Євросоюз у цифрах - розрив у ВВП

На цьому тижні Євростат опублікував дані, згідно із якими обсяг ВВП на душу населення (відповідно до паритету купівельної спроможності) у Євросоюзі у 2009 році варіював від 41% від середнього по ЄС-27 у Болгарії до 268% у Люксембурзі.

Насправді розрив поступово скорочується - у 2007 році ті ж самі країни мали мінімальні та максимальні показники, однак на рівні 38 та 275% від середнього по ЄС відповідно. Питання у тому, чи конвергенція відбувається за рахунок збідніння багатих чи збагачення бідних.

Регіональні відмінності Євросоюзу є більш вражаючими - про це напишемо окремо.

Розвиток міст - куди далі?

Сьогодні я читала про заплановану на наступному тижні зустріч міністрів житлового господарства та міського розвитку країн ЄС в Іспанії, яка нині головує у ЄС. Основними питаннями, що включені до порядку денного, є: реабілітація житлового фонду, подолання дефіциту житла через відновлення фонду, вплив старіння населення на ринок житла, використання альтернативних джерел енергії та створення "екологічно стійкого" житлового фонду, роль архітектури у цьому процесі. Можна продовжувати, але головне не це.

Бентежить те, як сильно ми відстали від цього дискурсу і якими недалекоглядними є стандарти щодо новобудов та реконструкції житла в Україні. Питання зменшення енергоємності та перехід на альтернативні види енергії ніколи (або майже ніколи) не фігурують в офіційних документах та будівельних стандартах. Вони як правило з'являються у таких реторичних документах, як річна програма соціально-економічного розвитку України, стратегія інноваційного розвитку країни, стратегія розвитку міста чи регіону, т.д. Президенти та міністри полюбляють згадувати про них під час своїх візитів до регіонів. На жаль, гучні заяви дуже рідко транслюються у практичні заходи.

А шкода, бо у містах проживає більшість населення країни і ця частка постійно зростає. Стандарти новобудов є лише задовільними, а стандарти навколишнього середовища тяжіють до визначення "негативні". Забезпечення мешканців нового та старого житлового фонду зеленими зонами, ігровими майданчиками, парковками та гаражами, транспортною, комунальною та соціальною інфраструктурою є проблематичним і збільшення щільності забудови лише погіршує проблему.  

Однак громадяни мають дуже приблизні поняття про свої права та обов'язки місцевої та центральної влади, а генеральні плани розвитку міст давно перетворились на колекцію побажань сильних світу цього із грифом "секретно".

Криза та її наслідки - погляд місцевих та регіональних органів влади Європи

Я зараз вивчаю питання впливу економічної кризи на місцевий та регіональний розвиток: те, яким чином різні території реагують на фінансові, монетарні, структурні зміни, скорочення  державного фінансування, підвищення рівня безробіття, що у 2009-2010 роках спостерігається у більшості країн ОЕСР, ЄС та Східної Європи.

Коли я "бороздила" простори Інтернету, то знайшла цей цікавий документ - "Економічна та фінансова криза - вплив на місцеві та регіональні органи влади". Це звіт за результатати опитування місцевих та регіональних органів влади 28-ми країн Європи (включаючи Україну), проведений у листопаді 2009 року Радою європейських муніципалітетів та регіонів (Council of European Municipalities and Regions, CEMR). Слід зазначити, що це вже друге "пост-кризове" опитування - перше було проведено у квітні 2009 року.

Загальний висновок такий: незважаючи на стримано оптимістичні прогнози центральних урядів та Єврокомісії, у 2010 році місцеві та регіональні органи влади Європи продовжують бути налаштовані досить песимістично щодо впливу кризи на місцеву економіку та забезпечення населення публічними послугами в очікуваних обсягах. За невеликим виключенням всі респонденти прогнозують погіршення ситуації у фіскальній політиці та суттєве скорочення ресурсів на надання публічних послуг, як результат збільшення державного боргу (цікавий факт - на даний момент лише одна із 27-ми країн ЄС відповідає Маастрихтським критеріям, що є вирішальними для членства у єврозоні - це Естонія, яка досі не є членом групи "Євро", хоча минулого місяця і отримала офіційне запрошення приєднатися клубу). Безробіття становить іншу серйозну проблему для місцевих та регіональних лідерів.

Цікавою є різниця в очікуваннях населення, яка впливає на "попит" на публічні послуги. За результатами опитування Євробарометра громадяни країн Північної Єпропи вважають себе менш постраждалими від кризи, ніж громадяни країн Південної Європи та нових членів ЄС. В результаті очікування щодо "соціального пакету" є досить різними і більш за все від "високого попиту" страждають місцеві та регіональні органи влади Південної та Східної Європи. Вони опинились у ситуації "ножиць", коли одночасно відбувається скорочення державного фінансування і зростання потреби у публічних послугах.

Результати дуже цікаві і дуже обширні, щоби їх можна було охопити у моєму повідомленні - тому читайте повний звіт (англійською), посилання на який наведено вище. Результати дослідження серед українських місцевих та регіональних органів влади були представлені Асоціацією Міст України (АМУ).

Децентралізація - мета чи засіб?

Цитата Президента Януковича від 15 червня 2010 (інфо з сайту Корреспондент): "Децентрализация - это цель, которая существует ради того, чтобы регионы имели возможность эффективно работать и выискивать дополнительные ресурсы региональной экономики”.

Поки ми будемо розуміти децентралізацію як мету, нічого путнього не вийде. Децентралізація як процес перегрупування владних повноважень із метою наближення публічних послуг до громадян є лише засобом для покращення економічної конкурентоспроможності та благополуччя населення. Вона також в ідеалі має покращити підзвітність та прозорість органів влади. Самостійність у виборі пріоритетів та карт бланш на їх реалізацію має надати регіонам, районам, містам та територіальним громадам можливість розкрити весь потенціал даної території. Є багато доказів того, що з самого верху цей потенціал ніяк не можуть розгледіти...

Може у вас є інші думки з цього приводу?

Бельгія, напіврозпад

Сьогодні я продивлялася останні новини про вибори у Бельгії. В основному я читала Шарлеманя - блог "Економіста" присвячений ЄС. По всьому видно, що Бельгія зробила ще один крок назустріч розколу - у неділю на загальнонаціональних виборах радикальна партія Новий Фламандський Альянс, що виступає за незалежність Фландрії (північної частини країни), набрала більшість голосів у парламенті (27).

Аналітики говорять про те, що деструктивні процеси у Бельгії, що особливо інтенсифікувалися в останні декілька років, є результатом змін у проекті "Єдина Європа". Багато з нас пам'ятають про концепцію "Європи регіонів", яка говорила про те, що поступово зростаюча автономія регіонів ЄС мала б призвести до нівелювання ролі національних урядів. До цієї концепції особливо привітно ставились регіональні лідери із сильними покликами до автономії та в кінцевому результаті - незалежності (це особливо стосуєтсья регіонів Іспанії, Італії, Бельгії). Однак концепція так і залишилася лише теоретичним доробком. Хоча роль регіонів у соціально-економічному розвитку ЄС продовжує зростати, "хватка" національних урядів не стає слабкішою.

Отож Бельгія, єдність якої завжди була сумнівною, не витримала розчарування Європейським проектом, як засобом для "комфортного вирішення" постійно жевріючого регіонального конфлікту між Північу і Півднем, і вирішила взяти бика за роги.

Результати виборів свідчать про те, що розкол Бельгії на дві або навіть три окремі державні утворення (Фландрія, Валлонія та місто Брюссель) із гіпотези поступово перетворюється на факт життя.

Цікаво все ж таки вивчити проблему поближче, можливо тут можна знайти паралелі із процесами, що протікають в Україні. Може хтось знає більше?

Агенції регіонального розвитку Англії - початок кінця

Схоже на те, що небо над 9-ма АРР Англії почало суттєво тьмаритись (окремі 3 агенції
також існують у Шотландії, Уельсі та Північній Ірландії, однак вони знаходяться у винятковій сфері відповідальності автономних урядів провінцій) .

У Британії ні для кого не секрет, що партія консерваторів виступає радикально проти АРР і їх скасування було у списку пріоритетів, спрямованих на децентралізацію влади (локалізм) та скорочення дефіциту державного бюджету (річний бюджет АРР становить 2,3 млрд.ф.ст.). Однак їх партнери по коаліції ліберал-демократи мають більш стримані погляди і вважають, що у найбільш депресивних регіонах півночі АРР мають продовжувати свої функції по покращенню бізнес-середовища, залученню інвестицій, регенерації, зміцнення людського капіталу та ін.

Минулого року PriceWaterhouseCoopers опублікувало масштабне дослідження впливу діяльності АРР на зростання регіональних економік Англії. Найближчим часом я опублікую статтю українською мовою про прогрес і здобутки у діяльності англійських АРР - так що слідкуйте за блогом!

Для тих, хто цікавиться Великобританією

Хотіла поділитися одним корисним джерелом інформації - журнал Regeneration&Renewal (видається англійською) є передовим представником британської trade press у сфері регіонального і місцевого розвитку, урбаністики, транспорту, зайнятості, локальних інновацій та ін пов'язаних питань. Він виходить два рази на місяць у паперовому вигляді, але у них також є онлайн версія, де звичайно доступ до статей вужчий, однак є багато корисної інформації, документів, посилань, архів та ін. R&R є одним з головних майданчиків обміну думками, інформацією, новинами, тендерами, конференціями, вакансіями та іншою корисною інформацією для експертів, практиків та академіків у даній сфері. Він також організує один з найбільш важливих заходів - щорічний Форум Відродження (Регенерації).

Шкода, що в Україні поки що відсутні такі речі...

Розвиток приватного сектору у британських містах

І знову про метрополії та міста, тепер про британські.

Новий звіт від Центру Міст (Centre for Cities, Лондон, Великобританія) змальовує не дуже райдужну перспективу розвитку для традиційно проблемних міст Півночі та Мідлендс (наприклад Ліверпуль, Ноттінгем, Ковентрі), які протягом 2000-х років пережили економічний бум. Дані свідчать про те, що саме ці міста страждають від кризи найбільше, оскільки традиційно привабливі для бізнесу Лондон та південні метрополії (Редінг, Брістоль, Кембрідж, Брайтон) мають більший запас міцності і здатні пережити важкі часи, тоді як "запас жиру" у північних конкурентів менший. Статистика свідчить, що протягом 1998-2008 років на кожне створене у середньостатистичному північному місті Англії робоче місце у приватному секторі в Лондоні та на Півдні було створено 10!

Читайте звіт, який підкреслює, що висока чутливість проблемних міст до ринкових коливань накладається на високу залежність від державного сектору як стратегічного роботадавця. А оскільки у наступні 5 років Уряд Британії планує радикальні скорочення державних витрат та держапарату, то ці міста потрапляються під "подвійне лезо ножа".

Рекомендації? Перш за все підтримувати "точки зростання" для генерування стійкого загальнонаціонального економічного росту, а також стимулювати людей мігрувати туди, де є перспектива роботи. Ось такий соціальний інжинирінг...

Читайте повний звіт англійською тут.

Стан Американських метрополій - цікавий звіт

Час від часу я читаю дослідження Інституту Брукінгса щодо стану розвитку американських метрополій та штатів (хоча США не мій "коник" і я маю досить обмежені знання регіональної політики за межами Європи - треба виправитись!). Інститут Брукінгса, один із найбільш відомих аналітичних центрів США, має окрему дослідницьку програму присвячену метрополіям. В її рамках проводиться систематичний аналіз соціально-економічного розвитку 100 найбільших метрополій США.

Хочу звернути вашу увагу на нещодавній звіт "Стан метрополій Америки". Окрім самого тексту на сайті представлена ціла серія інтерактивних мап, що ілюструють демографічні та соціальні зміни у 100 метрополіях протягом останніх десяти років. Дослідження цікаве ще й тим, що воно підготовлено напередодні запланованого на 2010 рік загальнонаціонального перепису населення США і намагається "передбачити" зміни у суспільстві, що мають зафіксувати офіційні цифри.

Один із висновків, що найбільш мене зацікавив - це демографічні зміни пов'язані із досить динамічним старінням населення метрополій, оскільки "бебі-бумери" досягають пенсійного віку, а молоде покоління не таке чисельне, не таке освічене і не таке економічно активне. Це співзвучно із головною лінією книги про демографічні та пов'язані з ними економічні зміни в британському суспільстві, яку я зараз читаю - Pinch by David Willets. Рекомендую!

Про Київ і його мера

Останніми днями я досить багато міркувала про законопроект пана Лавриновича щодо зміни структури влади у місті Києві. Законопроект досить інноваційний, зважаючи на його намір скасувати посаду мера столиці. Не можна перебільшити значення цієї події - вперше здійснено такий сильний наступ на засади місцевого самоврядування в Україні, яке на папері так ревностно захищають різнокольорові політичні сили в Україні, в тому числі правляча Партія регіонів. Хоча ні, рішення про відміну (перенесення?) місцевих виборів у 2010 році теж було сильним ходом по зміцненню демократії на місцях...

Отож якщо дуже коротко, то новий законопроект пропонує розділити функції мера між "сильним" головою міськадміністрації, призначеним президентом, та "церемоніальним" головою Київради, якого обирають депутати. Ефективність моделі дуже спірна, особливо якщо пригадати протистояння Косаківського і Омельченка на початку 90-х, що доходило до барикад у кабінетах. Отже із легкої руки міністра юстиції громадяни столиці можливо не матимуть жодного права обирати керманича у своєму місті. Цікаво, чи не так? Звичайно, космічні наслідки голосування киян на двох останніх виборах мера можуть наштовхнути на певні роздуми щодо раціональності вибору. Однак проблему не можна вирішити шляхом ліквідації самого права вибору!

Я звичайно почала шукати "надхнення" для цього законопроекту. Не можу сказати що прийшла до остаточного висновку, однак не можна назвати повним збігом обставин новини про наміри скасувати загальні вибори мерів у великих містах Росії (новини англійською). Слід зазначити, що на сьогоднішній день близько третини міст Росії вже не мають обраних мерів - ними керують призначені "менеджери", як правило зі складу Держдуми або місцевої ради. Цей крок певно логічне продовження процесу централізації влади, який розпочався у Росії у 2004 році з відміною виборів губернаторів.

Що ж, цікаво буде подивитись, чи приживеться цей російський досвід в Україні і якою буде реакція електорату на таку інновацію...