варшаві, де я також виступала. Можливо буде цікаво почитати основні тези мого дослідження. Тому ось посилання на презентацію 'Innovative Potential of Kyiv: Overestimated and Underused' (англійською).

Сподіваюся через рік-другий зможу опублікувати копію глави:-) Правда ще редагувати і редагувати!

Пости по темі:
1. Роль університетів у розвитку міст
2. Про ступені і про дослідників в Україні
3. Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 3: Інноваційна трагедія

Стаття про професійний блогінг у сфері регіональних досліджень

Нещодавно вийшло останнє число журналу RSA для молодих дослідників і науковців Regional Insights. Там є і моя стаття One for the Road про особливості професійного блогінгу у сфері регіональних досліджень і навіщо це взагалі потрібно. Статтю англійською можна прочитати за цим посиланням.

І до речі, за результатами конкурсу українських блогів BUBA 2011 у категорії професійні та тематичні блоги Регіональні Акценти зайняли втішне 45-те місце серед більш ніж 220 блогів. 76 голосів для мене багато означають:-) І я дякую всім друзям і колегам за підтримку! Тепер буду працювати на вдосконалення, а для цього слід лише скористатися власними порадами!

Пости по темі:
1. Презентації про Україну на конференції RSA 2010

Мої новини тижня

Хоча це скоріше новини за останні пару тижнів:-) Є трохи цікавих публікацій та цікавих конференцій.

Інститут Легатум опублікував черговий Рейтинг Добробуту країн світу - Legatum Prosperity Index 2011. Рейтинг часто називають унікальним, бо окрім чисто економічних індикаторів, таких як ВВП та рівень доходів, аналізується цілий спектр показників у восьми сферах: економіка, середовище для підприємництва, врядування, освіта, охорона здоров'я, безпека, особиста свобода і соціальний капітал. Насправді є деякі схожі риси із іншими комплексними показниками, такими як Індекс людського розвитку ООН. Однак Рейтинг Легатума все одно досить "оригінальний". Лідерами традиційно є країни Скандинавії, Австралія, Нова Зеландія та Канада. США замикають десятку лідерів. Україна знаходиться на 74-му місці серед 110 країн і входить до групи країн із середнім рівнем добробуту. Це не дивно, що найвищий показник у нас по соціальному капіталу (37), а найнижчий - по економіці (105).

А відповідно до останнього дослідження консалтингової фірми McKinsey 21% зростання ВВП у найбільших країнах світу за останні 5 років припадає на Інтернет-індустрію (якщо б така існувала у класифікації видів економічної діяльності). Ось  і недооцінюй після цього Інтернет!

У Британії за останні пару тижнів з'явилася низка критичних звітів щодо політики нового уряду у сфері місцевого і регіонального економічного розвитку і регенерації. Спочатку Центр Міст (Centre for Cities) опублікував звіт про прогрес у роботі Місцевих Економічних Партнерств (МЕП), які створили замість зруйнованих Агенцій Регіонального Розвитку (АРР). У перший рік існування ефект від їх роботи поки невеликий. З одного боку - що сказати лише рік пройшов. А з іншого - а чого очікували? Цим самоорганізованим утворенням не дали майже жодних коштів або дієвих інструментів для реалізації політики місцевого економічного розвитку. Навпаки, бюджет у сфері  територіального економічного розвитку урізаний на дві третини, а по деяких позиціях він перестав існувати взагалі. А потім масла у вогонь додав Парламентський Комітет з питань  місцевого врядування та громад , який за результатами власного дослідження зробив висновки, що нова політика уряду щодо регенерації найбільш депресивних територій країни є незбалансованою і популістською. Більшість заходів, які нині в основному спрямовані на економічне зростання, матимуть позитивний ефект на громади із вищим рівнем соціально-економічного розвитку, тоді як депресивні території не матимуть доступу до нових інфраструктурних та інших благ і залишатимуться "відрізаними від великої землі". Отож Уряду Девіда Кемерона є над чим замислитися.

Наступного тижня у Манілі (Філіппіни) відбудеться цікавий захід - Азійський Урбаністичний Форум 2011 "Фінансування майбутнього міст", який організує Азійський Банк Розвитку. Цікавий цей захід тим, що проблеми розвитку азійських міст дуже схожі на українські - звичайно окрім масштабів! Головні орієнтири дискусії - зелені міста, конкурентні міста та інклюзивні міста. А обговорюватимуться рішення, які одночасно мають сприяти економічному зростанню, підвищенню рівня добробуту населення та нівелюванню негативних екологічних і соціальних наслідків динамічного процесу урбанізації.

Ще декілька цікавих заходів, які відбуватимуться у Центральній Європі найближчим часом:
1. Другий Міжнародний Форум "Україна: брендинг країни та міст" - Київ, 7 грудня 2011
2. Центральна Європа на порозі 21-го століття: Міждисциплінарна перспектива на політичні та суспільні виклики - Торунь, Польща, 2-4 лютого 2012
3. Дві декади змін в адміністративній парадигмі країн Центральної та Східної Європи - Оточец, Словенія, 12-14 квітня 2012

Ось такі новини:-)

Виклики місцевого самоврядування в Європі та Україні

Сьогодні у Києві відкрилася 17-та сесія Конференції міністрів країн-членів Ради Європи, відповідальних за місцеве та регіональне врядування. Захід досить масштабний і проводиться у Києві, оскільки ми зараз головуємо у Раді Європи (ти ба, а так і не скажеш!).

Протягом конференції міністри та їх колеги будуть обговорювати перспективи місцевого і регіонального самоврядування у часи скрути - навколо криза, яка має тенденцію лише до поглиблення. Більшість урядів країн-членів урізають видатки по всіх фронтах, і місцеві ради серед  тих, хто страждає найбільше, адже вони як правило надають базові послуги безпосередньо населенню і скорочення їх бюджетів сьогодні означає відсутність послуги завтра.

Наприклад минулого тижня у Лондоні відбулися масові страйки проти скорочення більш ніж 5 тисяч працівників районних рад Лондона  (borough councils) лише цього року (очікується ще більше), а також проти перегляду соціальних гарантій, особливо пенсій. Страйкують і в Греції, і в Іспанії, і у Франції.

Тема впливу кризи на місцеві та регіональні органи влади безумовно є дуже актуальною. Тим хто цікавиться цією темою раджу почитати звіт "Місцева влада у критичні часи - політика подолання кризи та стійкого майбутнього", який підготували до конференції експерти Європейського Комітету місцевої та регіональної демократії. Англійський текст можна знайти за цим посиланням.

Але символічним є інше - конференція відбувається у країні, де протягом останніх двох років проводиться політика систематичного знекровлення місцевого і регіонального самоврядування. Із реінкарнацією президентської форми правління ми повернулися у кращі феодальні часи, коли президент майже одноосібно призначає губернаторів (і потім змінює їх як рукавички), де міста втрачають райради, де місцеві органи самоврядування залишаються без повноважень і грошей.

Звичайно, пану Азарову було про що рапортувати на відкритті конференції - про збільшення асигнувань у місцеві бюджети на виконання їх власних функцій. Але чи не доцільніше б було збільшити повноваження місцевих влад, також у сфері отримання доходів від місцевих податків та зборів, або збільшити їх частку у центральних податках? Я не експерт із фіскальної політики і певно мої колеги можуть розказати краще про недоліки і можливості системи. Однак в депресію вганяє показуха успіхів при їх повній відсутності та замовчування проблем. На словах влада декларує свою відданість місцевому самоврядуванню, а на ділі вона як вогню боїться посилення місцевих і регіональних рад, які можуть вийти з-під контролю владної вертикалі.

Другою цікавою символічною рисою цієї конференції для України є її представництво. На конференції "головує" Міністр регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства пан Близнюк (якому нещодавно винесли догану, тому чи довго він ще протримається?), у якого окрім назви немає ніяких повноважень у сфері регіонального розвитку... Хоча він все ще відповідає за місцеве самоврядування і за територіально-адміністративну реформу (якби вона була!). А ось всі регіональні питання, включно із врядуванням, передані у Міністерство економічного розвитку і торгівлі.

Про результати зібрання міністрів говорити зарано - Київську декларацію мають прийняти завтра, хоча її проект можна прочитати вже зараз. Зокрема Рада Європи радить місцевим органам влади для ефективної боротьби із кризовими явищами стабілізувати свою дохідну базу, раціональніше використовувати обмежені кошти та створювати партнерства (із приватним сектором або із іншими органами місцевої влади) для вирішення довгострокових проблем. А також звертає увагу на захист прав людини на місцевому рівні і роль уряду у транскордонному співробітництві.

Ось така подія.

Пости по темі:
1. Ще один цвях у труну місцевого самоврядування
2. Київ: про місцеве самоврядування якого вже немає
3. Сьогодні в Україні день місцевого самоврядування

Книжкове рев'ю - "Адаптація. Чому успіх завжди починається із поразки" Тіма Харфорда

Тім Харфорд, британський економіст і колумніст Financial Times знаменитий своїм талантом пояснювати досить складні речі на досить простих прикладах. Його попередня книга "Економіст під прикриттям" (Undercover economist) стала бестселлером серед книг по економіці для неекономістів. Тому я із особливим захватом чекала на його нову книгу "Адаптація" (Adapt. Why Success Always Starts with Failure), яка вийшла у середині цього року. Отож я отримала гарний подаруночок на день народження:-)

Як і більшість авторів, які хочуть привернути увагу "маленьких громадян" до "великої економіки" Тім сфокусував свою увагу на двох ключових постулатах, які визначають успішність економічної (або суспільної чи політичної) діяльності у сучасному світі: (1) необхідність континуальної адаптації до умов, які постійно змінюються, та (2) відсутність страху перед помилками, які є невід'ємною частиною успіху. Тобто він активно пропагандує такий старий і добрий метод "випробовувань і помилок"!

І для ілюстрації своєї правоти він наводить дуже екзотичні, але дуже сильні приклади, які як то кажуть "беруть за живе". Чого вартий хоча б розділ про стратегію США в Іраку - її катастрофічний початок і не таке катастрофічне продовження, успіх якого був результатом ефективної адаптації військової машини до місцевих умов та відповідно більш горизонтальних моделей прийняття рішень (до речі, є чудовий виступ Тіма про стратегію війни в Іраку на TED  - дивитися можна за цим посиланням). Харфорд наводить дуже цікаві факти із таких сфер, як зміна клімату, винаходи на інновації, міжнародний розвиток і допомога найбіднішим країнам, управління техногенними катастрофами і нарешті глобальні фінансові ринки.

Читач дізнається море цікавих фактів та позбувається купи здавалося б таких залізних аргументів. Наприклад процес "створення" інновацій у сучасному світі відбувається набагато повільніше ніж 50-100 років тому, грамотність дітей Африки можна підвищити не через розповсюдження підручників, а через розповсюдження тривіальних ліків, компанії із чіткими планами та орієнтирами стають "історією" (бо все передбачити неможливо!), катастрофі на вишці BP у Мексиканській затоці можна було б запобігти, якби системи реагування на ЧП "розвели" по декількох каналах (так само на його думку у майбутньому можна запобігти фінансовій кризі - слід розвести фінансово ризиковані інвестиційні та приземлені "споживацькі" функції банківської системи).

Одним із найсильніших моментів для мене особисто стала фраза (хоча це не цитата, а лише власна "адаптація" думки) "не створи собі кумира". На прикладі емпіричних досліджень із абсолютно різних галузей, які іноді охоплюють десятиліття чи століття спостережень за певними явищами, Тім рубить на корню міф про "авторитет експертизи" - більшість визнаних експертів у певній сфері помиляються у визначенні основних трендів та не можуть "передбачити" майбутнє. В принципі революційного нічого у цій думці немає, однак ми настільки часто віддаємо себе в руки "авторитетних експертів" у певній галузі - чи то економіці, чи то політиці, чи то здоров'ї - що важко уявляємо наслідки такого безумовного сприйняття білого білим, а чорного чорним.

Насправді робота Харфорда не є оригінальною - у тому сенсі, що він будує свою теорію та трьох принципах, які винайшов ще на початку ХХ століття російський інженер Петро Пальчинський після детального дослідження практики розробки Донецького вугільного басейну (!). В результаті він запропонував уряду Царської Росії (а згодом і СРСР) стратегію створення індустріальних комплексів, які б були раціональними та стійкими. Пропозиції були настільки революційними, що спочатку Пальчинський був змушений емігрувати, а згодом взагалі загинув у ГУЛАГу.

Отож, три принципи Пальчинського:

1. Шукай нові ідеї та випробовуй нові речі - варіація
2. Якщо випробовуєш щось нове, роби це у масштабі, який робить невдачу "несмертельною" - виживаємість
3. Завжди аналізуй результати і вчися на власних помилках - селекція

Успіх у сучасному світі залежить від здатності постійно ставити нові експерименти, аналізувати їх результати та вчитися на власних помилках. Ігнорування як позитивних, так і негативних сигналів призводить до невиправних катастроф - фінансових, військових, екологічних, гуманітарних. На думку Харфорда нездатність ризикувати статусом кво заради отримання революційної ідеї або продукту є найбільшим недоліком організації. Однак він виходить за межі теорії організації і наводить сильні аргументи на користь необхідності адаптації не лише організацій, але й індивідуумів.

Якщо просумувати - то книжка унікальна і заслуговує на увагу тих, хто цікавиться генезою економічної моделі та впливом нових ідей на перебіг подій у світі.

Рекомендація - читати і ще раз читати!

Пости по темі:
1. Книжкове рев'ю: "Плаский світ" Фрідмана і його наслідки для України
2.Книжкове рев'ю: "Makeshift Metropolis" Вітольда Рибчинського
3. Книжкове рев'ю: Едвард Глейзер "Тріумф міста"