Отже окрім недолугості самої ідеї деяких проектів та відсутності технічного обґрунтування та пояснення важливості ініціативи для всієї нації, підхід нинішньої владної команди до інновацій повертає нас до радянських часів. Як і тоді, державні інвестиції (а точніше гарантії) дістануться не найбільш конкурентним та інноваційним проектам, а таким, що змогли довести свою важливість владі (точніше їх власники змогли це довести).
Замість seed funding (початкового фінансування) великої кількості інноваційних і відповідно більш ризикованих проектів Україна надає перевагу великим проектам під державні гарантії, із значними преференціями, сплатою кредитних відсотків коштом державних банків та ін. Отож маємо відсутність здорового конкурентого середовища на всіх етапах - від відбору, до реалізації і фінансування. Адже при нинішній системі маленькій команді із гарною і практичною ідеєю буде дуже складно отримати підтримку, якщо тільки вона не знайде провладних патронів.
При такому "щільному" державному опікуванні навіть найреволюційніша ідея може, на жаль, перетворитися лише на "прожект", оскільки креативність вимагає свободи, гнучкості, ризику та відповідальності авторів на всіх етапах проекту. У нас структура прийняття рішень та владна вертикаль, які зараз переживають значні перетурбації, просто фізіологічно не переносять гнучкості і ризику.
І ще один момент. При нинішній ситуації в економіці та пріоритетах у розподілі державних коштів (читай - великим підприємствам у сфері впливу того чи іншого можновладця) у нас просто немає "живих грошей" на початкове фінансування інноваційних стартапів. Звідси історична тяга до держгарантій і кредитів, на які так легко підсісти і які є просто клондайком для корупційних схем.
Блін, ну знову ті самі граблі!
Немає коментарів:
Дописати коментар