Сьогодні я читала про заплановану на наступному тижні зустріч міністрів житлового господарства та міського розвитку країн ЄС в Іспанії, яка нині головує у ЄС. Основними питаннями, що включені до порядку денного, є: реабілітація житлового фонду, подолання дефіциту житла через відновлення фонду, вплив старіння населення на ринок житла, використання альтернативних джерел енергії та створення "екологічно стійкого" житлового фонду, роль архітектури у цьому процесі. Можна продовжувати, але головне не це.
Бентежить те, як сильно ми відстали від цього дискурсу і якими недалекоглядними є стандарти щодо новобудов та реконструкції житла в Україні. Питання зменшення енергоємності та перехід на альтернативні види енергії ніколи (або майже ніколи) не фігурують в офіційних документах та будівельних стандартах. Вони як правило з'являються у таких реторичних документах, як річна програма соціально-економічного розвитку України, стратегія інноваційного розвитку країни, стратегія розвитку міста чи регіону, т.д. Президенти та міністри полюбляють згадувати про них під час своїх візитів до регіонів. На жаль, гучні заяви дуже рідко транслюються у практичні заходи.
А шкода, бо у містах проживає більшість населення країни і ця частка постійно зростає. Стандарти новобудов є лише задовільними, а стандарти навколишнього середовища тяжіють до визначення "негативні". Забезпечення мешканців нового та старого житлового фонду зеленими зонами, ігровими майданчиками, парковками та гаражами, транспортною, комунальною та соціальною інфраструктурою є проблематичним і збільшення щільності забудови лише погіршує проблему.
Однак громадяни мають дуже приблизні поняття про свої права та обов'язки місцевої та центральної влади, а генеральні плани розвитку міст давно перетворились на колекцію побажань сильних світу цього із грифом "секретно".
Немає коментарів:
Дописати коментар