BUBA 2011 - конкурс блогів від Watcher

Привіт всім!

Я вирішила спробувати свої сили у конкурсі від Watcher на кращий український блог - BUBA 2011. І буду вдячна всім своїм читачам, якщо ви підтримаєте мене у цьому змаганні:-)


Регіональні Акценти представлені у розділі тематичних блогів і за нього можна проголосувати за цим посиланням.

Я розумію, що шансів на виграш не дуже багато, оскільки я пишу не про музику і не про соціальні медіа:-) Однак уявляєте як би було прикольно, якби блог присвячений розвитку регіонів і міст зайняв перше місце!!!

Дякую за підтримку:-)

Silicon madness of Ukraine

This word is so enigmatic that it drives minds of business people and government officials crazy across the globe. Everyone wants to have a piece of it - if not a valley, then maybe a rout, a town, or a roundabout. The billions of money units and zillions of brain cells are spent on bringing the wonderful plans into life, either successfully or unsuccessfully. And all this because it worked in one place on the planet, in sunny California, and worked pretty well. The main thing majority of devoted followers are forgetting is that it happened without exciting government programmes and state funds. Silicon is the magic word.

Ukraine is jumping on this bang wagon later rather than sooner, and with the idea that seems to be equally exciting and horrendous.  Last week one of Vice Prime ministers has revealed the idea of creating Silicon valley outside the capital city of Kyiv - technological park with offices, universities and research institutes, as well as accommodation on 140 hectares of virgin land. It should become magic place where cool ideas could be married with sound business plans and generous funding. I say 'astounding'. Especially as there are no signs of high intellectual activities or any technology-related economic activities in the surrounding and you will be building expensive hi-tech-toy complex with no doubt significant sum of state money.

And I can understand his ambition - it's cool idea. You look at Skolkovo in Russia and your hands are getting itchy to try to do a similar miracle, albeit with less billions available due to lack of natural gas and oil reserves in Ukraine (though if you read not only official news your excitement about Russian silicon village is evaporating quite quickly). Also I can understand him personally - it's difficult to forget all these exciting technology-related conversations which he no doubt has around family dinner table, since his wife is one of the most famous and influential venture capital funders in Ukraine. But wait a minute, is it the reason to splash budget money on the project which has no basic grounding and cost-benefit analysis? I believe not.

I am not an expert in establishing and funding high-tech and innovative businesses. But I am expert in spatial aspects of socio-economic development and thus aware of fundamental rules which underpin success or lack of it in business location decisions. Basic textbooks will tell you that putting high-tech incubator in the middle of nowhere, even if this nowhere is only 20-30 kilometers away from the capital city, but without any major roads connecting it to the metropolis and without basic infrastructure to sustain it, is waste of money. Unless business sees it as an opportunity and ready to locate there, and there should be good reason for this (why would they do it now?). Ukrainian decision makers are traditionally ignorant of spatial organisation of economic activities and for the last 20 years didn't manage to figure out what policies are needed in order to improve competitiveness of certain territory. This silicon madness is just another proof of such total lack of understanding.

So instead of spoiling agriculture paradise of Kyiv region why not to invest some money in existing intellectual hot spots - such as Kyiv and Lviv Polytechnics, Kharkiv with its amazing cluster of highly competitive inventive institutes which have big portfolio for commercialisation. Why don't you build technopark on the campus (or very near) of university with high-class graduates and inventive staff? Why not to build your innovative cluster (if you need to call it that!) on top of existing essential infrastructure - knowledge/skills and municipal infrastructure - and instead bank it all for another white elephant?

The news about Kyiv silicon valley came almost simultaneously with another exciting news - Ukraine is number 152 in World Bank Doing Business Report, 3 places down from marvelous record of last year So, you would be absolutely right to ask why the country which has one of the worst investment and regulatory environments in the world is busy not with improving the basic conditions for local and foreign companies, but engages in ambitious, expensive and by all means looking useless projects? Well, the simple answer would be as it's easier to gain political and popular support by pushing through large project rather than by meticulous work that doesn't grab first pages of the broadsheets. And that's what politicians are really interested in.The more difficult answer would be the complete lack of vision and understanding what the country needs for successful economic breakthrough and shift from resource-based low-value-added economy to competitive economy that is built on brains and skills of its 46 million population. And this is really bad news, if your country's leadership has no clue where to go next...

So for those who are excited about Ukrainian silicon plan I would advise to go and read success story of Israel - the start-up nation - who from humble desert agriculture producer turned into one of the most innovative economies of the world, that produces highest share of knowledge-intensive products and services. I would also urge them to go back to Ukrainian power houses of ideas, which are many but dispersed and completely lack any business spirit or risk-taking ambitions. Which should be seen as an opportunity, not a barrier.

Or simply go and see what's people presenting at IDCEE - Kyiv based event for investors interested in Internet businesses across CEE - which is initiated by above mentioned venture capitalist (and where above mentioned official is keynote speaker) and see where good ideas are located across the country. I am sure you will notice interesting spatial pattern. And then just follow these businesses, create beneficial conditions for them to thrive and grow into big companies. Don't make them relocate to distant glass and steel castles surrounded by beautiful countryside which might soon turn into dilapidated dream factories.

Relevant posts (in Ukrainian):
1. Про ступені і про дослідників в Україні
2. Проект Х для Росії - прогрес у Сколково
3. Наука і бізнес - наближення
4. Ще одна Силіконова долина?

P.S.: Picture from http://gamespics.com/wp-content/uploads/2011/03/idea-lamp.jpg

Про регіональні відмінності та відмінні регіони

Мені звичайно дуже приємно, коли проблеми регіональних диспропорцій з'являються на шпальтах популярних видань і тому остання публікація у Кореспонденті про прірву у розвитку між столицею, містами-мільйонерами та іншими територіями України - бальзам на рани.

Важко сперечатися із більшістю експертів, процитованих у статті, що Україна конче потребує більшої децентралізації повноважень для того, щоб надати всім регіонам рівні можливості для розвитку. Правда у розріз із проголошеними гаслами про "всю владу регіонам" нинішній та й минулий уряд зробили все можливе для того, щоб повністю зав'язати владні та фінансові потоки на Києві. А саме місто Київ із сильного та автономного гравця перетворилося на маріонетку у руках призначеного президентом бюрократа. Чи пам'ятаємо ми, кияни, що за останній рік нас позбавили двох виборних представників наших інтересів - районних рад та дієвого мера? При чому нас про ці зміни ніхто не питав! Чим не символ подальшої централізації та посилення вертикалі влади "від президента до голови сільради".

Однак при всьому позитиві вражень від висвітлення проблеми регіонального розвитку мені не подобаються дослідження в результаті яких висновки такі "ситуація катастрофічна, рівень доходів (зарплати) у Києві у два рази вище ніж у більшості регіонів України". Це дуже поверхнева і неповна оцінка - а де картина по вартості життя? Цікаво було б подивитися на повний аналіз - яка різниця у вартості життя між Києвом та Херсоном? Чи знають читачі, що середні витрати на житло, харчі та транспорт у Києві можуть бути у рази вищі ніж у менших містах. Чи враховуємо ми у "вартість життя" екологічне, транспортне та інше навантаження, яке у великих містах із слабко регульованими правилами забудови, з'їдає левову частку позитиву і в результаті на лікарів доведеться витратити досить солідну суму (бо хто у нашій державі ще вірить у безкоштовну медицину і освіту?).

Аналіз Кореспондента вийшов по слідах двох широко висвітлених у пресі досліджень розвитку регіонів і міст України - аналітичного центру Universitas  та Міжнародного Центру Перспективних Досліджень. Обидва дослідження мали більш комплексний характер і аналізували не чисто фінансово-економічну складову міста чи регіону, але й більш широке коло показників. Звичайно "валового індексу щастя" (Gross Hapiness Index) там не слід шукати, однак стан міст і регіонів окреслений з точки зору комфорту та зручності для життя, а також можливостей для розвитку. Саме такий підхід я вважаю більш коректним.

Методику дослідження міст обласного значення аналітичного центру Universitas можна знайти за цим посиланням і вона відрізняється своїми акцентами на якість життя, якість міського управління та інформаційні аспекти розвитку міст - ранжування 178-ти міст обласного значення проведено без врахування ключових економічних показників (ВРП, рівень доходів чи рівень безробіття). Методика цікава, хоча деякі аспекти викликають у мене запитання. Результати - жити краще у невеликих містах півдня та заходу. А у лідерах - Калуш та Ялта. Якщо із Ялтою все зрозуміло, то щодо Калуша у мене виникають питання екологічного характеру (це місце антропогенної катастрофи). Це може означати, що екологічній складовій у методиці дослідження відведено незначну вагу.

Методику дослідження якості життя у регіонах України у післякризовий період МЦПД я не знайшла на їх сайті, однак там є презентація із основними моментами - посилання є на головній сторінці. Лідери - міста Київ та Севастополь. А загалом якість життя краща у західних областях, і дуже погана у східних (Донецька, Дніпропетровська та Луганська області займають останні місця).

Ці дослідження співпадають із моїм аналізом розвитку регіонів України. Головний висновок такий - в Україні відсутній ефективний механізм трансформації отриманого національного доходу у якість життя населення. Ми маємо парадокс, якого не має жодна інша країна (якщо у вас є протилежні факти, дайте мені знати) - регіони що виробляють найбільшу частку національного доходу мають найгіршу якість життя, а регіони-маргінали в економічному сенсі цього слова можуть забезпечити своєму населенню порівняно пристойні умови проживання.

І останнє, ми дуже любимо ілюструвати наші проблеми прикладами як живеться у інших країнах. Ми говоримо про позитив прикладу Німеччини і негатив Росії чи Китаю. Все вірно, однак слід враховувати політико-адміністративні та історичні фактори розвитку. Німеччина є найбільш поліцентричною країною Європи протягом століть, тому порівняна "рівність" регіонів та міст є логічною (читачам було б цікаво дізнатися, що розрив у зарплатні між Берліном та "західними" містами суттєво скоротився за 10 років).

Якщо б експерти заглянули у Великобританію чи Францію, то побачили б, що диспропорції у рівні розвитку Лондона та решти країни, або Парижу і решти Франції, відповідають українським, якщо не перевищують їх. Теж саме стосується Італії чи Іспанії. Тому пані і панове, в котрий раз говорячи про європейський досвід слід казати не лише "А", але й "Б". Бо читачам було б цікаво дізнатися, що найбільш поляризованою країною ЄС є Великобританія, а конкретно - місто Лондон, де найбагатші регіони знаходяться поруч із найдепресивнішими. І якщо ми почнемо аналізувати ситуацію у Києві (коли у нас нарешті з'явиться статистика), то побачимо, що розрив між Печерськом та Південною Борщагівкою або Оболонськими Липками та Троєщиною, є адекватним американо-афганському розриву... А це проблема не менш важлива, ніж диспропорції між Києвом та Херсоном.

Пости по темі:
1. 20 фактів про розвиток регіонів України
2. 5 причин відсутності в Україні дієвої та ефективної регіональної політики
3. Європейський досвід без фанатизму

Великий спорт і місто - який спадок?

Минулого місяця мені довелося спостерігати прогрес на будмайданчиках трьох міст, які готуються до масштабних спортивних заходів у 2012 році. Я простояла у корках біля Олімпійського у Києві, проутюжила пішки «закриту зону» вестсайду Варшави, прогулялася у районі олімпійського Стратфорду у Лондоні. Скажу чесно, будівництво всюди майже однакове і на поверхні важко побачити різницю – масштаби перетворень вражають у всіх трьох столицях. 

Однак не менш вражаючими є більш глибинні перетворення, які виникають внаслідок підготовки до олімпіади чи футбольного чемпіонату у країнах із різним рівнем економічного  розвитку і суспільної зрілості.

Процес підготовки Лондонської Олімпіади 2012 проходить під гаслом одного єдиного слова – LEGACY, тобто спадок. Місто із восьмимільйонним населенням, яке щороку приваблює мільйони туристів, бізнесменів та бізнесвумен, має чітку програму дій та візію - що Олімпіада має залишити у спадок місту окрім кластеру величезних спортивних споруд, олімпійського містечка та купи сміття. Відповідь проста і складна одночасно. Вона має залишити інфраструктуру та можливості для розвитку одного з найбільш депресивних регіонів Британії  - Східного Лондона. 

Тому олімпійський район розташований у частині міста, яка десятиліттями стояла закинутою та недоглянутою, із промзонами, соціальним житлом та високим рівнем безробіття. До того як почати зводити авангардні дизайнерські спортхоли влада витратила мільйони фунтів на деконтамінацію та рекультивацію десятків гектарів отруєних земель та каналів, привела їх до стандартів, які необхідні для здорового ведення бізнесу та життя. Після олімпіади Східний Лондон знову трохи перебудуть і на місті будиночків для спортсменів з'являться будинки для небагатих лондонців із парковою зоною та соціальною інфраструктурою, а поряд – бізнес-парки та торгівельні центри із тисячами робочих місць для місцевого населення та можливостями відкриття власного бізнесу.

У Варшаві підготовка до Євро-2012 відбувається не без проблем, так само як і в Україні. Більш того, просто фантастичні перетворення у ландшафті та інфраструктурі польської столиці отстанніх років у більшості своїй непов'язані із Євро, вони відбуваються завдяки структурним фондам ЄС в рамках програми допомоги Польщі 2007-2013 років (які у наступні 3 роки складатимуть 10% міського бюджету). 

У Варшаві також спостерігаються певні перегиби, наприклад там щойно закінчили новий «національний стадіон», де відбуватиметься церемонія відкриття Євро, який знаходиться всього у кілометрі від новесенького 40-тисячного стадіону Легії. Варшав'яни звичайно обурені – навіщо такі витрати заради одноразової втіхи, особливо зважаючи що новий стадіон лише «футбольний», без легкоатлетичної інфрастуктури (на відміну від київського Олімпійського). Однак поляки хоча б більш раціонально використовують можливості таких капітальних вкладень – левова частина робіт і матеріалів місцевого виробництва.

У Києві та інших трьох містах-господарях Євро-2012 перетворення відбуваються швидко, але не настільки, щоби встигнути побудувати готелі у Донецьку (тому гості там жити не будуть) або аеропорти у Львові, Києві чи Донецьку (тому там використовуватимуть тимчасово збудовані термінали). Більш того, окрім української сталі, цементу та робочих рук більшість матеріалів  та розробок імпортні. Тобто загальний ефект для економіки від таких капітальних витрат досить лімітований, бо він "не спускається" по ланцюгу до місцевих виробників і постачальників. 

Питання «спадку» у нас також не обговорюється - ні в економічній, ні в соціальній, ні в екологічній площині. Українські можновладці та спортфункціонери більш зацікавлені мати «найкращий» чи хоча б «не гірший» ніж в інших містах стадіон та більш-менш прохідні дороги. Про якість життя населення та довготривалий ефект Євро на економіку міст-господарів та країни не думають взагалі.

Тому коли свято закінчиться, фанати роз'їдуться, комунальні служби приберуть сміття, а бізнес підрахує гроші від «місячника туристів» три столиці Європи матимуть абсолютно різні «багажі» і наслідки проведення Олімпіади та Євро-2012. Київ у цій комбінації виграє найменше у довгостроковій перспективі. Хоча не все втрачено і від нас також залежатиме, яке враження місто і його мешканці справлять на європейців, чи зможемо ми зацікавити їх своїм «капіталом», чи нам відведена роль «героя на один день». Відповідь матимемо менш ніж за рік!

 

Пости по темі:

1. Свято спорту - ціна питання

2. Скільки коштує твоє ім'я?