18 листопада 2011 р.

"Розумні" міста - де взяти розум?

В українській мові немає можливості передати різницю між англійськими словами 'intelligent' і 'smart' - обидва означають розумний. Однак різниця є, і суттєва. Я би окреслила її таким чином: "інтеллектуальний розум" і "підприємницький розум". Перше визначення скоріше підходить для людей, друге - для організацій та територій.

В англійській мові сполучення 'smart city' вже стало науковим терміном , який ми перекладаємо як "розумне місто". Але розумне у сенсі не лише наявності мізків, знань та технологічних можливостей для більш раціонального використання ресурсів, але й у сенсі розуміння важливості окремих елементів системи міста та здатності їх кобмінувати для досягнення ефекту синергії (як це відрізняється від нашого локального бачення урбан-розуму!).

Ще одним модним терміном у цій площині є інноваційне місто. Прошу не зациклюватися на технологічних та наукових інноваціях - вони можуть бути і управлінськими, і креативними, і організаційними, і виробничими. Інноваційне місто здатне постійно оновлюватися через свою відкритість до нових ідей та готовність до "творчого руйнування" (creative destruction), на розвалинах якого може постати нова модель розвитку.

На цю тему є цікава стаття в одному з останніх Financial Times -  'Mapping the innovative city' (Окреслюємо інноваційне місто). У статті процитовані титани сучасної урбаністичної думки - Флоріда, Глейзер, Бурдет. Цікава стаття, дуже рекомендую.

Автор статті виділив чотири компоненти, які необхідні для "інноваційної урбан-суміші":
1. Хороший мер (ми як раз сьогодні обговорювали Садового і Гройсмана на ФБ)
2. Етнічний мікс (представники багатьох національностей живуть поряд)
3. Освіта
4. "Інтенсивність" коммунікацій (справа не лише у кількості хай-тех компаній, але й у просторових можливостях для їх спілкування - спільні офіси, публічні місця, кафе, бари і т.д.)

Якщо подивитись на українські найбільші міста і зокрема Київ, то пункт 3 є найсильнішим, пункт 1 можна підтягнути (знайшлась би особистість!), пункт 4 теж можна побудувати, хоча це забере часу. А ось із етнічним міксом у нас навряд чи складеться у середньостроковій перспективі, бо для цього необхідні серйозні ментальні та геополітичні зрушення (точно не за мого покоління). Тобто доведеться винаходити власну модель інноваційності (наприклад на основі фінської або естонської - до речі непогані моделі).

Отже наявність супер-університету, або пари сотень крутих технологічних компаній і технопарку не гарантує вдалого будівництва інноваційного і розумного міста. Потрібна ціла екосистема, яка б забезпечувала безперебійний рух ідей та ресурсів, створювала умови для "творіння", а не блокувала творчу енергію безумними регуляторними правилами.

Хто цікавиться "розумними містами", на днях у Ріо закінчилась конференція IBM Smart Cities, де обговорювались основні складові успішного розумного міста. Тут можна почитати про що була мова.

Пости по темі:
1. Книжкове рев'ю: Едвард Глейзер "Тріумф міста"
2. Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 3: Інноваційна трагедія
3. Роль університетів у розвитку міст

5 коментарів:

  1. Розумне місто я сприймаю скоріш як помірковане, розважливе, зважене, розсудливе. Холодний розум та революційний креатив сприймаються як крайнощі. Не можуть ВСІ мешканці міста бути розумними (в нашому, звичайно, розумінні, а не в «англійському науковому терміні»), так як і креативними. Але нашими зусиллями може суттєво збільшитися кількість тих, хто прагне бути небайдужими (мабуть, вищий щабель синергії), мати здоровий глузд, поважати себе і оточуючих, намагатися бути, в решті решт, ЩАСЛИВИМИ в своєму місті (а не тільки в своїх помешканнях).

    Що до чотирьох компонентів:
    - по-перше, перед першим «компонентом» в нашій ситуації маємо компонент («нульовий» :-)) «ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ КОМПОНЕНТ». Відсутність хоча б стабільного, прогнозованого, прозорого, сприятливого і т.д. політичного середовища зводить на нівець наявність інших компонентів;
    - по-друге, мер, окрім бажання зробити місто кращим, повинен бути професіоналом, вміти делегувати повноваження, бути відповідальним сам та вимагати відповідального ставлення до своїх обов’язків підлеглих. Іншими словами, мер (а із ним і всі ті, кому ДЕЛЕГОВАНА влада містом) – найкращий міщанин, ланка, яка з’єднує/поєднує виконавчу владу (уряд міста) з громадянами міста. Рух повинен бути знизу вверх: громада (ініціативні функції) – влада (законодавчі функції) – уряд (виконавчі функції). Акціонери (мешканці) шляхом делегування повноважень своїм представникам (владі) всього лише наймають уряд для ВИКОННАННЯ ВОЛІ МІСТА (менеджмент). А у нас все навпаки.
    - по-третє, що до етнічного міксу. Це не обов’язковий компонент. Згоден з думкою, що ми можемо йти шляхом «північноєвропейської інноваційності».
    - наступне. Освіта. Тут в нас одночасно і все, начебто, добре, і все погано одночасно. Не буду «розкладати» цю думку, але потенціал, безумовно, просто неймовірний.
    - останнє. "Інтенсивність коммунікацій" (здвинув лапки :-)). Безперечно, в нашому розумінні інтенсивність відіграє значну роль, але не вирішальну (рух "повільних міст", як приклад). Як не дивно, я не пов’язую інтенсивність лише тільки з транспортною інфраструктурою, мобільністю-компактністю, «інтенсивним коммуніціюванням» засобами передачі інформації, іншими «інноваційностями». Все перелічене я б назвав результатом іншої інтенсивності. «Інтенсивності бажання» бути громадянином міста. Без останнього все інше – бізнес і розваги (безперечно, в гарному розумінні :-)). Просторові ж можливості, на мою думку, в першу чергу розвиваються/розширюються прямо пропорційно зниженню ризиків перебування на певній території. Сценарії перебування на тій чи іншій території повинні бути: мінімум – без ризиковим (в ідеалі), максимум – вигідним, та обов’язково базуватися на цінностях (де мешканців міста, а де і туристів), формувати функції територій. Необґрунтоване нав’язування території тієї чи іншої функції значною мірою призводить до містобудівних помилок. В першу чергу треба зрозуміти, ЯК (навіщо, для кого, заради чого…) територія живе/буде_жити (нашарування сценаріїв, їх перетин та взаємодія), а вже потім закріплювати за нею певні функції.
    Згоден, «потрібна ціла ЕКОсистема, яка б забезпечувала безперебійний рух ідей та ресурсів, створювала умови для "творіння"». Додам: робила б з мешканця міста громадянина міста, який скоріш зберігає та розвиває, ніж «креативить».
    От така вийшла репліка, дещо сумбурна як для суботи :-).

    ВідповістиВидалити
  2. Шикарна репліка, важко не погодитись:-) Крім всіх цих факторів слід ще приймати до уваг той факт, що дана модель базується в основному на американських містах та містах Європи, де ступінь свободи місцевої влади на порядки вищий, а отже роль центрального уряду якщо і важлива, але не вирішальна. У нашій вертикалі без "отмашки" з Києва, або хоча б пасивного невтручання мало що можна зробити.

    ВідповістиВидалити
  3. Ініціатива й рух знизу вверх - це ідеальна схема. Ящо громада не пасивна, а в нас саме так, і віщати від неї не беруться "городські сумасшедші" та "політичні збоченці". Бачили б ви той брєд, яким вони завалюють усі вхідні комунікації. Чиновники теж,до речі.
    Можливо, Вінниці просто пощастило з мером, тому й так помітно, що знизу перли спливають вкрай рідко, на жаль. При тому,що в громаді циркулюють масиви реального й корисного креативу. Дуже вдячний соцмережам, через які таких людей стало можливим віднаходити

    ВідповістиВидалити
  4. Ну це певно залежить від здатності влади побудувати відносини із громадою - яким чином знайти і залучити розумних і конструктивних, одночасно відсікаючи популістські "ля-ля".

    А щодо "знизу вверх", то його ексклюзивне застосування у сфері інновацій неможливе. Потрібна здорова суміш із "зверху вниз", бо для дійсно значних проривів у цій сфері потрібна гарантія довгострокових зобов"язань, в тому числі фінансових. А на таке здатна лише (ефективна) державна машина. Це не український випадок, поки що...

    ВідповістиВидалити
  5. якщо цитувати А. Нобеля , -"Північні народи менш схильні до корупції "-, судячи з термометра ми північний народ ( -25 до -35) , отже діло за кожним із нас , давайте мінятися в кращу сторону не чекаючи допомоги влади

    ВідповістиВидалити