25 серпня 2011 р.

20 фактів про розвиток регіонів України

20 - магічна цифра для України цього року. Ми святкуємо двадцяту річницю незалежності. Як для держави може й небагато, однак цифра більш ніж символічна зважаючи на нашу історію. І хоча не справдилося все те, про що мріялося два десятки років тому, є багато причин для святкування. Є також багато причин для того, щоб проаналізувати чого ми досягли і чому так мало (або багато).

Цими днями можна прочитати купу аналітики про досягнення і провали України, про цікаві факти і навіть "словник" сучасної України, який складається із ідіом сучасних політиків та простих українців. А мене як завжди тягне на регіональну тематику. Сиділа я і думала - а що сталося із українськими регіонами за останні 20 років, як змінився їх потенціал та можливості, які перетворення були ключовими і які несправджені надії шкодять більш за все їх майбутньому розвитку? Таких трендів і подій багато, а тому на знак пошани до ювілею я вирішила скласти двадцятку найбільш важливих на мою думку подій та трендів, які визначали і визначатимуть у майбутньому розвиток регіонів України.

Отож моя двадцятка виглядає так (не у порядку важливості):

1. Прийняття законів "Про місцеве самоврядування" (1997) та "Про місцеві державні адміністрації" (1999) створило міцну, але неефективну основу для функціонування територіальних одиниць різного масштабу. У системі існує багато нахльостів і розривів, дублювання і неузгодженості. Чисельні спроби реформування цих законів, в тому числі коштом західних донорів, поки що не дали позитивних результатів. 

2. Прийняття у 2001 році Бюджетного кодексу стало важливим етапом на шляху підвищення економічної свободи місцевих орагнів влади, "відкриття" фінансових відносин між центром і регіонами. І хоча за 10 років численна кількість поправок і нових корегуючих коефіцієнтів дещо нівелювали добрі наміри формул і нормативів розподілу доходів і видатків між областями, містами і районами, все ж таки важливість Кодексу для побудови більш цивілізованих відносин між центром і регіонами не слід недооцінювати.

3. Прийняття у 2006 році Закону України про Засади стимулювання регіонального розвитку, що базується на європейських принципах і підходах до регіональної політики. Хоча багато хто говорить про його недоліки та пропонують нові закони по цій же темі, проблема закону полягає не у його регресивності, а у невиконанні владою левової частки досить притомних зобов'язань, прописаних у законі. Невистачає грошей, знань і культури управління.

4. Депопуляція і еміграція - населення за роки незалежності скоротилося із 52 мільйонів до 45,5. При чому цей тренд продовжується і сьогодні. Відповідно Україні і її регіонам слід розробити економічну і соціальну модель, яка б відповідала вимогам старіючого і зменшуючогося населення.

5. Кінець науки про розміщення продуктивних сил - це позитив, бо нарешті є надія, що ми почнемо мислити про територію не через призму гектарів, поголів'я худоби та кількість вироблених на ХТЗ тракторів, а через кількість і якість нашого людського, соціального капіталу, нашу можливість прилаштовуватися до нових законів і правил функціонування глобальної економіки. Також у 2010 році влада закрила Раду по розміщенню продуктивних сил НАНУ, правда причини були політичні, а не науково-емпіричні...

6. Обласні, районні та міські ради як виборні органи є потенційно ключовим елементом для розбудови інституційної спроможності регіонів України. За правильної конфігурації влади та передачі виконавчих повноважень радам Україна зможе мати здоровий клімат для розвитку регіонів.

7. Економічні райони поступово перестають відігравати важливу роль в економіці, що можна пояснити переходом від центральної системи планування до ринкової економіки. Я не можу сказати що це ідеальна ситуація, однак області є базовим рівнем для здійснення регіональної політики. Хоча для великих інфраструктурних проектів є сенс використовувати сітку економічних районів для досягнення ефекту масштабу та раціональної концентрації зусиль і коштів.

8. Пропорційна система  виборів у місцеві (окрім сільських і селищних) і регіональні ради запроваджена у 2006 році стала серйозним випробовуванням для місцевих політичних еліт. Мажоритарна система мала цілу низку недоліків, однак повна "аперсоніфікація" влади на мікро- та мезо-рівні є неправильною. Правда здається зміни вже не за горами.

9. Ратифікація Україною Європейської Хартії про місцеве самоврядування у 1997 році. Це ключовий документ, який визначає права і обов"язки місцевих органів самоврядування і дія якого превалює над національним законодавством. На жаль у нас положення Хартії часто ігноруються і відкрито порушуються. Тому про саму Хартію ми як правило чуємо у контексті порушення її положень...

10. Входження західних сусідів України - Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії - до Євросоюзу.  Це створює багато можливостей, але й багато фізичних бар'єрів. Тим хто буває у різних куточках України помітна суттєва різниця у рівні розвитку східних і західних кордонів. А хто має можливість спілкуватися із місцевими лідерами, той особливо виділить роль ЄС та його фондів у розбудові потенціалу Західної України. Незважаючи на недосконалість трансформацій, що відбуваються на заході країни, слід створити механізми для передачі корисного досвіду та навичок іншим регіонам України.

11. Провал адміністративно-територіальної реформи Безсмертного після Помаранчевої Революції є прикрим фактом. Ми тоді були найближче до здійснення таких необхідних змін. Однак неграмотно побудована кампанія по просуванню реформи серед населення та місцевих лідерів поховала її живцев, разом із автором.

12. Роль міст, особливо мільйонників, у розвитку країни є визначальною. У нас є 5-6 великих центрів, що досить рівномірно розташовані по території України і які мають потенціал для "підтягування" всієї території до більш високих стандартів життя і економічного розвитку

13. Недосяжний Київ - столиця продовжує нарощувати свої економічні та людські м'язи. Навіть незважаючи на 15-відсоткове падіння економіки у 2009 році у столицю стікається левова частка інвестицій та податкових надходжень, а також інтеллектуального капіталу країни. Хоча слід зазначити, що порівняно із іншими європейськими країнами наша модель є непоганою - Київ не є гегемоном ні за часткою населення, ні за часткою у ВВП.

14. Урбанізація і вимирання сіл створюють зовсім інші ландшафти та стимулюють значну передислокацію ресурсів по території країни. Здається мені це мало хто аналізує і тим паче ще менше приймає до уваги при розробці програм розвитку галузей та територій.

15. Східно-західна дихотомія - український феномен. Я досліджую це питання вже більше десяти років і скажу вам, що не зустрічала такого в інших країнах. Промислово могутній Схід, який дає левову частку ВВП, експорту та податкових надходжень має найгірші по країні показники якості життя - від рівня смертності і захворювань, до якості навколишнього середовища і криміногенної ситуації. Одночасно економічно менш розвинений Захід має вищу якість життя. Центр і Південь знаходяться  десь по середині. Це свідчить про відсутність дієвих механізмів перетворення економічної могутності на соціальні стандарти (Схід), і про відсутність можливості використання соціального капіталу для створення бізнесу (Захід).

16. Острів АР Крим - це окрема система зі специфічною національною і ментальною картиною, це політизована і мілітаризована рекреаційна зона України. І найкращий тест для центральної влади - якщо їй вдасться нарешті зацікавити Крим і його мешканців Проектом "Україна", значить реформи мають надію на успіх і у національному масштабі. Поки всі спроби були фіговими...

17. "Схід і Захід разом" - кричалка часів Помаранчевої революції як ніколи свідчить про прірву між різними частинами країни. При чому прірва не стільки соціально-економічна, скільки ментальна. Ми разом незалежні 20 років і все ще сахаємось один одного. Хоча з іншого боку, Італія вже 150 років разом і незалежна, і до цього часу багато італійців не розуміють навіщо вони скочили у цю халепу і намагаються розвести різні регіони по різних кутах.

18. Скасування районних рад у місті Києві наприкінці 2010 року, при чому без публічних обговорень або референдуму - це є серйозним наступом на місцеве самоврядування в Україні і є поганим прикладом для інших міст і регіонів. А також гарним приводом для центральної влади посилювати владну вертикаль.

19. Створення Партії Регіонів є одним із найбільш негативних факторів впливу на "регіональний ландшафт" в Україні. По суті ця політична сила узурпувала категорію "регіон" і надала їй заполітизованого негативного контексту. Партії слід було б використати іншу назву, або підпорядкувати свої дії назві, бо сьогодні табличка і зміст мало відповідають один одному (окрім тотального фаворитизму мешканців одного регіону на керуючих посадах) Також постійна підміна понять у сфері регіонального розвитку на політичні та геополітичні терміни призводить до "вимивання" основ цієї сфери державної політики. Прикро.

20. Регіональні диспропорції в Україні існують і будуть існувати завжди. Хоча темпи збільшення "розриву" між найбагатшими і найбіднішими регіонами почали зменшуватися останніми роками, ми навряд чи зможемо побороти це негативне явище - цього не змогли зробити європейці після пів століття інтенсивної фінансової допомоги найбільш проблемним регіонам. Скоріше слід змиритися із незворотністю диспропорцій і сприймати їх як позитивне різноманіття. Звичайно для цього слід мати ряд запобіжників: (1) встановлений максимум розриву за декількома ключовими соціально-економічними показниками, (2) створення можливостей для всіх без виключення територій розкрити свій власний потенціал за умов більшої економічної та адміністративної свободи, (3) створення ефективних механізмів перерозподілу ресурсів між регіонами держави, які б не "вимивали" занадто багато ресурсів із регіонів, але одночасно підтримували соціальну консолідацію країни і її мешканців незалежно від їх місця проживання.

Я певно пропустила купу важливих фактів і подій. Тому якщо у вас є власні варіанти залишайте їх у коментарях!

Пости по темі:
1. Знову зміни, та чи зміни
2. Регіональна політика - чергова перетурбація
3. Європейський досвід без фанатизму
4. Державний Фонд Регіонального Розвитку України - на старті 
5. 5 причин відсутності в Україні дієвої та ефективної регіональної політики

2 коментарі:

  1. Отримала декілька гарних "додатків" до рейтингу поштою від Ольги. Ось вони:

    Можно еще добавить, что Бюджетный кодекс обновился в 2010 году и местные бюджеты получили некоторые налоги, что в 2010 же году был принят Налоговый кодекс, сокративший с 15 до 5 количество местынйх налогов и сборов, введя (с 2012 г) налог на недвижимость граждан , передав единый налог предпринимателей тоже четко местным бюджетам и еще там много чего
    А еще была Державна стратегія регіонального розвитку (2006) и 26 региональных (Харьковская так и не приняла). И угоды щодо регионального розвитку - это тоже новое ...

    ВідповістиВидалити
  2. Додаю -
    На основі регіональних стратегій укладено угоди щодо регіонального розвитку між Кабінетом Міністрів України та 6 радами регіонального рівня. Це передбачає пряме та ефективне фінансування вирішення регіональних проблем
    Зміни до Бюджетного кодексу (у 2010) - відтепер плата за землю повністю зараховується до низових бюджетів (міст, селищ, сіл), єдиний податок - до бюджету розвитку (видатки якого спрямовуються на інвестиції)
    А Податковий кодекс - замість 15 місцевих податків та зборів, часто адміністративно невигідних, введено 5 - і серед них новий - податок на нерухоме майно громадян, який також має зараховуватися до низових бюджетів
    За прогнозами, такі зміни мають суттєво зміцнити місцеве самоврядування, активізувати місцевий розвиток, сприяти реалізації внутрішнього потенціалу регіонів
    Чекаймо

    ВідповістиВидалити