Останніми днями я досить багато міркувала про законопроект пана Лавриновича щодо зміни структури влади у місті Києві. Законопроект досить інноваційний, зважаючи на його намір скасувати посаду мера столиці. Не можна перебільшити значення цієї події - вперше здійснено такий сильний наступ на засади місцевого самоврядування в Україні, яке на папері так ревностно захищають різнокольорові політичні сили в Україні, в тому числі правляча Партія регіонів. Хоча ні, рішення про відміну (перенесення?) місцевих виборів у 2010 році теж було сильним ходом по зміцненню демократії на місцях...Отож якщо дуже коротко, то новий законопроект пропонує розділити функції мера між "сильним" головою міськадміністрації, призначеним президентом, та "церемоніальним" головою Київради, якого обирають депутати. Ефективність моделі дуже спірна, особливо якщо пригадати протистояння Косаківського і Омельченка на початку 90-х, що доходило до барикад у кабінетах. Отже із легкої руки міністра юстиції громадяни столиці можливо не матимуть жодного права обирати керманича у своєму місті. Цікаво, чи не так? Звичайно, космічні наслідки голосування киян на двох останніх виборах мера можуть наштовхнути на певні роздуми щодо раціональності вибору. Однак проблему не можна вирішити шляхом ліквідації самого права вибору!
Я звичайно почала шукати "надхнення" для цього законопроекту. Не можу сказати що прийшла до остаточного висновку, однак не можна назвати повним збігом обставин новини про наміри скасувати загальні вибори мерів у великих містах Росії (новини англійською). Слід зазначити, що на сьогоднішній день близько третини міст Росії вже не мають обраних мерів - ними керують призначені "менеджери", як правило зі складу Держдуми або місцевої ради. Цей крок певно логічне продовження процесу централізації влади, який розпочався у Росії у 2004 році з відміною виборів губернаторів.
Що ж, цікаво буде подивитись, чи приживеться цей російський досвід в Україні і якою буде реакція електорату на таку інновацію...
Немає коментарів:
Дописати коментар