Регіональна політика ЄС - посткризові реалії

Глобальна економічна криза із явища перетворилася на процес, при чому довгостроковий. Всі негативні наслідки цього процесу особливо гостро відчувають на собі мешканці країн ЄС, зокрема тих, які мали щастя стати членами клубу "Євро".  Не можна приводити всі 27 країни-члени ЄС під загальний знаменник, однак структурні  проблеми у найслабкіших членах (при чому не із числа новобранців) б'ють бумерангом по всьому співтовариству і нівелюють позитивне зростання у більш успішних економіках (наприклад Фінляндія, Швеція, Естонія або Словенія).

Євросоюз загалом страждає від відсутності економічного зростання та посилюючоїся недовіри інвесторів. Успіх проекту "Великої Європи", який до 2008 року майже ні в кого не викликав сумнівів, нині під загрозою. Все більше претензій висувають один одному члени клубу і все голосніші заклики до "націоналізації" функцій, які були раніше передані до Брюсселю. Регіональна політика не є виключенням.

Другий за розміром "кошик" бюджету ЄС - на регіональну політику витрачається третина комунітарного бюджету або 347 млрд. Євро - переживає перетурбації, пов'язані зі зміною парадигми економічної  політики ЄС. Стратегія економічного зростання "Європа-2020" поставила нові амбітні цілі посилення конкурентоспроможності ЄС загалом і його регіонів, на що також працюють програми структурних фондів.

На початку кризи, у 2008-09 роках, як і національні уряди, Єврокомісія спрямовувала кошти структурних фондів у прискореному темпі для недопущення радикального падіння суспільного виробництва у проблемних регіонах. Регіони ЄС, які мають право на допомогу структурних фондів, отримували кошти на розвиток інфраструктури, створення нових робочих місць, підтримку МСБ і прискорене впровадження інновацій. Нині час "притримати коней", а також подумати про наступний семирічний фінансовий план ЄС.

На 2014-2020 роки Єврокомісія пропонує дещо скоротити бюджет регіональної політики (на 11 млрд. Євро, хоча багато країн-членів вимагають більш радикальних скорочень, які були б адекватні скороченням коштів національних і місцевих бюджетів). Одночасно Комісія пропонує деякі інновації, які на їх думку мають посилити роль програм підтримки конкурентності, поряд із програмами єднання, які в основному спрямовані у регіони і міста нових-країн членів. Найбільш контроверсійною пропозицією є новий запропонований принцип "макро кондиціональності"- залежності виплат структурних фондів від дотримання національними урядами макроекономічних показників, що гарантують стабільність економіки ЄС. Багато регіонів, особливо у країнах із більшим ступенем децентралізації, обурені таким намаганням утиснути їх автономію і поставити доступ до регіональних коштів у залежність від дій центрального уряду.

Загалом Єврокомісію можна зрозуміти - нереально очікувати консервації нинішнього рівня підтримки при таких тектонічних змінах в економіці ЄС. І слід вносити зміни, які базуються на уроках та помилках минулого. Однак є деякі сумніви з приводу здатності ЄС оцінити всі ризики і створити відповідні запобіжні механізми. Наприклад слід пам'ятати, що криза почалася у так званих "старих країнах Єднання", які отримували кошти із Фонду Єднання до розширення Союзу у 2004 році - Греції, Ірландії, Іспанії та Португалії. Греція і надалі залишається найбільшим детонатором ЄС, тоді я Іспанія і Португалія переживають глибоку структурну кризу без перспектив на покращення, поки що...

Україна дуже далека від подібних політичних баталій і реалій. Однак модель регіональної політики ЄС у нас є хрестоматійною і на неї краще-гірше орієнтуються Уряд і місцеві органи влади у розробці власної політики регіонального соціально-економічного розвитку. Тому слід уважно стежити за новими трендами і механізмами підтримки регіонів, які будуть використовувати в ЄС для підтримки регіонів у часи скрути. Бо як відомо, криза стимулює інноваційне мислення і оригінальні підходи до вирішення проблем, в тому числі міст і регіонів. Хоча в Україні нині "позитивна" і креативна оригінальність у цій сфері майже відсутні.

Пости по темі:
1. Посткризові економіки Європи
2. Європейський досвід без фанатизму
3. Різношвидкістний Євросоюз

Продекламований розвиток - чергова інновація в українському врядуванні

Ви можливо не дуже високої думки про такий собі документ, як щорічна програма соціально-економічного розвитку України, яку щороку готує Кабмін. Певно тому, що у багатьох випадках документ є громіздким і недалекоглядним, таким собі реєстром поточних справ без бачення кінцевої мети. Однак гадаю проблема не в самих програмах, а у відсутності довгострокової стратегії розвитку держави, яку вже два десятки років ніяк не народить жоден Уряд України. Я декілька років тому брала участь у підготовці такої програми, точніше її розділу по регіональній політиці, і скажу вам, що це не найгірший шматок конструктиву, який народжують спеціалісти міністерств.

Але скоро ми маємо спати спокійно, бо Верховна Рада у першому читанні ухвалила законопроект №9665, згідно із яким Уряд взагалі звільняють від такої "нісенітниці" як підготовка програми соціально-економічного розвитку, яка як правило подається одночасно із Бюджетом на наступний рік. Ключовим документом, що визначатиме соціально-економічний розвиток країни на рік - від промислової і податкової політики до освіти і соціального захисту - має стати... щорічне послання Президента Верховній Раді. Одночасно цей законопроект передбачає звільнення ВР від такої дрібнички, як затвердження принципів бюджетної політики.

Ну що ж, дехто може сказати, що це цілком логічний крок у системі, де Президент консолідує владу в рамках нового конституційного устрою. Однак здається мені такий підхід накладає "лапу" президента на всі аспекти державного кошторису країни, без передачі йому прямої відповідальності за реалізацію державної соціально-економічної політики. Скажіть мені, яким чином Кабмін і Мінекономрозвитку зокрема може бути ключовим відповідальним органом у цій сфері, якщо не матиме можливості планувати свої дії на наступний рік? Чому б тоді взагалі не ліквідувати Кабмін та не перетворити Адміністрацію Президента на повнокровний орган виконавчої влади?

Черговий раз державотворчі інновації нинішнього Президента, які ж звичайно оголосять найреформатішими реформами за всю історію існування держави, не викликають нічого крім песимізму і депресії. Влада професіоналів знову доводить свою короткозорість і декларує головне бажання - повну монополізацію розподілу ресурсів та тотальне керування процесами розвитку держави Президентом. Про європейські принципи врядування тут здається вже ніхто і не збирається згадувати, бо подібні рішення нічого спільного з ними не мають.

Тобто готуйтеся, наступного разу новини про будівництво великих інфраструктурних проектів або закриття шкіл ви не прочитаєте на сайті Кабміну, а будете переварювати "з голосу" під час красномовного виступу В.Я. у ВР. Якщо звичайно ви його почуєте, через шумовий фон опозиції...

А може все ж таки вистачить штиків у ВР щоби завалити цю "інновацію"? Я дуже сподіваюся!

Всі на конференції!

Час нагадати про деякі цікаві конференції та події у Європі та світі, які заплановані на 2012 рік. Якщо у вас є цікаве дослідження, яке ви хочете обговорити із колегами з інших країн, а також якщо у вас є трохи часу і трохи більше грошей, то готуйтеся! Цієї весни і літа буде декілька масштабних заходів у сфері регіональних досліджень.

Ну по-перше європейська конференція Асоціації Регіональних Досліджень (RSA) "Взаємопов'язані регіони і міста у часи дефрагментації" у Дельфті, Нідерланди, що відбудеться 13-15 травня 2012 року. Цього року основна тема дискусій - це використання новітніх підходів для генерування стійкого та динамічного зростання міст і регіонів, що стають все більш автономними і одочасно потребують більше можливостей для інтеграції у глобальну економіку. Реєстрація за пільговим тарифом до 10 лютого 2012 за цим посиланням.

По-друге, та ж сама  RSA організує свою першу глобальну конференцію "Стійке майбутнє регіонів" у столиці Китаю Пекіні. Це супер-можливість відвідати супер-державу і познайомитись із дослідниками, які цілком можливо через 10 років будуть визначати тренди у нашій сфері (я про маловідомих нам китайських науковців). Отже пекінська конференція відбудеться 24-26 червня 2012 і дізнатися більше інформації, а також зареєструватися можна тут (знову ж таки, до 10 лютого діє знижка на реєстраційний внесок).

Не відстає і Європейська Ацоціація Регіональних Наук (ERSA) - вона проводить свій щорічний конгрес "Динамічні регіони. Обираючи новий шлях" у Братіславі, Словаччина, 21-25 серпня 2012 року. Протягом конгресу буде обговорено багато цікавих тем регіонального розвитку, також там буде ряд спеціальних секцій. Наприклад секція проекту ESPON TERCO  із транснаціонального співробітництва, у якому я приймаю участь. Реєстрація  до 17 лютого 2012  (для деяких категорій учасників). Вся інформація за цим посиланням.

А хто цікавиться літніми школами, то  ERSA організує з 2 по 12 липня 2012 в університеті Умеа (Швеція)  літню школу на тему "Фіскальний федералізм, мобільність та оцінка політики". Деталі за цією адресою.

Звісно це не вичерпний список і я буду поступово повідомляти про інші заходи.