Отож я не помиляюся, через 10 мсяців після грандіозного "запуску" адміністративної реформи Президент сьогодні видає Розпорядження щодо оптимізації центральних і місцевих органів влади. Воно передбачає (нарешті) фіналізувати положення і граничні чисельності апарату центральних огранів влади (ЦОВ), приведення кількості керівників ЦОВ до вимог законодавства. Одночасно розпорядження започатковує процес перетурбацій на регіональному та місцевому рівнях.
Тобто той хаос, який відбувається у центральних органах влади протягом 2011 року - коли ніхто не має впевненості ні у своїх функціях, ні у рівні відповідальності, ні у структурі, ні у чисельності - нині переміщається двома рівнями нижче. Це означає, що у гіршому випадку нам загрожує повний коллапс системи (нагадую, левова частка публічних послуг здійснюється місцевими і регіональними виконавчими органами влади), а у кращому - річна епопея із реструктуризаціями і звільненнями, яка закінчиться нічим, тобто статусом кво.
Ще ніколи адміністративна реформа в Україні не здійснювалася на такому непрофесійному рівні (щоби там не казали деякі толерантні експерти), із повним ігноруванням найкращих практик і пропозицій своїх власних експертів. Навіть після процесу скорочень у ЦОВ на початку 2000-х, створення і скасування інституту державних секретарів, не було такої пустки і повної прострації у рядах держслужбовців, які просто не розуміють що, а головне навіщо, відбувається.
Ніхто не сумнівається у необхідності проведення адмінреформи і територіальної реформи - державний апарат України гіпертрофований і заважає дихати бізнесу і простим громадянам. Однак будь-який процес реформ повинен мати чіткий план, графік реалізації, критерії оцінки успіху, він повинен базуватися на певних серйозних розробках та аналізі існуючої ситуації.
Здається мені, і не лише мені, у нинішній реформі цього просто немає! Ми спостегігаємо якісь конвульсивні рухи команди реформаторів, яка, використовуючи модний спік, запудрює нам мозок і маскує власну неспроможність стратегічного бачення та доведення справи до логічного і головне ефективного закінчення. Ця команда реформаторів в АП, яка безпосередньо відповідає за процес реформування, ігнорує наробки щодо адмінреформи, здійснені урядом протягом останніх десяти років, в тому числі коштом іноземних донорів. Ми просто викидаємо у вікно швидкістного потяга всі наші напрацювання і аналітику. Тобто викидаємо інструкцію з управління цим самим потягом, який рухається незрозуміло у якому напрямку.
Отож як завжди новини невеселі, і обіцяють нам купу неприємностей найближчим часом. А цього можна було б уникнути, якби в Україні була дійсно професійна і незалежна державна служба, відокремлена від політичного класу, який живе лише сьогоднішнім днем. Аби, аби...
Пости по темі:
1. Про адміністративну реформу в Україні
2. Регіональна політика - чергова перетурбація
3. Знову зміни, та чи зміни
Немає коментарів:
Дописати коментар