21 листопада 2009 р.

Бунт французьких мерів

В Україні модель врядування Франції є однією з найбільш «ходових». Існує багато спільного між нашими країнами у сфері розподілу влади між центральним урядом і місцевою владою, хоча останніми роками Франція пішла далеко вперед у децентралізації повноважень не лише місцевим органам влади, які традиційно були сильною ланкою у системі, але й новоствореним регіональним органам самоврядування. Французьким місцевим лідерам також можна лише позаздрити у фінансовому плані, оскільки рівень бюджетної децентралізації тут дуже високий.

Однак цій фіскальній бонанзі здається прийшов кінець. Економічна криза штовхає країни Європи на різні заходи задля економії публічних коштів та пом’якшення або раціоналізації податкового тягара для того, щоб знову «завести» економіку. У Франції президент Ніколя Саркозі запропонував, серед інших фіскальних нововведень у 2010 році, скасувати місцевий бізнес податок, так званий ‘la taxe professionnelle’. Цей податок є одним з основних джерел місцевих доходів, даючи щороку біля 22,6 млрд. євро прибутку у місцеві скарбниці Франції. Логіка проста і досить раціональна – уряд намагається стимулювати місцевий бізнес працювати краще та інвестувати більше у розвиток компаній шляхом спрощення податкової системи, в тому числі через відміну «регресивного» податку, який, на думку центрального уряду, гальмує інвестиційний процес.

Мери не погоджуються. На своєму щорічному зібранні 19 листопада у Парижі Асоціація мерів Франції (http://www.amf.asso.fr) піддала пропозицію президента жорсткій критиці. Не допомогла навіть пропозиція уряду компенсувати втрати місцевого бюджету через новий місцевий бізнес податок та частково дотації з центрального бюджету. Місцеві лідери застерігають, і напевно не без причин, що це тимчасові заходи, які не вирішать їх довгострокових проблем дисбалансу у місцевих доходах і видатках.

Слід сказати, що мери є ланкою влади, яка користується найбільшою довірою населення. Останнє опитування TNS Sofres показало, що 72% населення довіряє мерам і лише 15% довіряє міністрам центрального уряду... Хоча це не заважає деяким мерам суміщати свою посаду із портфелем міністра, або іншою виборною посадою на регіональному або національному рівні.

Тобто центральний уряд має протистрояти подвійному супротиву – мерам та місцевому населенню, яке здебільшого підтримує місцеві ініціативи (що в основному фінансуються з місцевих податків), а не дії центрального уряду. Складний, але необхідний крок у часи фінансової скрути.

Немає коментарів:

Дописати коментар