27 лютого 2011 р.

Книжкове рев'ю: "Плаский світ" Фрідмана і його наслідки для України

The World Is Flat 3.0: A Brief History of the Twenty-first CenturyПерше видання книги Томаса Фрідмана "Плаский світ. Коротка історія 21-го сторіччя" побачило світ у 2005 році і з тих пір вийшло ще два оновлених видання.  Багато хто прочитав цю книгу років п'ять тому, а я дійшла до неї лише пару місяців тому. Однак думаю що більшість її тез не втратили своєї актуальності і зараз, а можливо навіть піднялись у ціні. Тому хочу поділитися своїми думками щодо плаского світу за версією Фрідмана (дуже коротко)  в контексті розвитку України.

Я читала друге видання книги 2006 року в оригіналі оскільки так зручніше - назва англійською The World Is Flat, The Globalized World in the Twenty-First Century. Release 2.0

Лауреат Пулітцерівської премії, колумніст New York Times Томас Фрідман дуже добре викладає низку фактів та трендів і гарно генералізує технологічні, соціальні, геополітичні та економічні зміни, що призвели до появи "Глобалізації. Версія 3". Хоча мені як географу не імпонує назва "плаский", оскільки геоід (форма Землі) навряд чи зможе так сильно сплющитись, навіть під тягарем оптоволоконних телекоммунікаційних мереж. Мені більше подобаються терміни сплющений чи деформований (щось зі сфери ментальних карт), хоча вони мають досить негативний присмак...

Загалом дуже рекомендую почитати цю книгу хоча б для того, щоб в короткій і зрозумілій формі побачити комплексну картину того, що відбувається в різних кутках світу - від Сан Франциско до Бангалору (хоча звичайно книга переповнена американськими прикладами і паралелями). А також для того, щоб мати "матрицю" для порівняння процесів, що відбуваються в Україні та інших країнах світу. Порівняння, на жаль, свідчить не нашу користь - більшість країн схожої з Україною суспільно-економічної формації вирвались далеко вперед і нині ми поступаємося не лише традиційним конкурентам, але й країнам, із якими нам раніше соромно було себе порівнювати.

Фрідман говорить про три базові речі, на які країни мають спиратися, якщо хочуть стати успішними у сучасному пласкому світі:

(1) розвинена інфраструктура для "підд'єднання" якомога більшої маси співгромадян до глобальної світової платформи - від дешевого швидкістного інтернету до доріг та аеропортів;
(2) правильний тип освіти, який стимулює велику кількість молоді до інноваційної та коллаборативної діяльності;
(3) правильний тип врядування, який би забезпечував безперервний продуктивний зв'язок між співгромадянами і глобалізованим світом. А це стосується всього комплексу публічних послуг - від фіскальної та монетарної політики до главенства права і прозорості процесу прийняття рішень (антипод коррупції).

А розпочати треба із внутрішнього аналізу стану справ у країні та об'єктивного резюме можливостей та неможливостей країни бути конкурентною на світовій або хоча б регіональній арені. Чим більш чесними ми будемо самі із собою щодо наших недоліків та прогалин, тим швидше ми почнемо працювати над їх усуненням.

Рік тому, ще нова влада, мала всі можливості зробити об'єктивний SWOT аналіз стану розвитку України та підготувати реальну але амбіційну стратегію по виходу з кризи. Як би нам гарно не розповідали про досягнення та кроки на шляху виведення України у "двадцятку найбільш конкурентних країн світу" (слова Президента Януковича), дії говорять про протилежне. Ми не фіксуємо проблеми, а скоріше їх наслідки, при чому навіть не головні. Нинішні  так звані реформи, особливо у таких ключових сферах як освіта, наука, судочинство, податкова та регуляторна політика, не вирішують дійсно важливих проблем і у кінцевому рахунку ми як нація і як економіка продовжуватимемо сповзати у безодню "майже розвинених", "майже демократичних", "майже відкритих".

А "майже" нині не підходить. Слід робити ставку лише на досконалість, і тоді можливо ти досягнеш рівня "середняка". Я не говорю тут про прорив на рівні Китаю, Індії чи Бразилії, які правильно проаналізувавши ситуацію, зробили значний прогрес у всіх трьох базових складових успіху у пласкому світі. Слід подивитися хоча б на Грузію, Чилі або Ботсвану, і тоді майбутнє України стає зрозумілим і дуже депресивним.

Ми робимо не ті наголоси, а такі обмежені і дорогі ресурси (у буквальному сенсі - ми платимо високі відсотки) ми розпорошуємо на підприємства  вчорашнього дня та інфраструктуру сьогоднішнього. Ми не бачимо майбутнього, не створюємо його і тому наше місце у завтрашньому пласкому світі будемо визначати не ми, а за нас.

Книгу Фрідмана було перекладено українською так що її досить просто купити у книгарнях, наприклад у Книгарні Є за 86 гривень - ось посилання.

Немає коментарів:

Дописати коментар