Минулого тижня мені на очі потрапило багато матеріалів по розвитку міст. Спочатку Єврокомісія визначила діалог із містами як пріоритет своєї діяльності у напрямку стимулювання динамічного та стійкого економічного зростання. Відповідно на 16 лютого 2012 року заплановано проведення Форуму Міст, де мери міст ЄС та Єврокомісія обговорюватимуть механізми такої співпраці. Слід зазначити, що як правило ЄК веде прямий діалог із регіонами, а не містами, тому ці зміни є досить знаковими.
Також я знайшла чудовий документ по дизайну міського простору в Австралії - "Протокол дизайну міст Австралії. Створюємо місця для людей". Цей документ розроблений спільно центральним урядом, місцевою владою, бізнесом і громадами, з метою встановлення нових принципів розвитку міст та запровадження найкращих практик в урбан-дизайні. За цим посиланням можна знайти інформацію про Протокол, його принципи та найкращі практики.Комплексний підхід документу до якості життя, розвитку соціального капіталу, конкурентності територій та стійкого розвитку приємно вражає.
В Британії Центр Міст (Centre for Cities) опублікував черговий Cities Outlook 2012 (Огляд міст), де визначає основні тренди розвитку найбільших міст Британії, зокрема поглиблення диспропорцій між депресивними містами півночі та економічними моторами півдня.
Одночасно в Британії широкого резонансу набув звіт "Аргументи для повернення регіональної політики додому" аналітичного центру Open Europe, який закликає уряд до репатріації функцій регіональної політики із Єврокомісії до Лондона, мотивуючи це високими трансакційними витратами та нерелевантністю пріоритетів сучасної комунітарної регіональної політики ЄС інтересам британських регіонів, особливо депресивних. Насправді попередній Уряд лейбористів декілька років тому вже готував відповідний політичний документ по репатріації і від консерваторів-євроскептиків слід очікувати більш енергійних дій у цьому напрямку. Хоча сама пропозиція досить іронічна, зважаючи на той факт, що регіональна політика в Британії припинила своє існування минулого року як категорія. Нова мантра уряду - локалізм - а до неї важко приладнати цілі і принципи регіональної політики, які сповідує ЄС...
Якщо ви любите карти і вас цікавлять тенденції регіонального соціально-економічного розвитку країн ЄС, то вам буде цікаво подивитись на свіжий "Регіональний щорічник Євростату 2012".
Минулого тижня у Давосі пройшов щорічний Всесвітній Економічний Форум, і якщо ви цікавитеся позицією України у конкурентному світі, то раджу почитати останній Звіт про Глобальну Конкурентоспроможність (Global Competitiveness Report 2011-12). Україна у глобальному рейтингу посідає неконкурентне 82-е місце.
Пости по темі:
1. Давос що проходить повз нас
2. Як зруйнувати регіональну політику за 1 рік - короткий курс
31 січня 2012 р.
25 січня 2012 р.
Давос, що проходить повз нас
Сьогодні в українських новинах майже непомітною була одна новина - відкриття чергового Всесвітнього Економічного Форуму (ВЕФ) у Давосі. Цілком зрозуміло, бо Україна не є ані могутньою економічною силою, ані місцем проживання великих і продуктивних компаній (за деяким рідким виключенням), ані проявила себе як просунутий реформатор, скоріш навпаки. Певно через день-другий все ж таки напишуть, у зв'язку із традиційними пінчуковсько-ахметовськими заходами в рамках Форуму - але це так, нашим про наших
Нагадаю, у рейтингу Індексу Глобальної Конкурентоспроможності ВЕФу Україна посідає почесне 82-е місце серед 142 країн (2011-12). Одночасно у славетному Рейтингу легкості ведення бізнесу Світового Банку Україна посідає жалюгідне 152-е місце серед 183 можливих, а за деякими показниками (зокрема якість податкової системи) - 181-е! І ми постійно сповзаємо вниз, не зважаючи на амбіції нинішнього Президента вивести нас у 20-у найбільш динамічно розвиваючихся країн світу (відповідно до його революційної Програми Економічних Реформ 2011-14). Тому навіщо писати про те, що у нас відсутнє, про конкурентоспроможність?
А писати слід, і також про Давос. Хоча б тому, що настрій у глобальних політичних лідерів та акул бізнесу досить депресивний, прогнози на майбутнє похмурі, а простору для маневрів залишається все менше і менше. Звичайно не всі впадають у відчай - країни нового прориву - Бразилія, Китай, Індія, Індонезія, Австралія, Південна Корея та інші - демонструють дуже непогану динаміку зростання і феноменальний прорив у продуктивності (Росію тому я тут не згадую, бо її нафто-газові успіхи мало що мають спільного із конкурентними успіхами). Саме завдяки ним світ не порине у глобальну рецесію. Однак міцність західної моделі капіталізму випробовується ось уже 5-й рік і здається, що з кожним місяцем її стає все менше, особливо якщо дивитися на Єврозону. Клаус Шваб, засновник ВЕФу, зокрема сказав перед початком Форуму "Капіталізм у його нинішній формі перестав відповідати потребам світу навколо нас".
Ми майже не думаємо про концептуальні питання нової форми економічного розвитку і здається живемо сьогоднішнім днем. Ми звикли бути об'єктами глобальної політики та економіки і тому будь-які активні дії щодо фундаментального переосмислення економічної системи залишаються привілеєм академічних кіл, а не "пундитів" публічної політики. Тому більшість завтрашніх трендів, які відомі світовим аналітикам вже сьогодні, для нас завтра стануть сюрпризом.
Ну наприклад те, що західні фінансові інституції в силу нових регуляторних реформ та песимістичних прогнозів радикально скорочують інвестиції у "ненадійні" перехідні економіки, до яких ми також належимо. Тобто бай-бай Національні Проекти, якщо тільки їх не профінансують китайські, арабські чи російські банки-уряди. Що при такій кількості економічних ризиків ніхто не захоче закривати очі на політичні ризики, а вони в Україні зростають, особливо враховуючи передвиборчу кампанію, яка майже почалася. А профанація нинішнього уряду щодо успіхів економічних реформ спрацьовує лише на рівні нижче середнього, тобто серед 10-15% населення України - світові спостерігачі цього взагалі не схавають.
Звичайно Давос це дрібниця, фасад монументальної будівлі, в середині якої рушиться стеля, прорвало каналізацію і періодично пропадає електрика. Однак здається мені нерозумно ігнорувати цю будівлю, бо ми від неї сильно залежимо. У цьому випадку наша хата не дуже то й з краю! Наївно оперувати термінами Уряду Тимошенко 2008 року - що нас світова криза не зачепить, бо ми унікальні. Вона не зачепить, а просто поховає нас під уламками монументального капіталізму. І ми це помітимо лише коли опинимось у завалах без доступу кисню, тобто без капіталу...
Пости по темі:
1. Посткризові економіки Європи
2. Про дорогу економію або як не треба скорочувати державні витрати
Нагадаю, у рейтингу Індексу Глобальної Конкурентоспроможності ВЕФу Україна посідає почесне 82-е місце серед 142 країн (2011-12). Одночасно у славетному Рейтингу легкості ведення бізнесу Світового Банку Україна посідає жалюгідне 152-е місце серед 183 можливих, а за деякими показниками (зокрема якість податкової системи) - 181-е! І ми постійно сповзаємо вниз, не зважаючи на амбіції нинішнього Президента вивести нас у 20-у найбільш динамічно розвиваючихся країн світу (відповідно до його революційної Програми Економічних Реформ 2011-14). Тому навіщо писати про те, що у нас відсутнє, про конкурентоспроможність?
А писати слід, і також про Давос. Хоча б тому, що настрій у глобальних політичних лідерів та акул бізнесу досить депресивний, прогнози на майбутнє похмурі, а простору для маневрів залишається все менше і менше. Звичайно не всі впадають у відчай - країни нового прориву - Бразилія, Китай, Індія, Індонезія, Австралія, Південна Корея та інші - демонструють дуже непогану динаміку зростання і феноменальний прорив у продуктивності (Росію тому я тут не згадую, бо її нафто-газові успіхи мало що мають спільного із конкурентними успіхами). Саме завдяки ним світ не порине у глобальну рецесію. Однак міцність західної моделі капіталізму випробовується ось уже 5-й рік і здається, що з кожним місяцем її стає все менше, особливо якщо дивитися на Єврозону. Клаус Шваб, засновник ВЕФу, зокрема сказав перед початком Форуму "Капіталізм у його нинішній формі перестав відповідати потребам світу навколо нас".
Ми майже не думаємо про концептуальні питання нової форми економічного розвитку і здається живемо сьогоднішнім днем. Ми звикли бути об'єктами глобальної політики та економіки і тому будь-які активні дії щодо фундаментального переосмислення економічної системи залишаються привілеєм академічних кіл, а не "пундитів" публічної політики. Тому більшість завтрашніх трендів, які відомі світовим аналітикам вже сьогодні, для нас завтра стануть сюрпризом.
Ну наприклад те, що західні фінансові інституції в силу нових регуляторних реформ та песимістичних прогнозів радикально скорочують інвестиції у "ненадійні" перехідні економіки, до яких ми також належимо. Тобто бай-бай Національні Проекти, якщо тільки їх не профінансують китайські, арабські чи російські банки-уряди. Що при такій кількості економічних ризиків ніхто не захоче закривати очі на політичні ризики, а вони в Україні зростають, особливо враховуючи передвиборчу кампанію, яка майже почалася. А профанація нинішнього уряду щодо успіхів економічних реформ спрацьовує лише на рівні нижче середнього, тобто серед 10-15% населення України - світові спостерігачі цього взагалі не схавають.
Звичайно Давос це дрібниця, фасад монументальної будівлі, в середині якої рушиться стеля, прорвало каналізацію і періодично пропадає електрика. Однак здається мені нерозумно ігнорувати цю будівлю, бо ми від неї сильно залежимо. У цьому випадку наша хата не дуже то й з краю! Наївно оперувати термінами Уряду Тимошенко 2008 року - що нас світова криза не зачепить, бо ми унікальні. Вона не зачепить, а просто поховає нас під уламками монументального капіталізму. І ми це помітимо лише коли опинимось у завалах без доступу кисню, тобто без капіталу...
Пости по темі:
1. Посткризові економіки Європи
2. Про дорогу економію або як не треба скорочувати державні витрати
23 січня 2012 р.
Перезавантаження після паузи
Після незручно довгої паузи я повертаюся в ефір. Моя відсутність частково пов'язана із довгими зимовими святами, частково із двома великими проектами і приблизно ста сторінками тексту, які слід було підготувати у досить короткі строки. На жаль, при великій кількості роботи, інші види професійної діяльності, в тому числі блог, страждають...
Але це позаду - а попереду Рік Дракона (вітаю!) із купою важливих подій і речей, про які цікаво і варто писати. А отже Регіональні Акценти повертаються до активного життя!
Я усвідомлюю, що не підвела підсумків минулого року, як це заведено. І не знаю чи варто це робити зараз - хочеться дивитися у майбутнє. Це небажання також можна пояснити відсутністю гарних новин і значного прогресу у сфері регіональної політики в Україні та й у більшості інших країн.
Криза не вщухає і чим далі, тим більше жертв спостерігаємо у місцевій та регіональній економіці. Призупинені програми інвестування, у містах множаться недобудови, скорочення бюджетів для більшості публічних послуг, популістські обіцянки на фоні відсутності свіжих ідей та збільшення залежності регіональних і місцевих органів влади від центральних - це генералізація ситуації як в Україні, так і в Європі чи США.
В Україні правда ще додається повна політична неспроможність здійснювати необхідні реформи, які б дали містам і регіонам нові шанси для відродження економічного зростання. Нинішня політична короткозорість, яка спрямована на реалізацію гранд-прожектів (Євро-2012, Олімпіада, Національні проекти) без усвідомлення довгострокових наслідків для національної та місцевої економіки, більш ніж вражає. На це накладається континуальна адмінреформа без реформ, очікування чергових виборів, сповзання все нижче і нижче у всіх можливих міжнародних рейтингах, закручування гайок по всіх фронтах і т.д. і т.п. Невесело...
Однак слід також дивитися на рідкі промені сонця. Київ прийняв нову стратегію, до кінцевого варіанту якої включили деякі пропозиції громадськості та експертів. Так що ми не дарма працювали! Львів реалізує свою стратегію і увійшов до десятки євопейських міст майбутнього у сфері інвестиційної привабливості. По всій країні представники місцевої громади поступово починають реалізовувати свої права участі у процесі прийняття рішень щодо розвитку їх міста чи району. У старому світі з'являються цікаві проекти по стимулюванню економічного розвитку через інновації, інвестиції та "зелені реформи". А новий світ не перестає дивувати динамікою зростання та масштабами перетворень, у тому числі на місцевому рівні.
А ще видаються нові цікаві книжки, готуються нові рейтинги і дослідження, розробляються нові політики для стимулювання розвитку регіонів, організуються цікаві конференції. Про все це докладніше - у наступних постах. Так що повертайтеся!
Але це позаду - а попереду Рік Дракона (вітаю!) із купою важливих подій і речей, про які цікаво і варто писати. А отже Регіональні Акценти повертаються до активного життя!
Я усвідомлюю, що не підвела підсумків минулого року, як це заведено. І не знаю чи варто це робити зараз - хочеться дивитися у майбутнє. Це небажання також можна пояснити відсутністю гарних новин і значного прогресу у сфері регіональної політики в Україні та й у більшості інших країн.
Криза не вщухає і чим далі, тим більше жертв спостерігаємо у місцевій та регіональній економіці. Призупинені програми інвестування, у містах множаться недобудови, скорочення бюджетів для більшості публічних послуг, популістські обіцянки на фоні відсутності свіжих ідей та збільшення залежності регіональних і місцевих органів влади від центральних - це генералізація ситуації як в Україні, так і в Європі чи США.
В Україні правда ще додається повна політична неспроможність здійснювати необхідні реформи, які б дали містам і регіонам нові шанси для відродження економічного зростання. Нинішня політична короткозорість, яка спрямована на реалізацію гранд-прожектів (Євро-2012, Олімпіада, Національні проекти) без усвідомлення довгострокових наслідків для національної та місцевої економіки, більш ніж вражає. На це накладається континуальна адмінреформа без реформ, очікування чергових виборів, сповзання все нижче і нижче у всіх можливих міжнародних рейтингах, закручування гайок по всіх фронтах і т.д. і т.п. Невесело...
Однак слід також дивитися на рідкі промені сонця. Київ прийняв нову стратегію, до кінцевого варіанту якої включили деякі пропозиції громадськості та експертів. Так що ми не дарма працювали! Львів реалізує свою стратегію і увійшов до десятки євопейських міст майбутнього у сфері інвестиційної привабливості. По всій країні представники місцевої громади поступово починають реалізовувати свої права участі у процесі прийняття рішень щодо розвитку їх міста чи району. У старому світі з'являються цікаві проекти по стимулюванню економічного розвитку через інновації, інвестиції та "зелені реформи". А новий світ не перестає дивувати динамікою зростання та масштабами перетворень, у тому числі на місцевому рівні.
А ще видаються нові цікаві книжки, готуються нові рейтинги і дослідження, розробляються нові політики для стимулювання розвитку регіонів, організуються цікаві конференції. Про все це докладніше - у наступних постах. Так що повертайтеся!
Підписатися на:
Дописи (Atom)