11 жовтня 2011 р.

Про регіональні відмінності та відмінні регіони

Мені звичайно дуже приємно, коли проблеми регіональних диспропорцій з'являються на шпальтах популярних видань і тому остання публікація у Кореспонденті про прірву у розвитку між столицею, містами-мільйонерами та іншими територіями України - бальзам на рани.

Важко сперечатися із більшістю експертів, процитованих у статті, що Україна конче потребує більшої децентралізації повноважень для того, щоб надати всім регіонам рівні можливості для розвитку. Правда у розріз із проголошеними гаслами про "всю владу регіонам" нинішній та й минулий уряд зробили все можливе для того, щоб повністю зав'язати владні та фінансові потоки на Києві. А саме місто Київ із сильного та автономного гравця перетворилося на маріонетку у руках призначеного президентом бюрократа. Чи пам'ятаємо ми, кияни, що за останній рік нас позбавили двох виборних представників наших інтересів - районних рад та дієвого мера? При чому нас про ці зміни ніхто не питав! Чим не символ подальшої централізації та посилення вертикалі влади "від президента до голови сільради".

Однак при всьому позитиві вражень від висвітлення проблеми регіонального розвитку мені не подобаються дослідження в результаті яких висновки такі "ситуація катастрофічна, рівень доходів (зарплати) у Києві у два рази вище ніж у більшості регіонів України". Це дуже поверхнева і неповна оцінка - а де картина по вартості життя? Цікаво було б подивитися на повний аналіз - яка різниця у вартості життя між Києвом та Херсоном? Чи знають читачі, що середні витрати на житло, харчі та транспорт у Києві можуть бути у рази вищі ніж у менших містах. Чи враховуємо ми у "вартість життя" екологічне, транспортне та інше навантаження, яке у великих містах із слабко регульованими правилами забудови, з'їдає левову частку позитиву і в результаті на лікарів доведеться витратити досить солідну суму (бо хто у нашій державі ще вірить у безкоштовну медицину і освіту?).

Аналіз Кореспондента вийшов по слідах двох широко висвітлених у пресі досліджень розвитку регіонів і міст України - аналітичного центру Universitas  та Міжнародного Центру Перспективних Досліджень. Обидва дослідження мали більш комплексний характер і аналізували не чисто фінансово-економічну складову міста чи регіону, але й більш широке коло показників. Звичайно "валового індексу щастя" (Gross Hapiness Index) там не слід шукати, однак стан міст і регіонів окреслений з точки зору комфорту та зручності для життя, а також можливостей для розвитку. Саме такий підхід я вважаю більш коректним.

Методику дослідження міст обласного значення аналітичного центру Universitas можна знайти за цим посиланням і вона відрізняється своїми акцентами на якість життя, якість міського управління та інформаційні аспекти розвитку міст - ранжування 178-ти міст обласного значення проведено без врахування ключових економічних показників (ВРП, рівень доходів чи рівень безробіття). Методика цікава, хоча деякі аспекти викликають у мене запитання. Результати - жити краще у невеликих містах півдня та заходу. А у лідерах - Калуш та Ялта. Якщо із Ялтою все зрозуміло, то щодо Калуша у мене виникають питання екологічного характеру (це місце антропогенної катастрофи). Це може означати, що екологічній складовій у методиці дослідження відведено незначну вагу.

Методику дослідження якості життя у регіонах України у післякризовий період МЦПД я не знайшла на їх сайті, однак там є презентація із основними моментами - посилання є на головній сторінці. Лідери - міста Київ та Севастополь. А загалом якість життя краща у західних областях, і дуже погана у східних (Донецька, Дніпропетровська та Луганська області займають останні місця).

Ці дослідження співпадають із моїм аналізом розвитку регіонів України. Головний висновок такий - в Україні відсутній ефективний механізм трансформації отриманого національного доходу у якість життя населення. Ми маємо парадокс, якого не має жодна інша країна (якщо у вас є протилежні факти, дайте мені знати) - регіони що виробляють найбільшу частку національного доходу мають найгіршу якість життя, а регіони-маргінали в економічному сенсі цього слова можуть забезпечити своєму населенню порівняно пристойні умови проживання.

І останнє, ми дуже любимо ілюструвати наші проблеми прикладами як живеться у інших країнах. Ми говоримо про позитив прикладу Німеччини і негатив Росії чи Китаю. Все вірно, однак слід враховувати політико-адміністративні та історичні фактори розвитку. Німеччина є найбільш поліцентричною країною Європи протягом століть, тому порівняна "рівність" регіонів та міст є логічною (читачам було б цікаво дізнатися, що розрив у зарплатні між Берліном та "західними" містами суттєво скоротився за 10 років).

Якщо б експерти заглянули у Великобританію чи Францію, то побачили б, що диспропорції у рівні розвитку Лондона та решти країни, або Парижу і решти Франції, відповідають українським, якщо не перевищують їх. Теж саме стосується Італії чи Іспанії. Тому пані і панове, в котрий раз говорячи про європейський досвід слід казати не лише "А", але й "Б". Бо читачам було б цікаво дізнатися, що найбільш поляризованою країною ЄС є Великобританія, а конкретно - місто Лондон, де найбагатші регіони знаходяться поруч із найдепресивнішими. І якщо ми почнемо аналізувати ситуацію у Києві (коли у нас нарешті з'явиться статистика), то побачимо, що розрив між Печерськом та Південною Борщагівкою або Оболонськими Липками та Троєщиною, є адекватним американо-афганському розриву... А це проблема не менш важлива, ніж диспропорції між Києвом та Херсоном.

Пости по темі:
1. 20 фактів про розвиток регіонів України
2. 5 причин відсутності в Україні дієвої та ефективної регіональної політики
3. Європейський досвід без фанатизму

3 коментарі:

  1. Цікава стаття, дякую. З приємністю виявив, що моє Яремче увійшло в десятку міст України за дослідженням Universitas.

    ВідповістиВидалити
  2. Ольго, виправте, будь ласка, похибку на початку другого абзацу в слові "сперечатися".

    ВідповістиВидалити
  3. Дякую за коментар і за гостре око. Життя без української граматичної підказки на компі має негативні наслідки:-(

    ВідповістиВидалити