1 грудня 2010 р.

Відносна прозорість влади: про скандали і їх наслідки в Україні і Британії

Уявімо ситуацію.

Ви депутат, у минулому ви мали високі посади у фінансовому секторі. зараз окрім депутатської зарплати та кількох спеціальних виплат ви сидете у раді директорів декількох компаній, іноді пишете книжки чи виступаєте із лекціями, що приносить вам додатковий дохід. І ось громадськість дізнається про те, що на гроші платників податків ви не лише подорожуєте країною та за її межі, але й будуєте будиночки для качок на пруду у власному садку, або робите вигляд, що орендуєте службову квартиру, яка насправді належить вам і гроші ви кладете у свою кишеню.

Уявили? Це ситуація не українська, а британська - у 2009 році весь світ, у тому числі українська громадськість, енергійно обговорював фінансові гріхи британських депутатів. Махінаціями це назвати неможна, адже більшість зловживань була зроблена в рамках існуючих правил і стандартів. Тим часом країною розгулювали криза, тисячі втрачали роботу і погоджувалися на скорочення зарплат. Тому  простому люду було складно будувати не лише будиночки для качок, але й платити за кредит власного будинку. В результаті маємо масштабний скандал і вимогу "крові".

Що в Україні висвітлювалось менш енергійно, так це наслідки скандалу - скільки депутатів втратили не лише свої мандати, але й місця у своїх партіях (декілька десятків). Скільки коштів було повернуто у казну через виплати тих депутатів, яких звинуватили у тринканні грошей (більше половини із 752 депутатів загалом виплатили казні біля 1,3 мільйони фунтів стерлінгів, що складає 2,5% від загальної суми витрат на депутатів за 2004-2009 рр), скільки судових справ було заведено (4 кримінальні справи) і які були вироки.

Також ми мало знаємо про те, що в результаті скандалу втратив своє місце спікер парламенту та пів дюжини міністрів, що у парламенті було запроваджено нові більш жорсткі стандарти на витрати депутатів, суми були зменшені у рази, а парламент отримав нового аудитора - Незалежну Організацію парламентських стандартів (Independent parliamentary Standards Authority - IPSA).

А тепер уявляємо іншу ситуацію - вся країна знає і це активно обговорюється в онлайн медіа (найменш заангажованих) які маєтки належать кому - від президента до лідера комуністичної партії. Люди, які ні дня не пропрацювали у приватному секторі і не мали власної справи (мова не про Ахметова або Клюєва) раптом починають носити годинники за десятки тисяч долларів, їздити на дорогущих авто, відпочивати на ексклюзивних курортах та допомагати своїм родичам зайняти теплі місця. Ці люди не лише не втрачають місця у парламенті, а отримують нові, більш "хлібні" посади, які обіцяють ще більші приватні зиски.

У цьому різниця між нашими "витратними" скандалами та аналогічними скандалами у розвинених країнах - там вони мають конкретні законодавчі, судові та особисті наслідки. Люди втрачають репутацію, посаду та перспективу публічної кар'єри назавжди за те, що більшість високопосадовців в Україні роблять щодня і при цьому навіть не ховаються.

У Британії політики втрачають позиції якщо громадськості стає відомо, що їх діти вчаться у приватній школі, тоді як він або вона сама відстоює стандарти загальної безкоштовної освіти. І не дай бог вам лікуватися закордоном - краще не повертатися на батьківщину...

І справа не в тому, що в Україні гидкі лікарні і більшість шкіл мають великі проблеми - тому яка нормальна людина з грошима буде користуватися такими безкоштовними послугами. Справа у тому, що якщо ти керуєш державою, то маєш власним прикладом надихати реформи у сфері освіти, медицини та ін. Інакше ситуація ніколи не зміниться і в Україні продовжуватиме існувати два класи людей - хто може (меншість) і хто не може (більшість).

Наші ж можновладці своїми діями продовжують надихати лише на одне - висилати всі свої статки і дітей закордон...

2 коментарі:

  1. Народ має таку владу, на яку заслуговує. В Британії сформоване гроадянське суспільство, в Україні - складені лозунги про громадянське суспільство. Звідси і відповідальність британських і свавілля та безнаказаність українських можновладців.
    Другою вагомою проблемою, на мою думку, є проблема журналістики. Незалежних-то практично немає, а таких що мають чітку, послідовну позицію і можуть чітко донести думку - ще менше. Тому і суспільство читає перебрану інформацію, що мовляв і в Британії є факти зловживання службовим становищем, що ж тут від нас хотіти?

    Зоряна

    ВідповістиВидалити
  2. Мені здається наш народ поки що не може визначитися із тим, на яку владу він заслуговує. У Британії демократія існує пару століть, а державність і того довше. В Україні ми все ще знаходимось "у шкільному віці" демократії, тому і ведемо себе як підлітки - імпульсивні, емоційні, непослідовні, качаємо права але не знаємо своєї відповідальності. Сподіваюся із роками зрілість зростатиме і суспільство нарешті візьме на себе відповідальність за розвиток країни, а не очікуватиме все і вся від держави.

    ВідповістиВидалити