Минулого місяця мені довелося спостерігати прогрес на будмайданчиках трьох міст, які готуються до масштабних спортивних заходів у 2012 році. Я простояла у корках біля Олімпійського у Києві, проутюжила пішки «закриту зону» вестсайду Варшави, прогулялася у районі олімпійського Стратфорду у Лондоні. Скажу чесно, будівництво всюди майже однакове і на поверхні важко побачити різницю – масштаби перетворень вражають у всіх трьох столицях.
Однак не менш вражаючими є більш глибинні перетворення, які виникають внаслідок підготовки до олімпіади чи футбольного чемпіонату у країнах із різним рівнем економічного розвитку і суспільної зрілості.
Процес підготовки Лондонської Олімпіади 2012 проходить під гаслом одного єдиного слова – LEGACY, тобто спадок. Місто із восьмимільйонним населенням, яке щороку приваблює мільйони туристів, бізнесменів та бізнесвумен, має чітку програму дій та візію - що Олімпіада має залишити у спадок місту окрім кластеру величезних спортивних споруд, олімпійського містечка та купи сміття. Відповідь проста і складна одночасно. Вона має залишити інфраструктуру та можливості для розвитку одного з найбільш депресивних регіонів Британії - Східного Лондона.
Тому олімпійський район розташований у частині міста, яка десятиліттями стояла закинутою та недоглянутою, із промзонами, соціальним житлом та високим рівнем безробіття. До того як почати зводити авангардні дизайнерські спортхоли влада витратила мільйони фунтів на деконтамінацію та рекультивацію десятків гектарів отруєних земель та каналів, привела їх до стандартів, які необхідні для здорового ведення бізнесу та життя. Після олімпіади Східний Лондон знову трохи перебудуть і на місті будиночків для спортсменів з'являться будинки для небагатих лондонців із парковою зоною та соціальною інфраструктурою, а поряд – бізнес-парки та торгівельні центри із тисячами робочих місць для місцевого населення та можливостями відкриття власного бізнесу.
У Варшаві підготовка до Євро-2012 відбувається не без проблем, так само як і в Україні. Більш того, просто фантастичні перетворення у ландшафті та інфраструктурі польської столиці отстанніх років у більшості своїй непов'язані із Євро, вони відбуваються завдяки структурним фондам ЄС в рамках програми допомоги Польщі 2007-2013 років (які у наступні 3 роки складатимуть 10% міського бюджету).
У Варшаві підготовка до Євро-2012 відбувається не без проблем, так само як і в Україні. Більш того, просто фантастичні перетворення у ландшафті та інфраструктурі польської столиці отстанніх років у більшості своїй непов'язані із Євро, вони відбуваються завдяки структурним фондам ЄС в рамках програми допомоги Польщі 2007-2013 років (які у наступні 3 роки складатимуть 10% міського бюджету).
У Варшаві також спостерігаються певні перегиби, наприклад там щойно закінчили новий «національний стадіон», де відбуватиметься церемонія відкриття Євро, який знаходиться всього у кілометрі від новесенького 40-тисячного стадіону Легії. Варшав'яни звичайно обурені – навіщо такі витрати заради одноразової втіхи, особливо зважаючи що новий стадіон лише «футбольний», без легкоатлетичної інфрастуктури (на відміну від київського Олімпійського). Однак поляки хоча б більш раціонально використовують можливості таких капітальних вкладень – левова частина робіт і матеріалів місцевого виробництва.
У Києві та інших трьох містах-господарях Євро-2012 перетворення відбуваються швидко, але не настільки, щоби встигнути побудувати готелі у Донецьку (тому гості там жити не будуть) або аеропорти у Львові, Києві чи Донецьку (тому там використовуватимуть тимчасово збудовані термінали). Більш того, окрім української сталі, цементу та робочих рук більшість матеріалів та розробок імпортні. Тобто загальний ефект для економіки від таких капітальних витрат досить лімітований, бо він "не спускається" по ланцюгу до місцевих виробників і постачальників.
У Києві та інших трьох містах-господарях Євро-2012 перетворення відбуваються швидко, але не настільки, щоби встигнути побудувати готелі у Донецьку (тому гості там жити не будуть) або аеропорти у Львові, Києві чи Донецьку (тому там використовуватимуть тимчасово збудовані термінали). Більш того, окрім української сталі, цементу та робочих рук більшість матеріалів та розробок імпортні. Тобто загальний ефект для економіки від таких капітальних витрат досить лімітований, бо він "не спускається" по ланцюгу до місцевих виробників і постачальників.
Питання «спадку» у нас також не обговорюється - ні в економічній, ні в соціальній, ні в екологічній площині. Українські можновладці та спортфункціонери більш зацікавлені мати «найкращий» чи хоча б «не гірший» ніж в інших містах стадіон та більш-менш прохідні дороги. Про якість життя населення та довготривалий ефект Євро на економіку міст-господарів та країни не думають взагалі.
Тому коли свято закінчиться, фанати роз'їдуться, комунальні служби приберуть сміття, а бізнес підрахує гроші від «місячника туристів» три столиці Європи матимуть абсолютно різні «багажі» і наслідки проведення Олімпіади та Євро-2012. Київ у цій комбінації виграє найменше у довгостроковій перспективі. Хоча не все втрачено і від нас також залежатиме, яке враження місто і його мешканці справлять на європейців, чи зможемо ми зацікавити їх своїм «капіталом», чи нам відведена роль «героя на один день». Відповідь матимемо менш ніж за рік!
Тому коли свято закінчиться, фанати роз'їдуться, комунальні служби приберуть сміття, а бізнес підрахує гроші від «місячника туристів» три столиці Європи матимуть абсолютно різні «багажі» і наслідки проведення Олімпіади та Євро-2012. Київ у цій комбінації виграє найменше у довгостроковій перспективі. Хоча не все втрачено і від нас також залежатиме, яке враження місто і його мешканці справлять на європейців, чи зможемо ми зацікавити їх своїм «капіталом», чи нам відведена роль «героя на один день». Відповідь матимемо менш ніж за рік!
Пости по темі:
Немає коментарів:
Дописати коментар