5 серпня 2010 р.

Про мерів та місцеві вибори

Сьогодні невеликий такий коллаж із думок про місцеві вибори.

В.о. голови Київської МДА пан Попов розвів бурну діяльність, що не може не захоплювати - метро будуть, бюрократів скорочують, комунальні тарифи підвищують із обіцянкою дисконту для дисциплінованих платників. Після майже повного занедбання міського господарства протягом останніх п'яти чи навіть більше років, коли ми всі жили "у космосі", грамотні дії господарника мають підкорити серця киян. Пан Попов свого часу зробив муніципальну революцію у невеликому Комсомольську що на Полтавщині. Можливо зробить і в Києві - певно на це і розраховує правляча партія і ліпить із нього нового київського мера. Може повезе і виліпить? Ще не таке вибирали!

Тим часом вибори в Ізмаїлі відмінили, а загальноукраїнські вибори, що заплановані на кінець жовтня, обіцяють революцію у місцевих радах. Очікується масова зміна обличь, або масовий перетік тих самих знайомих обличь із одних партій до інших, а точніше іншої, єдиної правильної та елітної. Президент та Уряд лоба розбивають аби і на місцях отримати таких слухняних і ручних мерів та ради.

Сумно, стільки років наступаємо на ті самі граблі у місцевому самоврядуванні. Спочатку були персони без повноважень, потім з'явилися повноваження, але замість персон з'явилися майже закриті списки анонімних "представників партій", зараз схоже наступає доба однієї партії та персон, що її просто вимушені підтримати аби втриматись або потрапити на керівні посади. Така собі Єдина Україна...

Цікаво, чи вистачить наснаги постати проти масового перефарбовування регіональних та місцевих лідерів у кольори провладної партії. Чи насправді нам потрібні мери та керівники і депутати місцевих рад, що існують у рамках лише певних (великих та давно існуючих) партій? А якщо людина має погляди, які не вписуються в існуючу матрицю партійної ідеології? Особливо враховуючи той факт, що в Україні партійна ідеологія взагалі річ примарна і вся система базуєтсья на особистостях та їх капіталах.  У таких умовах людям молодшого віку до виборної влади підступитися просто неможливо, якщо звичайно ти не син президента або депутата. А свіжа кров так потрібна.

Загалом у нас склалася така ситуація - ми сваримо існуючу виборчу систему, викриваючи її негативні риси і зовсім забуваючи про позитивні. Потім пропонуємо нову супер-систему (або напівзабуту), рекламуючи її переваги, але зовсім забуваючи про недоліки. І коли зміни приходять виявляється, що нова система теж не працює на благо тих, для кого вона створювалася - виборців. Тобто проблема не в системі, а в тих, хто у ній працює, а точніше гальмує, переганяючи люд з однієї партії в іншу, як отару овець. Час гається, сили витрачаються на партійні бійки, а не на вирішення соціально-економічних проблем міста чи регіону. Мені здається, що скільки не перефарбовуй гнилий паркан, він все одно завалиться, рано чи пізно...

Немає коментарів:

Дописати коментар