Десять днів тому нарешті відбувся семінар у Києві який я довго планувала і який відкладався в силу різних причин. Вийшло кулуарно, народу було небагато, однак у цьому випадку спрацювало правило "головне не кількість а якість". Дискусія про столичні міста і кризу вийшла конструктивна (за цим посиланням можна знайти презентації зроблені під час семінару) і я впевнена ми всі (або хоча б більшість) дізналися багато цікавих фактів і трендів, як під час формальної, так і неформальної частини диспуту:-)
Скажу чесно я переживала - семінар англійською і відповідно велика частина українських дослідників автоматично відсікається, оскільки, як всім відомо, більшість наших науковців і дослідників не спік інгліш. Був би парадокс - міжнародний семінар в Україні із поляками, швейцарцями, росіянами, греками і латишами, але без українських дослідників... Але я дарма переживала, українські кадри були непогані, а презентація від представника органів влади на початку стимулювала жваву дискусію, яка була гарним ice breaker.
Маю декілька спостережень щодо вітчизняних науковців. Деякі мене засмутили ще до початку. Виявляється, для багатьох публікація тез у конференційному буклеті є більш важливою за саму презентацію результату своїх досліджень та можливість дискусії із колегами із різних країн. Для мене це дико, хоча я десь можу зрозуміти аспірантів, для яких апробація, особливо на "фінальній стадії" є важливою. Однак можна ж одним махом дві важливі речі зробити. Але де там. Навіть не цікаво прийти і презентувати. Є ще інша категорія - приходять, презентують і одразу звалюють - навіщо слухати інших?..
Але добре те, що все ж таки є багато колег яким цікаві не лише власні ivory towers, але й чим займаються колеги. При чому, як і в інших сферах, неформальні дискусії під час кава-брейків, обіду та вечері можуть стати більш цікавими і продуктивними, ніж формальні. Ось я і мій колега з Польщі - засновники дослідної мережі RSA щодо розвитку столичних міст у кризовий період - знайшли партнерів у Латвії, які готові прийняти третій семінар нашої мережі у наступному році. Це супер! При чому сталося це під час вечері, наприкінці довгого дня (до речі сама ідея створення мережі теж виникла під час вечері на іншій конференції:-)).
Так що я знову переконалася - ніколи не слід пропускати шанс особистого спілкування із однодумцями. Із цього завжди вийде щось гарне - нова ідея, новий проект, новий захід, новий партнер. Так що спілкуємося!
Пости по темі:
1. Посткризові (?) столиці і метрополії - варшавські дискусії
2. Посткризові економіки Європи
